- •1 Види зносу та шляхи підвищення зносостійкості
- •3.Зносостійкі матеріали.
- •4) Матеріали, стійкі до абразивного зносу.
- •5.Матеріали стійкі до зносу від втоми.
- •7) Матеріали стійкі до зносу в умовах великого тиску таударнихнавантажень(110г13л),кавітаційностійкі зі структурою а.Метаст.
- •9.Антифрикційні матеріали.
- •10. Основи легування корозійностійких сталей
- •11. Види корозії. Зниження здатності до мкк
- •12. Загальнахарактеристикахромистихкорозійностійкихсталеймартенситною, мартенсито-феритноютаферитноюструктурою.
- •13. Корозійностійкісталімартенситноготамартенсито-феритногокласу. Особливостіїхтермічноїобробки. Перевагитанедоліки. Галузівикористання.
10. Основи легування корозійностійких сталей
Металами, що легко пасивуються є алюміній, хром, нікель, тітан, вольфрам, молібден.
Хром є основним легувальним елементом. Його вміст знаходиться в межах від 11% до 30%. Зсув електрохімічного потенціала в позитивну сторону настає при вмісті хрому вище 12,5%. Хром Ф – стабілізатор.
Присутність вуглецю суттєво розширює область існування А при одночасному розширенні двофазної А+Ф – області.
Нікель А- утворювач. Знижує критичну швидкість охолодження, збільшує прогартовуваність сталі.
Марганець А- утворювач, але забеспечити А – структуру може лише при вмісті до 15% хрому.
Підвищення окалиностійкості досягається веденням в сталь хрому, алюмінію, сіліция.
Сіліций Ф – утворювач.
Молібден Ф – утворювач , збільшує пасивацію та хімічну стійкість.
Вольфрам Ф – утворювач, не впливає на корозійну стійкість, додають для покращення мех. властивостей.
Введення в сталь тітану та ніобію призводить до утворення термодинамічно стійких карбідів.
Сірка та фосфор покращують оброблюваність різанням.
Зміщення електродного потенціалу сплаву в позитивний бік відбувається й при малих домішках купруму, платини.
11. Види корозії. Зниження здатності до мкк
Корозія - руйнування матеріалів внаслідок хімічної та електрохімічної взаємодії матеріалів із зовнішнім середовищем.
Корозія: хімічна(під впливом на метал газів та неелектролітів), електрохімічна(в електролітах: кислотах, лугах, солях)
Види електрохімічної корозії:
рівномірна, відбуваеться приблизно з однаковою швидкістю по всій поверхні металу
локального характеру: точкова, плямиста та з виразками
корозійне розстріскування
міжкристалітна, розповсюджуеться по межах зерен вглибину виробу внаслідок їх більш низького електрохімічного потенціалу.
Елементи ,що підвищують активність вуглецю( нікель, кобальт, сіліций), сприяють розвитку МКК, а ті, що знижують активність вуглецю( марганець, молібден, вольфрам, ванадій ,ніобій), запобігають розвитку МКК.
Існує три основні типи механізмів МКК.
1)корозія , яка пов’язана із збідненням примежових ділянок зерен елементами, що сприяють корозійній стійкості матеріалу в даному середовищі.
2)корозія що пов’язана з низькою хімічною стійкістю фаз, які виділяються по межах зере.
3) корозія що пов’язана із сегрегацією по межах зерен поверхнево-активних елементів, які знижують стійкість основи в даному середовищі.
12. Загальнахарактеристикахромистихкорозійностійкихсталеймартенситною, мартенсито-феритноютаферитноюструктурою.
Хром (Cr) є основним легувальним елементом неіржавіючої сталі. Його вміст знаходиться в межах від 11% до 30%. Хром є елементом, що стабілізує a- та звужує область існування g-Fe. При вмісті 12-13% Cr g-область закривається та структура стає однофазною (феритною). Карбіди Cr уповільнюють процеси перетворення при охолодженні, збільшують прогартовуваність сталі при їх розчиненні. Евтектоїдна т.S із збільшенням Cr зміщується в бік більш низького вмісту вуглецю та в область більш високих температур, що призводить до підвищення температури гартування (внаслідок уповільненого розчинення карбідів).
Із збільшенням вмісту Cr відбувається поступове звуження g-області. На підставі цього неіржавіючі хромисті сталі можна розділити на 3 групи:
-мартенситні сталі, що підлягають повному перетворенню в аустеніт при нагріванні, та здатні загартовуватися при охолодженні (можуть мати 12…18% Cr при відповідному вмісті вуглецю);
- феритні сталі, що можуть вміщувати 16...30% Cr, при дуже низькому вмісті вуглецю;
- сталі з двофазною аустеніто-феритною-структурою при високих температурах, та мартенсито-феритною-структурою, яка виникає в результаті гартування.
