Питання для самоконтролю

1. Основні заходи радіаційного та хімічного захисту населення.

2. Що передбачає дозиметричний та хімічний контроль?

3. На які групи поділяються прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю.

4. Типові режими радіаційного захисту.

5. Що таке індивідуальні засоби захисту і як вони поділяються?

6. Медичні засоби індивідуального захисту.

7. Пункти видачі ЗІЗ.

8. Які профілактичні заходи необхідно робити для безпечного проживання в умовах зараження?

Тема3. 9. Організація і порядок проведення спеціальної обробки.

Внаслідок технологічних аварій на радіаційних і хімічно-небезпечних об'єктах, а також в умовах застосування супротивником зброї масового ураження (ЗМУ), населення, особовий склад сил цивільного захисту (ЦЗ), одяг ,взуття, спорядження, засоби індивідуального захисту (ЗІЗ), техніка, обмундирування, місцевість, інженерні споруди і будівлі можуть зазнавати радіоактивного, хімічного і бактеріологічного (біологічного) зараження.

Зараження радіоактивними речовинами (РР), небезпечними хімічними речовинами (НХР), отруйними речовинами (ОР), бактеріальними засобами (БЗ), може призвести до втрат серед населення, особового складу сил ЦЗ і викликати необхідність проведення спеціальних робіт спрямованих на знезаражування об'єктів навколишнього середовища.

Поняття про спеціальну обробку. Організація і порядок проведення часткової та повної спеціальної обробки

Спеціальна обробка — складова частина ліквідації наслідків радіаційного, хімічного, бактеріологічного забруднення і проводиться з метою відновлення готовності техніки, транспорту і особового складу формувань до виконання своїх завдань з проведення рятувальних робіт, а також оновлення можливості життєдіяльності населення на забруднених територіях.

Спеціальна обробка включає:

— санітарну обробку особового складу;

— дезактивацію;

— дегазацію;

— дезінфекцію.

Санітарна обробка — ліквідація з особового складу радіоактивних речовин, знешкодження та видалення ОР і БЗ.

Дезактивація — знищення РР із забруднених поверхонь до допустимих розмірів зараження, безпечних для людини.

Дегазація — знешкодження забруднених об’єктів шляхом руйнування (нейтралізації) чи знищення отруйних речовин.

Дезінфекція — знищення заразних мікробів і руйнування токсинів на об’єктах, які були заражені.

Дезінсекція — знищення комах і кліщів.

Дератизація — знищення гризунів.

Залежно від обставин, часу, засобів спеціальна обробка поділяється на часткову і повну.

Часткова спеціальна обробка проводиться силами особового складу формувань і населення самостійно.

Повна спеціальна обробка проводиться силами штатних невоєнізованих формувань.

В областях створюються для цього служби:

СОЛІОО — санітарної обробки людей і обеззараження одягу на базі підприємств побутового обслуговування населення;

комунально-технічна — на базі обласного управління комунального господарства.

Для безпосереднього ведення робіт створюються невоєнізовані формування:

— збірні загони (команди, групи) РХЗ;

— команди, групи знезараження;

— санітарні обмивальні пункти (СОП) - на базі лазні;

— станції обеззараження одягу (СОО) - на базі пралень, фабрик хімічної чистки;

— станція обеззаражування транспорту (СОТ) - на базі мийок для транспорту.

а) Санітарна обробка.

Часткова санітарна обробка проводиться особовим складом формувань, робітниками і службовцями об’єктів, населенням в усіх випадках, коли вста­новлений факт радіоактивного, хімічного або біологічного забруднення.

Вона може проводитися багаторазово, без зупинки виконання завдання, за розпорядженням командира (начальника), а населенням — самостійно.

При зараженні радіаційними речовинами обробка містить у собі механічне видалення цих речовин з відкритих частин тіла, зі слизистих оболонок очей, носа ротової порожнини, одягу, спо­рядження і засобів індивідуального захисту. Вона проводиться безпосередньо після зараження у зоні радіаційного зараження і повторюється після виходу з зони зараження.

При проведенні часткової санітарної обробки у зоні радіоактивного зараження засоби індивідуального захисту не знімають. Спочатку слід протерти, обмести або обтрусити забруднені засоби захисту, одяг, спорядження і взуття, а потім усунути РР з відкритих частин рук і шиї. Коли особовий склад опинився у зараженій зоні без засобів захисту, то після часткової санітарної обробки слід їх одягнути. При проведенні часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються такої послідовності:

— знімають засоби захисту шкіри і обтрушують їх чи протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивуючим розчином);

— не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіоактивний пил з одягу. Коли є можливість, то верхній одяг знімають і витріпують;

— обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску протигаза.

