Оцінка матеріальних активів (основних засобів) та фінансових інвестицій.
За Біликом основні засоби – це матеріальні активи, які:
утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та надання послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей;
будуть використовуватися, як очікується, протягом більше одного періоду;
функціонують у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, а також капітальні вкладення в об’єкти, що належить до основних засобів.
Згідно П (С)БО 7 основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року.
За Цал-Цалком основні засоби - речові необоротні (неспоживчі) об'єкти, шо, як передбачається, будуть використовуватися більше 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію (операційного циклу, якщо він довший за рік) для потреб, процесу виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, вартість яких більша величини, яка визначена підприємством для малоцінних необоротних матеріальних активів.
До основних засобів належать засоби праці, які багаторазово використовуються на протязі виробничого циклу, не змінюючи при цьому свою натурально-речову форму. До основних засобів відносяться засоби строком служби більш одного року та вартістю не менше 500 грн. Життєвий цикл основних засобів складається із таких етапів: надходження, участь у виробничому процесі, пересівання в межах підприємства, ремонт, здавання в оренду, інвентаризація та вибуття.
Вартість основних засобів в міру їх зносу переноситься частинами на вартість продукції у вигляді амортизації основних засобів. Суми амортизації накопичуються у амортизаційному фонді.
Серед основних виробничих засобів виділяються активна та пасивна їх частини. Перші безпосередньо впливають на продукт, визначають масштаби його виробництва та рівень продуктивності праці. До цієї частини основних виробничих засобів відносяться машини та устаткування, інструмент.
До пасивної частини основних виробничих засобів відносяться ті з них, які створюють необхідні умови для процесу праці: будівлі, споруди, передавальні пристрої тощо.
Співвідношення між активною та пасивною частинами основних виробничих засобів визначаються, перш за все, специфікою виробничих та технологічних процесів, які відбуваються в даному суб'єкті, та рівня технологічного оснащення суб'єкту господарювання.
Об’єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує ймовірність того, що підприємство буде отримувати в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням активу, та його оцінка може бути достовірно визначена.
Кваліфікований актив – це актив, який обов’язково потребує суттєвого періоду часу для підготовки його до використання за призначенням чи реалізації.
Основні засоби можуть бути отримані шляхом обміну на подібні або неподібні активи.
Подібні активи – це активи, які мають однакове функціональне призначення та подібну справедливу вартість.
Довгострокові фінансові інвестиції – це фінансові інвестиції на період більше одного року. А також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.
Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.
Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як поточні.
Собівартість фінансових інвестицій включає:
ціну придбання;
комісійні винагороди;
гонорари;
мито;
податки, що не відшкодовуються підприємству;
банківські збори;
інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням інвестицій.
Згідно з методом участі в капіталі балансова вартість інвестиції, яка спочатку оцінюється за собівартістю, збільшується (зменшується) відповідно до частки інвестора в прибутках (збитках) асоційованої компанії. Балансова вартість інвестиції зменшується на суму отриманих дивідендів.
Довгострокова дебіторська заборгованість – це заборгованість фізичних і юридичних осіб, яка буде погашена після 12 місяців з дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється за дисконтовою вартістю майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості.
Відстрочені податкові активи – це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок виникнення різниці між обліковою та податковою базами оцінки.
Відстрочений податковий актив виникає в тому випадку, коли податок на прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за податок на прибуток, визначений за чинним законодавством.
Інші необоротні активи – всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю та відстроченими податковими активами.
Стан виробничого потенціалу – найважливіший фактор ефективності основної діяльності підприємства. Бухгалтерська звітність дозволяє досить детально проаналізувати наявність, стан і зміни найважливішого елемента виробничого потенціалу підприємства – його основних засобів.
В процесі виробництва основні засоби, які експлуатуються, зношуються фізично та старіють морально. Ступінь фізичного зносу визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес може розглядатися в кількох аспектах як засіб:
визначення поточної оцінки незношуваної частини основних засобів;
віднесення на готову продукцію одночасних витрат в основні засоби;
накопичення фінансових ресурсів для наступного заміщення вибуваючих з виробничого процесу основних засобів чи вкладення в нові виробництва.
Для аналізу руху основних засобів складають таблицю (табл.3.4).
Табл.3.4.