2.1.Аналіз основних нормативних і законодавчих документів щодо управління обіговими коштами

Основою законодавчої бази діяльності підприємств є система статусних або компетенційних законів, які визначають правове становище господарюючих суб'єктів. Дані закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються. Так, загальні закони "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" поширюються на всі підприємства і на всіх підприємців. Крім загальних законів до статусних відносяться закони, які визначають правове становище окремих видів підприємств усіх галузей економіки. До них відносяться закони: "Про господарські товариства", "Про режим іноземного інвестування" та ін. Фундаментальним інститутом господарського законодавства є система нормативних актів, які на основі закону України "Про власність" регулюють відносини щодо управління (володіння, користування) нерухомим майном у народному господарстві. До даного інституту входять нормативні акти: про управління державною власністю;про оренду державного та комунального майна;про приватизацію державного майна. Окремим інститутом господарського законодавства є інститут господарського договірного права. Система законодавства про договірне право грунтується на кодифікованих законах і нормативних актах про окремі види договорів. До них слід віднести Цивільний кодекс України,

Закон "Про підприємства в Україні", Господарський процесуальний кодекс тощо.

До наступних інститутів можна віднести законодавство про регулювання ринків капіталу, законодавство про зовнішньоекономічну діяльність, законодавство про господарські суди та господарський процес, законодавство про страхування та ін. Першою ознакою господарського законодавства є комплексний зміст основних нормативних актів. Переважна більшість нормативних актів господарського законодавства включає норми двох і більше галузей права. Прикладом цьому є Закон України "Про підприємства в Україні", який містить норми господарського або цивільного , адміністративного,фінансового, трудового та інших галузей права. Другою ознакою господарського законодавства є те, що воно включає в себе одногалузеві акти господарського (цивільного) законодавства. Такими можна вважати Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положення про поставки товарів народного споживання. Третьою ознакою є множинність актів, яка зумовлена тим, що: дане законодавство регулює різні види господарської діяльності(промислову, будівельну, комерційну тощо);в економіці наявні різні форми власності (приватна, колективна, державна);відсутній кодифікований акт господарського законодавства;в Україні застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Наступною ознакою господарського законодавства є його поєднання з комерційним правом інших країн та міжнародними договорами з господарських питань, яке здійснюється за принципами:

▪ пріоритету спеціальних норм міжнародного договірного права над загальними нормами господарського права України;

▪ надання нормам міжнародних економічних договорів статусу національного законодавства; ▪ поєднання господарського законодавства України з комерційним правом інших країн, а саме право сторін зовнішньоекономічних договорів обирати право країни, яким визначаються права та обов'язки сторін договорів [ 32,ст. 28].

Господарське законодавство охоплює як господарські закони у власному значенні так і інші нормативні акти з питань господарської життєдіяльності.Господарське законодавство включає в себе і відомчі нормативні акти, до яких належать нормативні акти міністерств, держаних комітетів та інших органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління економікою

До господарського законодавства належать також локальні або статутні нормативні акти: це статути і установчі договори підприємств, об'єднань, положення про структурні підрозділи підприємств.Господарська діяльність включає в себе виробничу і комерційну діяльність. За ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" господарська діяльність - це будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару. В навчальній літературі поняття господарська діяльність - це діяльність, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержання прибутку.Відносини між суб'єктами господарювання і органами управління, між тими, хто господарює (підприємствами і підприємцями) і споживачами продукції, робіт, послуг (державними і громадськими організаціями), що складаються в процесі організації і здійснення господарської діяльності слід назвати господарськими відносинами.Господарське законодавство регулює умови створення і діяльності різних видів суб'єктів. Кожен вид має законодавче визначені назву і правове становище. Кожен з видів суб'єктів господарської діяльності має свої певні завдання. Підприємство здійснює виробничо-господарську діяльність, банк - кредитну, розрахункову та іншу діяльність, орган державної виконавчої влади - управлінську діяльність в економіці. Завдання суб'єктів господарського права врегульовані в їхніх установчих документах [8].

Юридичним засобом досягнення завдань і цілей суб'єкта господарського права, визначених в статуті або в установчому договорі, виступають його права, захист яких гарантує держава. Права суб'єктів визначаються господарським законодавством.Права суб'єктів можна класифікувати відповідно до їхнього змісту:

▪ засновницькі права - включають право на вільний вибір засновниками видів діяльності, право на вибір організаційно-правової форми, право на прийняття рішення про створення та припинення діяльності підприємства;

▪ права в галузі управління - самостійно визначати структуру підприємства, приймати і змінювати установчі документи, затверджувати положення про структурні підрозділи, формувати органи управління і контролювати їхню діяльність, призначати посадових осіб тощо;

▪ майнові права - мати на підставі певного речового права основні фонди, обігові кошти, інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства, вести господарську та комерційну діяльність, бути позивачем і відповідачем у судових органах, розпоряджатися майном, набувати на законних підставах майно.

