Основні напрями виховання у вищій школі

Формування всебічно розвиненої особистості майбут­нього фахівця вимагає проведення різнобічної цілеспрямованої виховної роботи в різних напрямах. Це, в свою чергу, обумовлює реалізацію напрямів виховання: формування наукового світогляду;

• громадянське та патріотичне виховання;

• моральне виховання;

• трудове;

• художньо-естетичне виховання;

• фізичне виховання;

• екологічне виховання;

• правове виховання;

• екологічне виховання тощо.

Реалізація змісту завдань кожного з означених напрямів передбачає враху­вання специфіки майбутньої професійної діяльності фахів­ців, необхідних для цього людських і професійних якостей.

Громадянське та патріотичне виховання – це цілеспрямована виховна діяльність ВНЗ спрямована на формування у студентів почуття національної гідності, знань про історію, традиції та сучасний стан розвитку українського народу та держави, активної життєвої позиції тощо.

Моральне виховання – виховна діяльність вищого навчально­го закладу, спрямована на формування у студентів стійких мо­ральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

Систему моральних цінностей поділяють на (О.Вишневський):

• абсолютно вічні;

• національні;

• громадянські;

• сімейні;

• цінності осо­бистого життя.

Серед моральних якостей, які мають особливе значен­ня для майбутньої професійної діяльності, виокремлюють (Н.Дяченко):

• професійний обов’язок;

• професійну честь;

• професійну гордість;

• професійну етику.

Майбутні фахівці повинні усвідомлювати, що вони самі відповідають за свої вчинки, що кожен їх крок буде морально оцінено. Лише за цієї умо­ви вони будуть готові до роботи в професійному колективі.

Важливо, щоб студенти знали моральні вимоги щодо професій, які вони опановують, і якості, які повинні вихо­вати в собі, щоб відповідати цим вимогам. Засвоєння норм професійної етики допомагає молодій людині швидше про­фесійно адаптуватися.

Ефективність морального виховання студентів визначають такі чинники:

• створення у вищому навчально­му закладі психологічного клімату поваги до моральних норм, правил людського співжиття;

• відповідність змісту морального виховання його меті й рівню морального роз­витку студентів, особливостей їх майбутнього фаху;

• превентивне (профілактичне) проведення виховних заходів з акцентуванням уваги на за­побіганні аморальним явищам у студентському середови­щі;

• підтвердження декларованих педагогами моральних принципів їх моральною практикою, яка б відповідала найвищим критеріям моральності.

Трудове виховання – процес формування потреби в праці і сум­лінного, творчого ставлення до неї, гордості за свою професію, ви­соких морально-професійних рис громадянина, працівника, фа­хівця, вироблення практичних умінь і навичок культури праці.

Найважливішим завданнями трудового виховання сту­дентів є:

• формування у них професійних здібностей і по­треб, умінь, навичок, звичок професійного призначення;

• психологічна підготовка до праці з обраної спеціальності;

• виховання волі, терпеливості і наполегливості в подоланні труднощів.

Трудове виховання студентів здійснюється в процесі усіх видів діяльності студента:

• навчальній праці;

• науково-дослідній роботі;

• виробничій практиці;

• гро­мадській діяльності;

• побутовій праці.

У трудовому вихованні студентів необхідно, щоб про­понована їм праця ґрунтувалася на таких важливих заса­дах: ефективне використання робочого часу, раціональні прийоми праці, економне витрачання матеріалів, електро­енергії, естетичний вигляд виробу, дотримання особистої гігієни й техніки безпеки тощо.

Критерієм трудової вихованості студентів є висока осо­биста зацікавленість і продуктивність праці, відмінна якість продукції, трудова активність і творче, раціоналіза­торське ставлення до процесу праці, трудова, виробнича, технологічна дисципліна.

Художньо-естетичне виховання – складова виховного процесу, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Метою естетичного виховання у вищому навчальному закладі є формування у майбутнього спеціаліста естетичної культури – здатності особистості до повноцінного сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя та діяльність за законами краси.

