- •2) Основні принципи організації військ:
- •1. Бойові задачі механізованої бригади у різних видах бою
- •2. Призначення, склад, бойова техніка підрозділів механізованої бригади
- •2.1. Механізована бригада
- •2.3. Танковий батальйон
- •2.4. Бригадна артилерійська група
- •2.5. Зенітний ракетно–артилерійський дивізіон
- •2.6. Розвідувальна рота
- •2.8. Інженерно–саперна рота
- •2.7. Рота зв’язку
- •2.9. Рота радіаційного, хімічного, біологічного захисту
- •2.10. Радіолокаційна рота
- •2.11. Комендантський взвод
- •2.12. Ремонтна рота
- •2.13. Рота матеріального забезпечення
- •2.14. Медична рота
- •2.15. Оркестр
- •2.16. Клуб
- •3.1. Броньована техніка Бронетранспортер бтр–70
- •Бойова машина піхоти бмп–1
- •Бойова машина піхоти бмп–2
- •Бойова розвідувальна машина брм–1к
- •Броньована розвідувально–дозорна машина брдм–2
- •Багатоцільовий транспортер легкий броньований бт–лб
- •Танк т–64б
- •Танк т–72
- •3.2. Артилерійське озброєння
- •3.3. Протитанкові ракетні комплекси
- •3.4. Зенітно–ракетні комплекси
- •Зенітний ракетний комплекс 9к33м3
- •Зенітний ракетно–гарматний комплекс
- •2К22 «Тунгуска»
- •Переносний зенітно–ракетний комплекс 9к38 «Ігла»
- •3.5. Інженерна техніка Причіпний мінний загороджувач пмз–4
- •Полкова землерийна машина пзм–2
- •Шляхопрокладальник
- •Броньований танковий мостоукладальник мту–20
- •Важкий механізований міст тмм–3
- •Мотопила мп–800
- •3.6. Радіолокаційна техніка Радіолокаційна станція
- •Рухомий радіовисотомір модернізований (прв–16м)
- •Радіолокаційна станція метрового діапазону хвиль
- •3.7. Допоміжна техніка
- •Рухомий пункт розвідки і управління (ппру «Овод»)
- •Пересувна автомобільна кухня пак–200
- •Транспортер переднього краю ЛуАз–967
Рухомий пункт розвідки і управління (ппру «Овод»)
1. Станція радіолокації – дальність виявлення повітряних цілей – до 35 км.;
2. Круговий огляд: 360 градусів;
3. Система розпізнавання: «Свій – Чужий»;
4. Засоби зв’язку:
– радіостанція Р–123м – 3 шт.;
– радіостанція Р–111;
– танковий переговорний пристрій ТПУ–124;
5. Швидкість руху до 60 км/год;
6. Швидкість на плаву до 5 км/год;
7. Запас ходу без дозаправки 450 км.;
8. Екіпаж: 3 чол. (командир відділення управління, оператор РЛС і механік – водій).
Рухомий розвідувальний пункт ПРП–4М
1. Класифікація: рухомий розвідувальний пункт;
2. Бойова вага: 13,2 т;
3. Екіпаж: 5 чол.;
4. Озброєння: кулемет 1 х 7,62–мм ПКТ;
5. Потужність двигуна: 300 к.с.;
6. Швидкість по шосе: 65 км/год;
7. Швидкість на плаву: 7 км/год;
8. Запас ходу по шосе: 550–600 км.;
Майстерня технічного
обслуговування
автомобільної
техніки (МТО–АТ)
1. Час приведення в робоче
(похідне) положення силами 3 чоловік: 20 хв;
2. Кількість особового складу, що перевозиться: 3 чол.;
3. Кількість розгортаних робочих місць (у кузові майстерні): 3;
4. Максимальна швидкість пересування: 80 км/год;
5. Запас ходу: 850 км.;
6. Найбільша глибина подоланного броду з твердим дном: 1400 мм;
7. Загальна вага майстерні (у спорядженому стані, з особовим складом в кабіні): 10460–10260 кг;
8. Вага майстерні (у спорядженому стані): 10160–9960 кг.
Пересувна автомобільна кухня пак–200
1. Кількість тих, що харчуються, чол: до 200 чол;
2. Обслуговуючий персонал (включаючи водія): 3 чол;
3. Місткість ємкостей кухні повна/корисна:
– казана для першого блюда: 150/140 л;
– казана для другого блюда: 132/120 л;
– казана для кип’ятку: 150/140 л;
– водяного бака: 350 л;
– паливного бака: 54 л;
4. Витрата дизельного палива на одну форсунку: не більш 3,5–4,0 кг/год;
5. Час розпалення форсунки: 10–15 хв;
6. Запаси продовольства: на 1 добу;
7. Повна вага кухні автомобільної ПАК–200М–01: 14660 кг.