Поняття підприємницької діяльності розкриває ст. 1 Закону України "Про підприємництво", за якою підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

З даного визначення випливають певні необхідні правові вимоги до підприємницької діяльності. В першу чергу це безпосередня самостійна і систематична діяльність. Це означає, що підприємець починає і проводить свою діяльність на свій розсуд, без будь-яких застережень. Підприємницька діяльність повинна носити постійний характер., по-друге - підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Це означає, що підприємець приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні. По-третє - метою підприємницької діяльності є одержання прибутку. Для цього і починає підприємницьку діяльність підприємець. Тобто, характерною ознакою підприємницької діяльності є її комерційний характер [ 22, ст. 20-25].

Держава забезпечує будь-якому підприємству рівні економічні і правові умови господарювання. З цією метою вона: сприяє розвитку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою економічних методів та антимонопольні заходи; забезпечує пільгові умови тим підприємствам, які впроваджують прогресивні технології і створюють нові робочі місця; стимулює розвиток малих підприємств шляхом надання пільг при оподаткуванні та одержанні державного кредиту, створення фондів сприяння розвитку малих підприємств тощо.Контроль за окремими видами діяльності підприємства здійснюють державна податкова інспекція та державні органи, що виконують нагляд за безпекою виробництва і праці (включаючи екологічну безпеку) в межах своєї компетенції, встановлюваної відповідними законодавчими актами України. Якщо вимоги цих органів виходять за межі їх повноважень, підприємство має право не виконувати такі вимоги. За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової та податкової дисципліни, вимог щодо якості продукції і інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України (сплачує штрафи, відшкодовує заподіяні збитки). Проте це без згоди споживача не звільняє підприємство від виконання зобов'язань щодо поставок продукції, здійснення робіт або надання послуг у повному обсязі та відповідні строки.

До основних нормативно-правових актів та законодавчої бази, яка дозволяє керувати підприємством та управлінням обіговими коштами підприємства належить:

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. N 436-ІV. Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Згідно з Господарським кодексом України обіговими коштами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні й швидкозношувані предмети, інше майно виробничого й невиробничого призначення, що відноситься по законодавству до обігових коштів [7].

2. Цивільний кодекс 16.01.2003р.№435-VІ Постанова “Про проведення загальної переоцінки основних фондів, заліку взаємної заборгованості підприємств та поповнення оборотних коштів державних підприємств і організацій”. У зв’язку з погіршенням фінансового стану державних підприємств і організацій, зростанням заборгованості та неплатежів по розрахунках, затримками з виплатою заборгованості різко загострилась економічна ситуація в народному господарстві. Згідно Цивільного кодексу України для подолання цих негативних явищ і створення сприятлих умов для поліпшення фінансового стану державних підприємств і організацій, своєчасних розрахунків і виплати заробітної плати постановив : провести переоцінку основних фондів, відповідно до встановленого механізму [37].

3. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР (із змінами, внесеними згідно із Законами N 1344-IV (1344-15 ) від 27.11.2003 р., ВВР, 2004, N 17-18, ст. 250 ).

Відповідно до статті 1 “Визначення термінів”, пункту 1.20. “Звичайна ціна”, підпункту 1.20.9. Додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи з таких правил: б) у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод “витрати плюс” (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку.

При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати [15].

4. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3.04.1997 р. N 168/97-ВР (із змінами, внесеними згідно із Законами від 5.02.2004 р. N 2 –рп /2004).

Закон визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до статті 1 “Визначення термінів”. Платник податку – особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Відповідно до статті 4 “База оподаткування”. У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов’язаній з продавцем особі чи суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до статті 8 “Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України”. Платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку [14].

5. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. N 996-XIV (із змінами, внесеними згідно із Законами N 1829-III ( 1829-14 ) від 22.06.2000 р., ВВР, 2000, N 46, ст.391 ).

Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні

Відповідно до статті 4 “Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності”. Нарахування та відповідність доході і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Загалом цей закон містить 15 статей, та описує: загальні положення, державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності, організацію ведення бухгалтерського обліку та фінансову звітність [12].

6. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 р. N 959-XII ( із змінами, внесеними згідно із Законами вiд 16.04.2004 р. N 488 / 9087).

Завданням цього закону є запровадити правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв’язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг.

