43. Санкції та рекламації.

Санкція – захід, який застосовується до порушника встановлених норм і правил. У зовн-ек-ій діяльності під санкціями за неналежне виконання умов договору слід розуміти певний матеріальний вплив на контрагента, що повинно стати основою добросовісного виконання зобов’язань за угодою. Мета санкції – подолання ризику невиконання умов договору шляхом нанесення непорядному контрагенту відчутних матеріальних збитків за прозорим та неускладненим зайвими формальностями механізмом. У договорі сторони розміщують певні застереження щодо застосування санкцій до свого партнера. Претензія – вимога покупця до продавця про сплату боргу, відшкодування збитків, сплату штрафу, усунення недоліків поставленої продукції, проданої речі чи виконаної роботи. Рекламація – претензія покупця до продавця з приводу неналежної якості речі, вимога про усунення недоліків, зниження ціни, відшкодування збитків. Розділ ЗЕ договору “С і р” вкл: 1)Механізм застосування санкцій у кожному окремому випадку, який вкл вибір: 1.умов, невиконання яких може призвести до застосування санкцій (невиконання терміну поставки; несвоєчасна оплата поставленого товару; поставка товару неналежної якості; поставка товару неналежної кількості; неналежне маркування або пакування товару; 2.виду санкцій: фінансове відшкодування збитків (неустойки, штрафи, пені) без розірвання договору; фінансове відшкодування збитків з розірванням договору; нефінансова санкція; 3.порядку застосування санкцій; 4.розміру санкцій (неустойки, штрафи, пені). 2)Механізм застосування рекламацій у кожному окремому випадку, який вкл: 1.вибір предмета рекламації (збігається з умовами застосування санкцій); 2.вибір повноважень щодо складання рекламації контрагентами: одноосібно; представниками обох сторін договору; 3.включення до договору умови про необхідність залучення сторонньої організації для складання незалежного документа, що буде додатковим підтвердженням експортеру про неналежну якість, невідповідну документам кількість імпортованого товару; 4.визначення часового моменту можливості виставлення претензії; 5.зазначення способів урегулювання рекламації (фінансовим чи іншим способом). 6) формулювання порядку пред’явлення рекламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням одним з контрагентів своїх обов’язків. У ЗЕ договорі в розділі “Санкції і рекламації” може бути зазначений термін давнини позову, протягом якого зацікавлена сторона може передати справу на розгляд суду. Звичайно термін давнини позову складає два роки з моменту виникнення вимоги.

44. Урегулювання спорів.

Існує 2 підходи до вирішення спорів і суперечок за ЗЕ договором: 1.Досудове урегулювання ЗЕспорів. 2.Урегулювання ЗЕспорів у судовому порядку. 1)Досудове врегулювання спорів відбу­вається у таких формах: 1) шляхом проведення переговорів, консультацій, рез-том яких є «джентльментська» домовленість про внесення додаткових положень до основного тексту договору, 2) шляхом більшої конкретизації дій сторін при проведенні пере­говорів, листування, наприкл, шляхом конкретизації дій з надання претензії у ЗЕ договорі. Право на звернення до суду у позивача виникає на підставі незадоволення його претензії в ході доарбітражного врегулювання спору, підтвердженням чого для суду є надання претензії та доказів її відправлення. До договору варто включити положення про мирні переговори, у результаті проведення яких позивач зможе самостійно обрати: 1) або можливість вирішити спір шляхом подальшого узгодження; 2) або можливість негайно звернутися до суду (арбітражного суду). 2)Урегулювання спорів у судовому порядку. Арбітражна угода - угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода має 2 форми: 1) належить до суперечки, що вже виникла {третейський запис); 2) належить до суперечки, що може виникнути в майбутньому (арбітражне застережен).Під час складання арбітражного застереження слід вказати такі істотні моменти: 1)Вид арбітражу: певний постійно діючий арбітраж або разовий арбітраж для розгляду конкретного спору; 2) коло спірних питань, які підлягають вирішенню в арбітражу. 3) норми права, що застосовуватимуться під час вирішення спору; 4) мова арбітражного розгляду 5) місце арбітражу. 6) кількість арбітрів, вимоги до їх ква­ліфікації, національності, правила і процедура формування складу арбітражного суду. Про рішення, що винесено, арбітраж повідомляє сторони письмово. Рішення арбітражу є остаточним і не може бути оскаржене по суті. Сторони зобов'язані підкоритися винесеному рішенню.