Висновки з другого питання:

Політична система структурна, тобто включає чи частини підсистеми різної складності, їхні елементи і відносини між ними. Політична система складається з підсистем трьох рівнів влади і політичних відносин: двох інституціональних -вищого чи верхнього (мегауровень), середнього чи проміжного (мезоуровень) і неінституціонального - нижнього, масового (мікрорівень). У свою чергу, вони поділяються на рівнобіжні, звичайно конкуруючі структури (на тих же рівнях): легальні і тіньові. Усередині цих структур політична система включає розподіл на суб'єкти політичних відносин (керівників, що правлять) і носіїв влади, виконавців, рядових членів масових асоціацій, їхньої соціальної бази.

Названі особливості і риси дають загальне представлення про елементи будь-якої досліджуваної структури і системи, включаючи політичну систему суспільства. Вони є родовими ознаками, що дозволяють у кожнім окремому випадку проводити визначену грань між об'єктами, що виступають як структурні елементи тієї чи іншої шуканої системи, і об'єктами, що не володіють ознаками таких. Незалежно від того, до якого виду досліджуваних систем відносяться ті чи інші структурні елементи, є вони складеними елементами матеріальних чи так званих ідеальних систем, що складаються з ідей, понять, зв'язків, представлень і відносин, вони завжди володіють своєю якісною визначеністю, однопорядковістю, сумісністю, відносною стійкістю і мінливістю, безпосередністю своїх зв'язків зі структурою, відомою автономією й іншими ознаками, властивими усім без винятку структурним елементам.

ІІІ. ПИТАННЯ

Типи політичних систем.

У політологічній літературі існують різні підходи до визначення типів політичних систем. Розглянемо п'ять основних типів політичних систем в узагальненому виді:

1. Рабовласницька, феодальна, капіталістична, соціалістична система з капіталістичною чи соціалістичною орієнтацією, основою типологизації є суспільно-економічні формації, авторами концепцій є Маркс, Энгельс, Ленін.

2. Демократична, авторитарна, тоталітарна - , основою типологизації виступає ступінь демократичності влади і наявність механізмів дозволу протиріч, автором є Роберт Даль.

3. Англо-американська, Європейська континентальна, доіндустріальна, тоталітарна, основою типологизації є політична культура (однорідна чи різнорідна), автор Габриель Алмонд.

4. Адміністративно-командна, змагальна, основою типологізації виступають способи керування суспільством, автор В. Є. Чиркін.

5. Етакратична, демократична, де основою типологизации є місце і роль держави в політичній системі, автори: В. В. Радаєв, О. Н. Шкартан.

З викладеного вище видно, що політичні системи можна досліджувати з різних позицій. Чи має це не тільки теоретичне, але і практичне значення?

Типологизація політичних систем несе на собі методологічне і прикладне навантаження. Так, перша теорія затверджує, що політичні системи існують і функціонують лише в рамках класового суспільства, а з відмиранням класів утрачають політичний характер. Якщо друга частина цієї теорії сьогодні цілком відкидається, то перша залишається в силі. Однак перевага класового підходу, при аналізі сучасної політичної системи, істотно обмежує представлення про неї в цілому, тому що в політичній системі, поряд із класовими ознаками і рисами, відображаються також межкласові, загальсоціальні, національні, групові і загальнолюдські.

Найбільшою популярністю в сучасних умовах користається концепція Р. Даля: політичні системи найчастіше характеризуються як демократичні, авторитарні, тоталітарні.

Не менш важливе значення має типологизация політичних систем Г. Алмонда. Взаємодія різних типів політичних систем здійснюється більш плідно, якщо при їхній характеристиці враховуються особливості різноманітних культур. Це відкриває додаткові канали для ефективного співробітництва і партнерства між різними політичними системами.

Навряд чи можна підвести риску під наявними теоріями типологизації політичних систем. Цілком можуть з'явитися нові підстави для виявлення розходжень між ними, відповідно до умов, що змінюються, їхнього виникнення і функціонування.

Що лежить в основі заміни одного типу політичної системи на інший? На перше місце варто поставити зміну форм власності (власність на раба, на землю, на засоби виробництва, на державу в цілому, рівне право на існування і розвиток різних форм власності); зміни державної форми правління і зміна ідеологій.

Отже, тип політичної системи характеризується співвідношенням і взаємодією її структурних елементів. Від їхнього місця, ролі, змісту і спрямованості залежать характер політичної системи, а також темпи розвитку суспільства в цілому. Будь-яка політична система потребує визнання її з боку суспільства. Це визнання може бути активним чи пасивним, відкритим чи схованим, усвідомленим чи несвідомим, добровільним чи примусової.

Можливість визнання політичної системи суспільством більш ймовірна, якщо вона виражає об'єктивні потреби людей. Однак між легітимацією політичної системи і тим, як вона реагує на суспільні потреби, немає прямого і однозначного зв'язку. У деяких випадках вона може користатися підтримкою, не виражаючи корінних інтересів мас.

У чому виявляється визнання і підтримка політичної системи? Насамперед, у дотриманні законів, у виплаті податків, у виконанні військового боргу, участі в голосуванні, лояльному відношенні до влади, зацікавленості в політичній інформації та ін.

Якщо політична система не користається довірою, вона втрачає стійкість. Спроби продовжити її існування за допомогою насильства не дають кінцевого позитивного результату. "Як виразився видатний французький дипломат Ш. Тайлеран: "З багнетами можна зробити всі, але на них не можна сидіти"".²⁷

До політичної системи пред'являються і визначені вимоги, на які вона реагує неоднозначно: або реалізує їх, або прагне придушити і тим самим збільшує ситуацію, може довести її до стану кризи. У той же час суспільство не повинне пред'являти до системи занадто завищені вимоги, що вона не може задовольнити в силу об'єктивних обставин. Подібні вимоги "приводять до "перевантаження" системи і завершуються, як правило, загальною стагнацією".

У свою чергу, сама політична система піддається особливому впливу правлячої еліти, що приймає політичні рішення, що далеко не завжди обумовлені суспільними потребами й інтересами (так в'єтнамська й афганська війни велися не з волі американського і радянського народів).