Ефективність естетичного виховання студентів знач­ною мірою залежить від умілого використання педагогами різноманітних способів і засобів: створення естетичних си­туацій, які передбачають оцінювання (ознайомлення з тво­рами мистецтва та їх обговорення); використання естетич­ного потенціалу усіх навчальних дисциплін; впроваджен­ня естетичних елементів у структуру знань та ін­.

Для високої ефективності естетичного вихован­ня студентів необхідно:

створити у вищому навчальному закладі естетично привабливу обстановку;

використову­вати у виховній роботі зі студентами потенційні можли­вості народних традицій та обрядів;

забезпечувати висо­ку естетичну культуру викладачів і студентів, а також виховних заходів;

залучати до підготовки і прове­дення заходів якомога більше студентів і відомих людей зі сфери культури.

Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я, загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок і вмінь.

Фізичне виховання у вищому навчальному закладі є невід’ємною частиною формування загальної і професійної культури особистості сучасного фахівця, системи гуманіс­тичного виховання студентів.

Як навчальна дисципліна, обов’язкова для всіх спеціальностей, воно є також засобом оптимізації фізичного і фізіологічного стану студентів у процесі профе­сійної підготовки.

Фізичне виховання спрямоване на розв’язання таких специфічних завдань:

• формування у студентів високих вольових і фізичних якостей;

• формування готовності до висо­копродуктивної праці;

• збереження і зміцнення здоров’я студентів, сприяння всебічному розвитку організму;

• під­тримання високої працездатності протягом усього періо­ду навчання; всебічна фізична підготовка;

• професійно-прикладна фізична підготовка студентів з урахуванням особливостей майбутньої трудової діяльності;

• виховання усвідомлення необ­хідності регулярно займатися фізичною культурою і спортом.

Фізичне виховання студентів у вищих навчальних зак­ладах здійснюється протягом усього періоду навчання в таких формах: навчальні заняття, самостійні заняття фізич­ною культурою, спортом і туризмом, фізичні вправи в ре­жимі дня, масові оздоровчі, фізкультурні та спортивні заходи. Усі форми взаємопов’язані, доповнюють одна одну, постають як цілісний процес фізичного вдосконалення.

Ефективність фізичного виховання значною мірою зале­жить від мотивів, які стимулюють активність особистості:

фізичне вдосконалення пов’язане з прагненням прискорити темпи власного розвитку, мати гідне місце в оточенні, до­могтися уваги;

дружня солідарність продиктована бажан­ням бути разом з друзями, співпрацювати з ними;

відпові­дальність зумовлена необхідністю відвідувати заняття з фі­зичної культури, виконувати вимоги навчальної програми;

суперництво пов’язане з бажанням виділитися, підняти свій престиж, бути першим;

спортивний мотив зумовле­ний прагненням досягнути значних результатів; ігровий, що є засобом розваги, нервової розрядки, відпочинку та ін.

Фізична культура і спорт сприяють підвищенню і збереженню працездатності на тривалий час, зміцнюють організм, підви­щують його опір захворюванням, позитивно впливають на функції всіх систем організму, що є надійним фундаментом успішної професійної діяльності фахівця.

Ринкова економіка передбачає формування нової осо­бистості – дбайливої, упевненої у власних силах, ініціа­тивної, здатної самостійно орієнтуватися в економічній си­туації, ознайомленої із досягненнями світової економічної думки і практики. Формування такого типу особистості вимагає належного економічного виховання студентів ви­щої школи.

Економічне виховання – педагогічна діяльність, спрямована на формування на основі спеціальних знань економічної свідомості, економічного мислення, умінь і навичок економічної діяльності, економічно значущих якостей особистості.

