2.1.5. З'ясування хронологічних і територіальних меж наукової роботи

У наукових роботах історичного та географічного напрямків обов'язково треба вказувати їхні хронологічні та територіальні межі.

Хронологічні межі - відрізок часу, що дає уявлення про період, про який пишеться в роботі. Існує верхня та нижня межа дослідження, кожна з них обґрунтовується відповідно до мети дослідження. Територіальні межі визначають територію, на якій поширюється дослідження. Наведемо приклад. Якщо тема роботи звучить: « Проблеми етнології у науковій періодиці незалежної України», то хронологічні межі дослідження охоплять 1991 рік — початок XXI століття. В цей час розпочався і триває процес відродження етнологічної науки. Територіальні межі охоплюють Україну в її сучасних кордонах.

2.1.6. Обґрунтування актуальності та новизни наукового дослідження.

Основними критеріями обрання теми повинні бути новизна та актуальність. Остання аргументовано та чітко обґрунтовується шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями наукового завдання.

Актуальність дослідження конкретної наукової проблеми зумовлюється соціальним замовленням (що відображено у відповідних державних документах), практичними завданнями певної галузі науки, необхідністю розширення парадигми сучасних уявлень про певні процеси чи явища, недостатнім рівнем розробки окремих аспектів наукової проблеми.

Характеристика новизни наукового дослідження подається у вигляді короткої анотації нових наукових положень (рішень), запропонованих автором особисто. Спрямування новизни можливе на: а) розкриття практичної новизни (розробка методичних рекомендацій, дидактичних пропозицій, нових форм організації праці); б) визначення рівня новизни отриманих теоретичних і практичних результатів, їх місця серед відомих наукових фактів (конкретизація, доповнення, трансформація); в) оцінка нових результатів у розгорнутому, аргументованому і чіткому викладі. У науковій роботі коротко викладаються нові рішення, запропоновані учнем особисто, показується відмінність отриманих результатів від відомих раніше, описується ступінь новизни.

2.2. Складання детального плану роботи

Попередній план складається найчастіше після опрацювання наукової літератури, але під час роботи може корегуватись, доповнюватись, вдосконалюватись. Написання наукової роботи без плану не припустиме. Він допомагає представити майбутню роботу композиційне.

Робочий план авторові допомагає скласти його науковий керівник. Керівник також надає наукову допомогу, контролює виконання роботи, вносить необхідні корективи, дає рекомендації щодо доцільності прийняття того чи іншого рішення, а також подає відгук на наукову роботу.

Робочий план має довільну форму. Як правило, це план - рубрикатор, що складається з переліку розташованих у колонку рубрик, об'єднаних внутрішньою логікою дослідження даної теми. Такий план дає можливість представити досліджувану проблему в різних варіантах.

На кінцевих етапах роботи складають план-проспект, доцільність якого визначається тим, що через систематичне включення нових даних його можна довести до заключної схеми роботи.

2.3. Вивчення літератури

Ознайомлення з літературою починається відразу після обрання теми. Виконуючи роботу, доводиться читати близько 10-30 книг та статей, і лише деякі увійдуть до бібліографії роботи. Після ознайомлення з наявною літературою можна приступати до її вивчення. Буде корисним, якщо для кожного розділу буде заведено окремий файл чи папка. Після того, як вся література систематизована та опрацьована, треба розмістити її відповідно до плану та виключити зайве.

Звичайно опрацювання наукових джерел починають з підручної літератури, галузевих енциклопедій та узагальнюючих праць, щоб добре розібратися у визначені досліджуваного явища, з'ясувати його головні ознаки.

У процесі аналізу й узагальнення матеріалу слід дотримуватися наукової етики. Неприпустимо перекручувати факти, висувати безпідставні ідеї, чужі думки видавати за власні, використовувати запозичений матеріал. Кожна цитата, кожна авторська думка дослідників, які були використані у тексті наукової роботи, обов'язково мають супроводжуватися посиланням на джерело.

Під час роботи з науковими джерелами слід пам'ятати, що власне дослідження передбачає критичний аналіз зазначених джерел. Це розширює можливості коректного окреслення тих аспектів наукової проблеми, які є недостатньо досліджені, і надає можливість точніше виокремити корпус конкретних евристичних завдань. Автор наукового дослідження повинен володіти навичками наукового висловлення, щоб викласти свій погляд на шляхи вирішення обраної проблеми. При цьому він має показати вміння оперувати відповідною науковою термінологією, осмислювати ті наукові визначення, які найбільш точно характеризують проблему його дослідження. Слід зауважити, що введення нових термінів не бажане і потребує глибокого обґрунтування.

У науковій роботі, за всієї різноманітності джерел та пріоритетів, важливо дотримуватися вимог комплексного використання джерел.

Для якісного проведення дослідницької роботи необхідно вивчити та дати аналіз раніше опублікованих робіт з теми дослідження. Результати досліджень відображені в таких наукових роботах: монографії, наукові статті, тези, реферати, дисертації, наукові доповіді та звіти.

Робота з джерелами теоретичного матеріалу та опрацювання практичного матеріалу починається вже під час вибору теми. Перш за все, слід ознайомитися з публікаціями в періодичних виданнях та наукових збірках, звертаючи увагу, по-перше, на тематику статей, їх зміст, по-друге, на посилання, зроблені в статтях (в подальшому це допоможе у підборі наукової літератури для написання теоретичного розділу роботи). Наступним етапом є вивчення праць, на які посилаються автори статей. Документальні джерела наукової інформації розподіляються за такими групами:

- неперіодичні видання: монографії, збірники, наукові видання, науково-популярні видання, матеріали наукових конференцій;

- періодичні видання: журнали, газети;

- постійні видання: бюлетені, вісники, збірки, праці, наукові записки;

- дисертації, автореферати дисертацій;

- інформаційні видання: реферативні журнали, експрес-інформація, огляди;

- довідкова література: енциклопедії, словники, довідкові видання;

- бібліографічні видання (періодичні та неперіодичні).

Ці видання знаходяться в бібліотеках міста. Полегшити роботу щодо пошуку та підбору літератури можуть систематичні, алфавітні та предметні каталоги, бібліографічний відділ. Для підбору періодичної літератури варто звернутися до переліку статей, опублікованих у плані календарного року, розміщеному наприкінці останнього номеру журналу за кожний рік видання.

Слід зазначити, що кожне із згаданих джерел має свої переваги і недоліки. Приміром, монографія є більш глибоким і цілісним аналізом явища, Що досліджується, однак, потрібно мати на увазі, що за 2-3 роки, які пішли на підготовку видання книги, дані, які містяться в ній, можуть застаріти.

Журнали містять найновішу інформацію, але вони є менш сконцентрованими за наповненістю визначеною тематикою. Матеріали щодо обраної теми можуть бути розподілені по великій кількості журналів.

На сьогодні додатковим і актуальним джерелом інформації є новітні комп'ютерні технології. Доступ до Інтернету та його використання є обов'язковою умовою написання дослідницької роботи.