18. Осередок хімічного ураження.

Осередком хімічного зараження називається територія, що зазнала впливу ОР. Розміри осередка хімічного зараження залежать від масштабу і способу застосування ОР, типу ОР, метеорологічних умов, рельєфу місцевості і від інших факторів.

Особливо небезпечні стійкі ОР нервово-паралітичної дії, пара яких поширюються в напрямку вітру на досить велику відстань (15-25 км і більше). Тому люди і тварини можуть бути уражені не тільки в районі застосування хімічних боєприпасів, а й далеко за його межами.

Тривалість вражаючої дії ОР тим менше, чим сильніше вітер і висхідні потоки повітря. У лісах, парках, ярах, на вузьких вулицях ОР зберігаються довше, ніж на відкритій місцевості.

Щоб захиститися від отруйних речовин, треба знати їх бойові властивості, ознаки застосування, сигнали оповіщення про хімічному зараженні, вміти швидко і правильно користуватися засобами захисту, надавати самодопомога і взаємодопомога при ураженні ОР, проводити санітарну обробку і дегазацію.

Ознаки можливого застосування противником хімічної зброї: слабкий, глухий звук розривів боєприпасів на землі і в повітрі і поява в місцях розривів диму, який швидко розсіюється; темні смуги, що тягнуться за літаком противника, осідаючи на землю; маслянисті плями на листі, грунті, будівлях , а також біля вирв розірвалися бомб і снарядів, зміна природного забарвлення рослинності (побуріння зелених листків); подразнення носоглотки, очей, звуження зіниць, відчуття тяжкості в грудях.

При появі будь-якого з цих ознак, не чекаючи сигналу, необхідно негайно надіти протигаз і засоби захисту шкіри.

19. Зона хімічного зараження

Зона хімічного зараження — це територія, яка безпосередньо перебуває під впливом хімічної зброї або сильнодіючих ядучих речовин і над якою поширилася заражена хмара з вражаючими концентраціями.

Зона хімічного зараження отруйними речовинами (ОР) характеризується типом застосованої ОР, довжиною і глибиною. Довжина зони хімічного зараження — це розміри фронту виливання ОР (за допомогою авіації) або діаметр розбризкування ОР під час вибуху (бомб чи ракет). Глибина зони хімічного зараження — це відстань від навітряної сторони регіону застосування у бік руху вітру, тієї межі, де концентрація ОР стає неуражаючою.

Поширюючись за вітром, заражена хмара може уражати людей, тварин і рослини на значній відстані від безпосереднього місця потрапляння небезпечних хімічних речовин у навколишнє середовище. Відстань від підвітряної межі площі безпосереднього зараження до межі, на якій перебування незахищених людей, тварин в атмосфері зараженого повітря залишається небезпечним, називається глибиною небезпечного поширення парів хімічних речовин. Ці відстані можуть бути до кількох кілометрів, інколи навіть кількох десятків кілометрів від місця безпосереднього застосування чи аварійного потрапляння в навколишнє середовище небезпечних хімічних речовин.

Зона зараження характеризується типом ОР або СДЯР, розмірами, розміщенням об'єкта господарювання чи населеного пункту, ступенем зараженості навколишнього середовища і зміною цієї зараженості з часом.

Заражене повітря з парами й аерозолями затримується в населених пунктах, лісах, садах, високостеблових сільськогосподарських культурах, у долинах, ярах. Тому при організації захисту населення і сільськогосподарських тварин це потрібно враховувати.

Межі зони зараження визначаються пороговими токсичними дозами ОР або СДЯР, які спричиняють початкові симптоми ураження, і залежать від розмірів району застосування ОР чи розливу СДЯР, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, щільності забудови, наявності та характеристики лісових насаджень.