Економічне виховання має бути зорієнтоване на форму­вання (С.Шпак):

• економічного мислення, почуття власника, реального господаря;

• вміння прогнозувати наслідки своїх рішень, еко­номічно обґрунтовувати ставлення до праці та її результатів;

• усвідомлення свого статусу платника податку, його прав і обов’язків; прагнення до нарощування трудових доходів, до поліпшення якості життя;

• готовності брати участь у різнома­нітних формах економічної діяльності; моральний вибір у ситуаціях, пов’язаних з економічною діяльністю;

• вміння до­лати економічні труднощі в кризовій ситуації;

• здатність ефективно використовувати механізм соціально-економічного захисту своїх та суспільних інтересів.

Досягнення зазначеної мети в економічному вихованні студентів можливе за умови вивчення основних напрямів розвитку економіки держави, формування економічної сві­домості та мислення, бажання досконало володіти обраною професією; формування навичок раціональної організації праці та економного використання бюджету часу (на­вчального і особистого), а також елементарних навичок економічного рахунку, вміння співвідносити затрати пра­ці й кінцевий результат з кожного виду діяльності; вихо­вання бережливості, ініціативності, діловитості, дисцип­лінованості.

Економічне виховання студентів проводиться у межах навчальної та позааудиторної роботи.

У позааудиторній ро­боті з економічного виховання використовуються різні її методи і форми: лекції, бесіди, зустрічі «за круглим сто­лом», вечори запитань і відповідей, економічні олімпіади, вікторини, диспути на економічні теми, зустрічі студентів з економістами, приватними підприємцями тощо.

Правове виховання, як складова національного вихо­вання, є одним із шляхів формування повноцінного гро­мадянина України у період глибоких соціальних, еконо­мічних та політичних перетворень. Тільки достатньо підготовлений у правовому плані, високоморальний фахівець може орієнтуватися у правовій політиці своєї держави і суворо дотримуватись законності.

Правове виховання – виховна діяльність вищого навчального закладу, правоохоронних органів, спрямована на формування у студентів правової свідомості та навичок і звичок правомірної по­ведінки.

Екологічне виховання – педагогічна діяльність спрямована на формування у студентів екологічної культури.

Екологічна культура передбачає наявність:

• глибоких знань про навколишнє середовище, екологічний стиль мис­лення, що зумовлює відповідальне ставлення до природи та свого здоров’я;

• уміння і досвід розв’язання екологічних проблем;

• безпосередню участь у природоохоронній роботі, а також здатність прогнозувати можливі негативні віддалені наслідки природоперетворювальної діяльності людини.

Важливим компонентом екологічної вихованості є еко­логічна свідомість особистості, тобто сукупність знань, уявлень людини про її взаємозв’язки, взаємозалежності, взаємодію зі світом природи. На цій основі формується від­повідне позитивне ставлення до природи, а також усвідом­лення людиною себе як її частини.

Важливою якістю екологічно вихованої особистості є сформованість у неї екологічної відповідальності, тобто усвідомлення необхідності брати на себе конкретні зобов’язання для гармонізації її зв’язків із навколишнім середовищем та здатність прогнозувати наслідки власної діяльності.

У процесі екологічного виховання необхідно домагати­ся, щоб для кожної молодої людини законом стали етичні правила поводження на Землі, виголошені німецьким фі­лософом та екологом Е. Калленбахом:

• люби й шануй Землю, яка благословляє життя й управляє ним;

• вважай кожен твій день на Землі священним і свят­куй зміну пір року;

• не вважай себе вищим за інші живі істоти і не по­водься так, щоб вони зникали;

• будь вдячним тваринам і рослинам за їжу, яку вони тобі дають;

• не занапащай і не забруднюй багатств Землі збро­єю війни;

• не женися за прибутками від багатств Землі, а нама­гайся відновлювати її виснажені сили;

• не приховуй від себе й від інших наслідки твоєї діяльності на Землі;

• не обкрадай майбутні покоління, виснажуючи й за­бруднюючи Землю;

• споживай дари Землі помірно, бо всі її мешканці мають рівні права на її багатство.