Відповідно до статті 22. “Облік зовнішньоекономічних операцій, звітність та аудит суб’єктів зовнішньоекономічної”. У бухгалтерському балансі окремо виділяються кошти (активи), що знаходяться у зовнішньоекономічному обороті, – товари, документи, цінні папери, а також їх джерела (пасиви) – кредити, заборгованість, одержані прибутки тощо.

У звіті “Про прибутки та збитки” окремо відображаються виручка від зовнішньоекономічних операцій і відповідні витрати. У додатку (коментарі) до річного фінансового звіту робляться необхідні пояснення щодо наведених показників зовнішньоекономічної діяльності.

Державній податковій інспекції, крім річного фінансового звіту, надається також інформація про суми сплачених податків на імпорт та експорт – щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, що слідує за звітним [13].

7. Наказ Міністерства фінансів України 31.03.99 р. N 87 “Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1” “Загальні вимоги до фінансової звітності”.

Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Висвітлюються загальні положення щодо вимог до фінансової звітності та питань про рух грошових коштів [23].

8. Наказ Міністерства фінансів України 31.03.99 р. N 87 ( z0391-99 ) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” (із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 363 ( z0462-03 ) від 23.05.2003 р.).

Відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку “Баланс”, оборотні активи – це грошові кошти і їх еквіваленти, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу [24].

9. Наказ Міністерства фінансів України 31.03.99 р. N 87 ( z0391-99) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”(із змінами і доповненнями, внесеними згідно з наказами Міністерства фінансів України від 28.01.00р. №15 і 30.11.00р. №304.)

Це положення є нормативною основою для складання найважливішої форми фінансової звітності яка має назву Звіт про рух грошових коштів. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Така інформація дає користувачам фінансової звітності можливість зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства; досліджувати спроможність підприємства по­гасити зобов’язання та сплатити дивіденди; виявляти причини різниці між прибутком і грошовими надходженнями та видатками; аналізувати грошові та негрошові аспекти опе­рацій підприємства. [25].

Список використаної літератури:

1. Афанасьєв М.В., Телішевська Л.І., Рудика В.І. Оцінка ефективності організаційно-технічних заходів. Навчальний посібник, X. ІНЖЕК, 2003. 144с.

2. Бабич Л,М. Формування оптимальної структури оборотних коштів підприємства // Актуальні проблеми економіки. 2004, №9-10 ст. 12-23

3. Байдик О. Нормативний метод обліку витрат на виробництво продукції. //Баланс.– 2001.– №7 (спецвипуск).– С.50-61

4. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління. Монографія/ Т. С. Кледанова та ін., за ред. О. В. Мозенкова. - Харків:ІНЖЕК, 2003.-271с.

5. Бондарева І. Обгрунтування структури джерел фінансування оборотних коштів підприємств //Економіка: проблеми теорії та практики; вил. 43. ст. 57-63

6. Белоусова И. Проблеми впровадження управлінського обліку на підприємствах / Бухгалтерський облік та аудит. – 2005. - №5. с.12-16

7. Гончваров В. Роль нормування в управлінні оборотними коштами //Економіка: проблеми теорії та практики; вип. 83 ст. 22-25

8. Господарський кодекс , 16.01.2003р. №436-VІ

9. Демчик Л.А. Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства. // Економіка: проблеми теорії та практики; вип. 124, ст. 16-21

10. Довгоруков Ю.А. Управління ефективністю використання обігових коштів у промисловості //Фінанси України.—2005.-№11 ст. 103-109

11. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний словник – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2005. – 714с.

12. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. N 996-XIV (із змінами, внесеними згідно із Законами N 1829-III ( 1829-14 ) від 22.06.2000 р., ВВР, 2000, N 46, ст.391 ).

13.Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 р. N 959-XII (із змінами, внесеними згідно із Законами вiд 16.04.2004 р.N 488 / 9087 ).

14. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3.04.1997 р. N 168/97-ВР (із змінами, внесеними згідно із Законами від 5.02.2004 р. N 2 –рп / 2004).

15.Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст. 250 ).

16.Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, грошових коштів, документів та розрахунків затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. № 69.

17. Крейнина М. І. Фінансовий менеджмент. - М.: Дело и сервис, 2001 -304с.

18. Кудряченко А. “Cучасний аналіз економічних систем” Віне, 2009 - №19-58с.

19.Кулицький С. Грошовий обіг як кумунікативний процес.//Фінанси України—2003.№8 ст. 165-169

20. Лабзунов П. Оргнизация управления затратами в условиях рыночной экономики России / Экономист. – 2002. - №9. - с. 82-85

21.Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання:

Монографія.- Київ: Вища школа, 2001. - 387 с.

22.Маргасова В.Г. системний підхід до управління оборотними коштами на підприємствах харчової промисловості // Актуальні проблеми економіки № 7, 2004 ст.20-25