- •22. Характер релігійних вірувань та міфологія стародавніх слов’ян.
- •23. Світоглядний комплекс східноєвропейської та західноєвропейської культур.
- •24. Вплив візантійської естетики на культуру кр.
- •25. Архітектура кр: християнський храм як модель світобудови.
- •26. Живопис кр: мозаїка, фреска, ікона.
- •27. Характеристика культурної ситуації в Галицькій і Волинській землях.
- •28. Специфіка культурної ситуації в польсько-литовську добу. (плд)
- •31. Братства та їх роль у розвитку культури.
- •34. Специфіка нац. Варіанта бароко в літературі, театрі і музиці.
- •35. Національна специфіка іконопису 17-18 ст.
- •36. Особливості портретного живопису доби бароко. Укр парусна.
- •37. Національна своєрідність дерев’яних і мурованих (козацьких) храмів 17 ст.
- •44. Фактори (соц., нац)укр. Культурного ренесансу.
- •46. Репресивні акції сталінізму та їх трагічний вплив на розвиток укр. Нац. Культури 20-30-х р.
- •47. Культура часів «хрущовської відлиги» та «брежнєвського застою»(шістедисятники, дисиденти 70-х)
- •48. Крах комуністичної ідеології та її наслідки для розвитку укр. Культури.
- •49. Характеристика нової соц.-культурної ситуації в період так званої перебудови, її особливості.
- •50. Постмодерний тип культури. Особливості укр. Постмодерністської культури.
- •Амбівалентність - Одночасна наявність двох протилежних почуттів, бажань.
- •Маньєризм - Стиль у мистецтві, що відзначається манірністю, примхливістю, зловживанням певними прийомами.
Амбівалентність - Одночасна наявність двох протилежних почуттів, бажань.
Анса́мбль ( фр. ensemble — разом) — єдине злагоджене ціле.
Базилі́ка (лат. basilica від грец. βασιλικη — «царський дім») — прямокутна у плані споруда, розділена усередині рядами колон або стовпів на 3—5 частин — нав. Середня нава, найвища, освітлюється через вікна над дахами бічних нав і зазвичай закінчується пів-круглим виступом — абсидою. Перед входом до базиліки знаходиться поперечне в плані приміщення — нартекс (притвор). Розрізняють купольну та ротондальну базиліку.
Візантійська естетика — синтез двох світоглядних тенденцій: християнської й античної. Друга не була магістральною, однак завдяки їй збереглася значна кількість пам'яток античної художньої та філософсько-естетичної спадщини. Домінантною була християнська світоглядна система, що зумовила формування своєрідності візантійського художнього мислення. Основна увага в естетиці християнства зосереджувалася на питаннях психології сприймання й естетичного переживання символів віри.
Візантійський стиль — стиль в образотворчому мистецтві й архітектурі, що зародився в 4-5 століттях у Візантії (столиці Східної Римської імперії) і поширився в Італії, через Балкани, в Київській Русі, де він існував впродовж багатьох століть.
Візантійський стиль характеризується важкою стилізацією, надзвичайною виразністю ліній, використанням сталих художніх стереотипів і багатих кольорів, зокрема, золота. Візантійські художники відзначилися у мозаїчних роботах і в ілюструванні книг.
Дити́нець — центральна укріплена частина міста в Давній Русі. Здебільшого займав площу в кілька гектарів.
Гедонізм - деалістичний напрям в етиці, за яким насолода, приємність є найвищим благом, метою життя.
Емблематичний - 1) Який становить емблему. Емблематичний знак.2) перен. Умовний, алегоричний.
Есхатологія (грец. ἔσχᾰτον, «кінець») — розділ теології і філософії, що складає систему поглядів і вірувань про кінець світу, а також про долю людства і Всесвіту після нього. Есхатологічні уявлення присутні в багатьох релігійно-філософських і світоглядних системах Землі. Іудаїзм, християнство та іслам мають власну есхатологічну концепцію: «страшний суд».
Іко́на (грец. εἰκόνα — малюнок, образ, зображення) — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма.
Іконобо́рство (грец. εἰκονομαχία; також іконокла́зм — від грец. εἰκόνα — «образ» (ікона) + грец. κλάω — «розбивати») — вчення, яке виступає проти використання образів Бога і святих у богослужінні і суспільному житті.
Іконошанування — Догмат Православної і Католицької церков, встановлений на Сьомому Вселенському соборі, а також і сама практика шанування ікон. Згідно з цим догматом «честь, що віддається образу, переходить до Первообразного, і той, хто вклоняється іконі, вклоняється зображеному на ній»
Карнава́л (від лат. carne — м'ясо і лат. levare — прощавай) — народні гуляння, що відбуваються у католицьких країнах у вівторок за сорок днів до Великодня напередодні початку Великого посту.
Ковчег — у православній церкві — скринька для зберігання святих дарів.
Левка́с (від грец. λευκός — білий) — назва ґрунту (ґрунт — основа в технології живопису. Використовувався в Середньовічному мистецтві. Після 17 століття назва «левкас» збереглася в іконописі за традиційним для православних ікон ґрунтом у вигляді порошкоподібної крейди, замішаного на тваринному або рибному клеї. Левкасом називають також ґрунт під фарбу або позолоту на дерев'яних виробах.
Лінійний час - одна з основних об'єктивних форм існування матерії, яка виявляється в тривалості буття.