Транспортер переднього краю ЛуАз–967
1. Колісна формула: 4x4;
2. Місткість: 3 місця;
3. Повна вага: 1350 кг;
4. Швидкість на шосе: 75 км/год;
5. Швидкість на плаву: 3 км/год;
6. Потужність двигуна: 30 к.с
Проголосивши військову доктрину, яка має оборонний характер, Україна виходить з того, що вона не є потенційним противником жодної конкретної держави. Свою військову безпеку Україна розглядає, як стан військового захисту, національних інтересів в умовах потенційної і реальної військової загрози. На захисті національних інтересів стоять Збройні сили України, їх побудова здійснюється згідно з діючим законодавством і ратифікованими Україною міжнародними договорами і угодами з військових питань.
Якісними характеристиками будівництва Збройних сил є бойова здатність, ефективність, бойова стійкість, мобільність, інформованість, керованість, готовність до мобілізації, виконання бойових завдань.
Збройні сили України оснащуються єдиними системами автоматизованого управління, зв’язку, новими зразками озброєння і техніки.
Проте не дивлячись на велику потужність засобів знищення, головна роль у веденні війни належить особовому складу, який оволодів новою зброєю, новою бойовою технікою і мистецтвом ведення війни, особовому складу який повинен мати окрім високих професійних навичок, ще й високий морально–бойовий дух.
1. Бойовий статут Сухопутних військ. – Ч. ІІІ. (взвод, відділення, танк). – К.: «Варта», 1995.
2. Боевые действия стрелкового взвода. – М.: Воениздат, 1956.
3. Рекомендації механізованим підрозділам щодо дій на полі бою в сучасних умовах. – К.: Головне управління бойової підготовки Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, 2002.
4. Поповнин Н. Н. Развитие тактики стрелковых подразделений в годы ВОВ. – М.: Воениздат, 1987.
5. Подготовка офицеров запаса Сухопутных войск. – М.: Воениздат, 1989.
6. Військові статути Збройних Сил України. – К.: «Варта», 2000.
7. И.М. Андрусенко, Р.Г. Дуков, Ю.Р. Фомин. Мотострелковый (танковый) взвод в бою. – М.: Воениздат, 1989.
8. Бакал Н.В. Боевые действия стрелковых подразделений в городе. – М.: Воениздат, 1959.
9. Воробьев И.Н. Боевые действия ночью. – М.: Воениздат, 1980.
10. Гринчак В.И. Развитие тактики оборонительного боя стрелковых подразделений. – М.: Воениздат, 1990.
11. Меримский В.А. Тактическая подготовка мотострелковых и танковых подразделений. – М.: Воениздат, 1987.
12. Тактика в боевых примерах (взвод). – М.: Воениздат, 1974.
13. Тактика в боевых примерах (рота). – М.: Воениздат, 1974.
14. Вайнер И.М. Тактические расчеты. – М.: Воениздат, 1977.
15. Гавриков Д.И. Стрелковая рота в наступлении. – М.: Воениздат, 1961.
Збройні Сили України – це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.
Механізовані війська, маючи високу бойову самостійність та універсальність, здатні виконувати вказані завдання в різних умовах місцевості та за будь-якої погоди, на головних або другорядних напрямках, у першому або другому ешелоні, у складі резерву, морських та повітряних десантів.
Танкові війська, які є головною ударною силою Сухопутних військ, використовуються переважно на головних напрямках: у обороні — в основному складі других ешелонів і резервів для нанесення контрударів (проведення контратак) і розгрому противника, що вклинився, а за виділенням до складу перших ешелонів —для посилення стійкості й активності оборони; у наступі — як правило, у складі ударних угруповань у першому і другому ешелонах.
Аеромобільні війська, є високомобільним родом Сухопутних військ і призначаються для охоплення противника з повітря та виконання завдань у його тилу як у обороні, так і у наступі, діючи як повітряні десанти.
Ракетні війська і артилерія Сухопутних військ є основним засобом вогневого ураження противника.
Ракетні війська призначаються для ураження засобів ядерного і хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів та інших систем високоточної зброї, основних угруповань військ противника, авіації в місцях її базування, засобів і об’єктів протиповітряної оборони, пунктів управління, тилових та інших об’єктів противника на всю глибину його оперативної побудови, дистанційного мінування місцевості, а на приморських напрямках, крім того, для руйнування пунктів базування сил флоту противника, знищення його бойових кораблів і суден.
Артилерія призначається для ураження засобів ядерного і хімічного нападу, систем високоточної зброї, артилерії, танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів, живої сили, вертольотів на майданчиках, засобів протиповітряної оборони, пунктів управління, радіоелектронних засобів, руйнування фортифікаційних споруд противника, дистанційного мінування місцевості, світлового забезпечення, поставлення аерозольних (димових) завіс і виконання інших завдань.
Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ призначаються для радіолокаційної розвідки повітряного противника й оповіщення про нього своїх військ, прикриття та захисту угруповань військ, пунктів управління, аеродромів, тилових та інших об’єктів від ударів противника з повітря, боротьби з його авіацією, крилатими, оперативно-тактичними і тактичними балістичними ракетами, повітряними десантами в польоті та повітряними елементами розвідувально-ударних комплексів.