— знімають протигаз і старанно миють водою обличчя;

— полощуть рот і горло.

Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла і маску протигаза протирають вологою ганчіркою, яку змочують водою з фляги.

При зараженні краплиннорідкими отруйними речовинами необхідно, не знімаючи протигаза, негайно провести обробку відкритих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спорядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з використанням індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8), і є достатньо ефективною коли краплі вбрано не пізніше 5 хвилин після попадання. При відсутності ІПП-8 для часткової обробки можна застосувати воду з фляги та мило.

У жодному випадку не можна користуватися для часткової санітарної обробки шкіри розчинниками (діхлоретан, бензин, спирт), оскільки це посилить важкість ураження (ОР розчиняються у розчинниках за рахунок цього розподіляються на більшій площі та значно легше проходять крізь шкіру).

При зараженні бактеріальними засобами часткову санітарну обробку проводять таким чином: не знімаючи протигаза, обмітанням та витрушуванням, видаляють речовини, які осіли на одяг, взуття, спорядження і засоби індивідуального захисту. Коли дозволяють обставини, спорядження та одяг знімають, старанно протирають підручними засобами, а потім витрушують. Знімати та одягати одяг треба так, щоб відкриті частини тіла не торкалися до зовнішньої забрудненої поверхні. Потім рідиною з ІПП-8 обробляють маску протигаза.

При відсутності ІПП-8 можна користуватися 3% розчином перекису водню, та 3%- їдкого натрію (при відсутності їдкого натрію, його можна замінити силікатним клеєм у тій же кількості).

Повна санітарна обробка містить у собі обмивання тіла людини теплою водою з милом з обов’язковим обеззараженням білизни та одягу.

Повній санітарній обробці підлягає особовий склад формувань, робітники, службовці та евакуйоване населення після виходу з осередку ураження (зони зараження).

При забрудненні радіоактивними речовинами обробку потрібно проводити не пізніше 5 годин після забруднення, а через 12 годин проводити обробку немає сенсу. Одяг підлягає заміні якщо після його витрушування залишкове радіоактивне зараження перевищує допустиму величину.

При забрудненні краплиннорідкими ОР необхідно негайно (не пізніше 5хв з моменту забруднення) провести часткову санітарну обробку: наступне обмивання теплою водою з милом не захищає від ураження і необхідності в її проведенні немає. Забруднений одяг повинен бути змінений у максимально короткий термін.

При зараженні бактеріологічними засобами повній санітарній обробці підлягає весь особливий склад, який знаходився у районі зараження, незалежно від того використовувалися, або ні, засоби індивідуального захисту та проводилася часткова санітарна обробка. Повна санітарна обробка у цьому випадку містить у собі знезаражування дезінфікуючими розчинами відкритих частин тіла з наступним миттям людей теплою водою з милом. Одночасно з миттям особового складу обов’язково проводиться повна заміна забрудненого одягу.

б) Дезактивація.

Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоактивними речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання.

Повна дезактивація здійснюється наступними методами:

— змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів;

— змивання РР струменем води під тиском;

— знищення РР газокрапельним потоком;

— знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчинниками;

— змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо;

— знищення радіоактивного пилу методом пило відсмоктування.

Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні радіоактивних частин від поверхні та усунення їх з забруднених об’єктів.

Дезактивація споруд проводиться обмиванням водою. Обмивання починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо старанно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку.

Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць проводиться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітками, а також протиранням. Спочатку стеля, стіни, майно протира­ють вологими ганчірками, а потім підлога миється теплою водою з милом або 2—3% содовим розчином.

Дезактивація ділянок територій, які мають тверде покриття може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально - при­биральними машинами.

Ділянки територій, які не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом знят­тя зараженого шару ґрунту товщиною 5—10 см, дорожніми машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого ґрунту товщиною 8—10 см, переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційного пилу з одного місця на інше використовують в’яжучі рецептури, які створюють плівку, пере­шкоджаючи пилоутворенню.

Дезактивація води проводиться кількома способами, зокрема: фільтруванням, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоюванням, дезактивація криниць проводиться шляхом багаторазового відкачування з них води і зчищення ґрунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15—20 м дезактивується шляхом зняття шару ґрунту товщиною 5—10 см з наступним засипанням її незабрудненим піском.

Дезактивація продуктів і харчової сировини проводиться шляхом обробки або заміни тари. Продукти, які не було запаковані, шляхом зняття забрудненого шару, а заражена готова їжа і хліб знищуються.

Для поліпшення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, які створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) або при їх відсутності пральними засобами, чи промисловими відходами, які необхідні для пом’якшення води, що дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. З цією ж метою розчини можна підігріти.

