Остеоартроз

Остеоартроз - хронічне прогресуюче незапальне захворювання су-

глобів невідомої етіології, яке характеризується дегенерацією хряща та струк турними змінами субхондральної кістки, а також помірно вираженим сино вітом, який перебігає явно або приховано.

Етіологія та патогенез остеоартрозу остаточно не з'ясовані. Вважають, що при остеоартрозі порушуються нормальні метаболічні процеси в хрящі внаслідок його передчасного старіння. При цьому мають значення ендокринно-обмінні порушення в організмі, хронічна мікротравма суглобів, спадкова схильність. Вторинно у відповідь на подразнення синовіальної оболонки суглобовим детритом (мікрошматочки некротизованого хряща) виникає реактивне запалення - синовіт; розвивається компенсаторне подразнення хряща з утворенням остеофітів, виникає субхондральний остеосклероз.

Діагностичні критерії:

1. Біль в суглобах механічного характеру.

2. Симптом "блокади суглоба".

3. В анамнезі - перевантаження суглоба.

4. Переважне ураження суглобів ніг і дистальних міжфалангових суглобів кистей.

5. Стійка деформація суглобів.

6. Відповідні рентгенологічні зміни.

7. Нормальні показники аналізу крові.

8. Зміни синовіальної рідини незапального характеру (при відсутності синовіту).

9. Синовіальна оболонка незмінена або фіброзного типу.

Клініко-параклінічні особливості суглобового синдрому:

1. Ураження переважно великих суглобів або тих, на які припадає ве­лике навантаження. За частотою ураження: перше місце - кульшові сугло­би; друге - колінні; третє - суглоби кистей.

2. Серонегативність.

3. Реактивний синовіт (можливий).

4. Виникнення больового синдрому за рахунок контрактур і спазму близько розміщених м'язів.

5. Згинальні контрактури уражених суглобів, девіація колінного сугло­ба, вузлики Гебердена або Бушара, хруст суглобів при рухах, ущільнення навколосуглобової сумки.

6. Звуження суглобової щілини, кісткові розростання по краях сугло­бової западини, субхондральний склероз, деформація та сплощення епіфі­зів, кістоподібні просвітлення, кісткове склерозування ділянок кісток, які контактують один з одним.

Лікування

1. Протизапальна та анальгезуюча терапія:

а) НПЗЗ - неселективні інгібітори ЦОГ: диклофенак, індометацин та ін. 150 мг/добу;

б) НПЗЗ - селективні інгібітори ЦОГ2: мелоксикам (моваліс) 7,5 - 15* мг/добу один раз на день; німесулід (месулід) 100 мг два рази в день; целекоксиб 100-200 мг/добу;

в) антагоністи рецепторів ІЛ-1: діацирин 50 мг два рази на добу під час

їжі протягом 3 місяців;

г) препарати системної ензимотерашї: вобензим 3-5 таб. три рази на день 3 тижні, флогензим 2 таб. три рази на день 3 тижні;

д) глюкокортикостероїди внутрішньосуглобово: депо-медрол 20 40 мг, гідрокортизон 50-125 мг, кеналог 20-40 мг.

2. Хондропротектори:

глюкозаміносульфат (віартрил -5) 1500 мг 1 раз на добу протягом 2-3 місяців, хондроітинсульфат (структум) 750 мг 2 рази на день протягом 3-х тижнів, потім 500 мг 2 рази тривало, афлутоп 1 мл 1 раз на день внутрі

шньом'язово 20 днів.

3. Місцеве застосування: фастум-гель, доліт-крем, фелден-гель.

4. Антиоксидантна терапія: вітамін Е 1-2 крап, на день протягом місяця або 1-2 мл 10 % р-ну один раз на добу протягом 20 днів.

5. Препарати, що покращують мікроциркуляцію: пентоксифілін (трен тал, агапурин) 100 мг три рази на день, дипіридамол 75 мг/добу.

6. Ортопедичне лікування.

7. Лікувальна фізкультура.

8. Фізіотерапевтичні процедури.

9. Санаторно-курортне лікування.