Розвідувальні частини й підрозділи, призначаються для добування відомостей про противника та місцевість, а також для виконання спеціальних завдань.
Інженерні війська, призначаються для вирішення завдань інженерного забезпечення бою частин і підрозділів Сухопутних військ, а також для завдання втрат противнику застосуванням інженерних боєприпасів.
Війська радіаційного, хімічного, біологічного захисту, призначаються для виконання завдань забезпечення РХБ захисту своїх військ, аерозольної протидії технічним системам розвідки та ураження противника, а також ураження противника запалювальною зброєю.
Війська зв’язку, призначаються для розгортання та експлуатації систем зв’язку і забезпечення управління військами в усіх видах їх бойової діяльності.
Частини та підрозділи радіоелектронної боротьби, призначаються для виконання завдань щодо дезорганізації управління військами й зброєю противника шляхом радіоелектронного придушення засобів зв’язку, радіолокації, радіонавігації, радіоуправління та оптико-електронних засобів, а також для радіоелектронної розвідки противника, протидії його технічним засобам розвідки та здійснення комплексного технічного контролю.
З’єднання, частини і підрозділи технічного забезпечення, призначаються для утримання та зберігання оперативно-тактичних і тактичних ракет, зенітних ракет, бойових частин до них, доставки і видачі їх військам і підготовки до бойового застосування; забезпечення військ озброєнням, технікою, боєприпасами, засобами вимірювань та військово-технічним майном, зберігання й підтримування їх у готовності до бойового застосування; технічної розвідки, евакуації, ремонту пошкоджених (несправних) озброєння і техніки та своєчасного повернення їх до ладу.
Топогеодезичні частини та підрозділи, призначаються для виконання завдань щодо топогеодезичного забезпечення частин і підрозділів Сухопутних військ.
Гідрометеорологічні частини та підрозділи, призначаються для гідрометеорологічного забезпечення бойових дій.
З’єднання, частини та підрозділи тилу, призначаються для тилового забезпечення військ. Військовий тил включає частини та підрозділи матеріального забезпечення із запасами матеріальних засобів, автомобільні, медичні та інші підрозділи тилу, що входять до складу з’єднань, частин і підрозділів усіх родів військ і спеціальних військ. За належністю військовий тил поділяється на дивізійний, бригадний, батальйонний та тил дивізіонів.
Бойові можливості військ — це кількісні і якісні показники, що характеризують можливості підрозділів виконувати визначені бойові завдання за встановлений час, у конкретних умовах обстановки, за умови збереження боєздатності своїх військ на рівні, що забезпечує подальше виконання бойового завдання.
Маневровість роти - це спроможність здійснювати організовано і швидко перегрупування та змінювати взаємоположення сил і засобів; приймати ту або іншу побудову; готуватися до дій у відведений час, нарощувати силу першого удару; перенацілювати свої вогневі засоби на одночасне ураження найважливіших об’єктів противника. В обороні, крім того, маневровість характеризується спроможністю підрозділів організовано і швидко займати оборону, переміщувати в короткі терміни елементи бойового порядку на будь-який загрозливий напрямок для зайняття оборони, проведення контратак, знищення повітряного десанту противника, що висадився, тощо.
Маневровість роти в наступі характеризується звичайно часовими показниками по здійсненню маневру підрозділами.
Вогнева потужність характеризується можливостями підрозділів щодо нанесення противнику втрат вогнем артилерії, танків, БМП, протитанкових засобів, вогнеметів, стрілецької зброї. В обороні, крім того, ураження противника досягається застосуванням мінно-вибухових загороджень.
Вогнева потужність механізованої (танкової) роти — сумарний обсяг вогневих завдань, які можуть бути виконані кількістю боєприпасів, що відпущені на бій, штатними і приданими вогневими засобами. Результатом реалізації вогневої потужності є ураження, що виражається визначеним ступенем придушення або знищення противника.
До показників вогневої потужності звичайно відносять: кількість об’єктів (цілей) противника, що уражуються, а також ступінь їх ураження; кількість засобів озброєння і бойової техніки противника, що знищується; математичне очікування втрат, що наносяться угрупованню військ противника.
Ударна сила — спроможність механізованих (танкових) підрозділів наносити удари по противнику сполученням вогню і маневру, з метою розгрому його мотопіхоти і танків та оволодіння важливими районами (рубежами) місцевості.
Основу ударної сили роти складає бронетанкова техніка з озброєнням та особовим складом (танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери), які, як правило, ведуть бій спільно та спроможні знищити вогневі засоби противника не тільки вогнем, але і гусеницями (колесами). При цьому ударна сила роти (батальйону) і вогнева потужність виявляються у нерозривній єдності, що досягається організацією і підтримкою чіткої та безперервної взаємодії всіх сил і засобів, що приймають участь в бою.
© Бугаєвський Ігор Іванович
Товстопят Микола Олексійович
© КВП МНУ імені В.О. Сухомлинського, 2012