в) Дегазація:

Дегазація будинків, споруд, майна, техніки може проводитися хімічним, фізико-хімічним і фізичним способами.

Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйними речовинами, внаслідок чого створюються нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазаційними розчинами або обробкою їх водними кашками ДТС ГК (хлорне вапно). При відсутності штатних дегазаційних речовин можна використовувати промислові відходи, які містять у собі речовини лугової та окислювально-хлоруючої дії.

Відходи, які містять речовини лужного характеру створюються:

— при очищенні нафтопродуктів;

— при обробці вовни, льону, бавовни, віскози;

— при мийці склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв;

— при обезжиренні металевих поверхонь;

— при переробці целюлози і на інших підприємствах хімічної промисловості.

Лужність відходів можливо встановити за допомогою лакмусового паперу (синіє), або в результаті лабораторного аналізу.

Відходи, які мають у своєму складі речовини окислювальної та окислювально-хлоруючої дії створюються:

— при відбілюванні бавовняних, штапельних тканин та целюлози;

— виробництві хлору, азотно-тукових добрив.

Лакмусовий папір у них червоніє.

Фізико-хімічний спосіб заснований на змиванні отруйних речовин із забрудненої поверхні за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються порошки "Дон", "Ера" та інші мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку) або розчину в аміачній воді (взимку).

При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і ви­даляють­ся з зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути — бензин, гас, дизельне пальне, дихлоретан, спирт.

Фізичний спосіб заснований на випаровуванні ОР з зараженої поверхні і част­ковим їх розкладанням під дією високотемпературного газового потоку. Прово­диться за допомогою теплових машин.

Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом.

Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними розчинами чи розсипан­ням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин.

Механічний спосіб — зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7—8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дощок тощо.

Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірнонаривними і нер­вово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.

в) Демеркуризація

Останнім часом у багатьох випадках приходиться зустрічатися з забрудненням приміщень і територій ртуттю. Процес ліквідації наслідків такого зараження називається демеркуризацією.

Демеркуризація може проводитись двома способами: хіміко-механічним і механічним.

Хіміко-механічний спосіб засновується на механічному зборі кульок металічної ртуті з подальшою обробкою забрудненої поверхні хімічними реагентами і природним випарюванням ртуті з забруднених матеріалів шляхом провітрювання приміщень. Після такого способу обробки приміщення потребує підсиленого провітрювання.

Механічний спосіб засновується на механічному зборі кульок ртуті з поверхні з наступною заміною підлог, нагріванням поверхні для випаровування залишків ртуті, а при необхідності заміною штукатурки або капітальним ремонтом будівлі.

г) Дезінфекція.

Дезінфекція — знищення заразних мікробів і руйнування токсинів на об’єктах, які були заражені. Може проводитися хімічним, фізичним, механічним та комбі­нованим способами.

Хімічний спосіб — знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами — основний спосіб дезінфекції.

Фізичний спосіб дезінфекції — кип’ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується, в основному, при кишкових інфекціях.

Механічний спосіб здійснюється такими ж методами, що і дегазація і перед­бачає видалення зараженого ґрунту або використання настилів.

Для того, щоб полегшити проведення спеціальної обробки використовують різні комплекти, а також технічні засоби:

— індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8;

— індивідуальний дегазаційний силікагелевий пакет ІДС;

— індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотранспорту ІДК-І;

— автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4;

— авторозливні станції АРС-І2У;

— теплові машини ТМС-65, ТМ-59Д;

— димові машини ТДА-М;

— дезінфекційно-душеві установки ДДА-53А;

— поливо-мийні, підмітально - прибиральні і пожежні машини;

— сільськогосподарські машини для обприскування рослин;

— бульдозери, скрепери, грейдери та інші.

Розчини, які використовуються для спеціальної обробки

Дезактивуючі розчини:

— мийний порошок СФ-2У — від білого до жовтого кольору, добре розчиня­ється у воді при t = +10–15^оС. Для дезактивації техніки викорис­товується 0,15% водний розчин СФ-2У;

— порошок СН-50 — суміш спеціальних речовин. Для дезактивації техні­ки використовуються 1% водний розчин при температурі повітря від 25 до 14^оС.

Використовують пасти РАС-1, форетіла, лабеміда, мийні засоби — "Новость", "Лотос", "Кристал".

У Чорнобилі використовували: сульфанол (СФ-2У) — 0,5–0,6%; щавелева кислота — 0,5—1,5%; трилон Б — 0,3—0,4%; глино­діломід — 15—20%; вода — 77—83%. Ефективність розчину у 8 разів вища, ніж штатних;

— діхлорамін ДТ-2 (ДТХ-2) — кристалоподібний порошок жовто-білого коль­ору із запахом хлору. У воді не розчиняється, у діхлоретані розчиняється добре. При додаванні у сухий діхлорамін органічних речовин він самозагорається. Зберігається у фанерних бачках по 40 кг;

— діхлоретан — безколірна (трошки жовта) летуча речовина з запахом спирту. Кипить при +84^оС, замерзає при –35^оС. У воді не розчиняється, горить чадним полум’ям. Є сильною отрутою, його пари шкідливі при вдиханні та дії на шкіру;

— їдкий натрій (каустична сода) — топлений моноліт або чешуйки. Гігроскопічний, добре розчиняється у воді. Концентрований розчин його (більше 3—5%) роз’їдає шкірні покриви, пошкоджує тканини, взуття. Зберігають їдкий натрій у герметичних металевих барабанах по 25—100 л;

— моноєтамоналамін (технічний) — в’язка рідина (колір жовтий) зі слабким аміачним запахом, гігроскопічна, горюча, добре змішується з водою, температура замерзання –30 ^оС, зберігається у металевих бочках по 100 і 300 л;

— аміачна вода є 20—25% розчином аміаку у воді. Подразнює слизові оболонки очей і носа, на шкірні покриви практично не діє. Температура замерзання –40 ^оС, зберігається у металевих бочках по 100 і 250 л;

— двітретіосновна сіль гіпохлоріду кальцію (ДТС-ГК) — білий сипкий порошок із запахом хлору. У воді розчиняється помірно, в органічних розчинниках не розчиняється. Подразнює органи дихання, слизові оболонки очей і шкірні покриви, знебарвлює і пошкоджує тканини, викликає корозію нефарбованих металевих поверхонь. Зберігається у герметичних барабанах з оцинкованої сталі по 25—50 л;

— хлорне вапно — білий порошок із запахом хлору. У воді розчиняється погано, у органічних розчинниках не розчиняється. Викликає іржу металів і пош­код­­­­жує тканини, руйнує взуття;

— скло натрієве рідке — темно-бура рідина. Використовується для стабілізації водних суспензій ДТС-ГК. Зберігається у металевих бочках по 250 л при температурі повітря від +5 до –5 ^оС;

— монохлорамін Б — білий (трошки жовтуватий) кристалоподібний порошок зі слабким запахом хлору. Добре розчиняється у воді, негорючий. Зберігається у паперових мішках або фанерних барабанах не більше 30 кг.

Дегазаційні розчини:

— дегазаційний розчин № 1 є 2% (за вагою) розчином діхлораміна ДТ-2 у діх­лоретані і призначається для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту і місцевості, заражених іпритом. Використовується при температурі повітря до –35 ^оС при нормі витрати 0,5—0,6 л/м². Термін придатності розчину з моменту виготовлення не більше 5—7 діб;

— дегазаційний розчин № 2 бщ є водним розчином 10% їдкого натрію і 25% моноєтаноламіна і призначений для дегазації техніки, ЗІЗ, місцевості, заражених зоманом. Температура замерзання розчину –30^оС. Норма витрати 0,5—0,6 л/м². Термін придатності розчину не більше одного року;

— дегазаційний розчин № 2 ащ (аміачно-луговий) являє собою розчин 2% їдкого натрію, 5% моноєтаноламіна і 20—25% аміачної води. Призначення і но­рма витрати та сама, що і розчину № 2 бщ. Температура замерзання розчину –40^оС. Для виготовлення 100 л розчину у ємність заливають 10 л води і розчиняють у ній 2 кг розтертого їдкого натрію. Додають 85 л 20—25% аміачної води і 5 л моноєтаноламіна, потім одержаний розчин перемішують 3хв. і розчин готовий;

• 1% водна суспензія ДТС-ГК — призначена для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту шкіри, місцевості заражених зоманом та іпритом. Викорис­товується при температурі повітря +5^оС та вище. Норма витрати 1,5 л/м²;

Таким чином, спеціальна обробка є одним із найважливіших комплексів заходів щодо захисту населення і територій від наслідків радіаційного, хімічного та бактеріологічного (біологічного) зараження. Своєчасне та ефективне проведення спеціальної обробки значно знижує вплив факторів небезпеки на життя та здоров`я людей, об`єктів навколишнього середовища та стале функціонування економіки держави.

Питання для самоконтролю

1. Що розуміється під спеціальною обробкою?

2. Що розуміється під санітарною обробкою?

3. Що таке дезактивація?

4. Що таке дегазація?

5. Що таке дезінфекція?

6. Демеркуризація. Ваші дії під час розливу ртуті.

7. Перелічіть дезактивуючі розчини.

8. Перелічіть дегазуючі розчини.