- •Модуль і. Лекція 1. Предмет, стан і структура психології
- •Лекція 2. Методи та основні напрямки сучасної психології
- •Лекція 3. Пізнавальна діяльність. Увага
- •Лекція 4. Відчуття
- •Виникнення відчуттів
- •Лекція 5.Сприймання
- •Лекція 6. Мислення
- •Лекція 7. Уява
- •Лекція 8. Пам'ять
- •Етапи логічного запам'ятовування
- •Умови, від яких залежить ефективність запам'ятовування
- •Модуль іі. Емоційно-вольові процеси та індивідуально-психологічні властивості людини . Лекція 9. Емоції та почуття
- •Рівні емоційної сфери
- •Модель емоції горя за о.В. Скрипченко
- •Лекція 10. Воля
- •Лекція 11. Індивідуально-психологічні властивості людини . Темперамент
- •Психологічна характеристика темпераменту
- •Рекомендації щодо врахування тампераменту в діяльності
- •Лекція 12. Характер
- •Лекція 13. Здібності
- •Лекція 14. Психологія особистості та діяльності. Діяльність
- •Лекція 15. Спілкування
- •Види спілкування вирізняються за різними параметрами:
- •Лекція 16. Особистість
- •Лекція 17. Соціальні групи та міжособистісні стосунки
- •Література
Етапи логічного запам'ятовування
Умови, від яких залежить ефективність запам'ятовування
Від повторення інформації.
Від змісту та структури інформації.
Від виду запам'ятовування: найменш продуктивним запам'ятовуванням є механічне; найбільш продуктивним запам'ятовуванням є логічне, смислове.
Від віку людини.
Від фізіологічного стану людини.
Від інтересу людини до інформації.
Від установки людини на нову інформацію.
Від попереднього досвіду роботи людини з новою інформацією.
Від кількості інформації.
Від характеру інформації: ритмічність, наочність, зв'язаність, осмисленість.
Модуль іі. Емоційно-вольові процеси та індивідуально-психологічні властивості людини . Лекція 9. Емоції та почуття
Емоції і почуття - це своєрідний інструмент,який
утримує життєвий процес у його оптимальних межах і
який породжує руйнівний характер нестатку чи
насиченості певних факторів у житті цієї людини
П.К. Анохін
Події життя стають для людини джерелом її переживань. Зрештою виникає внутрішнє ставлення людини до того, що відбувається в її житті, до того, що вона пізнає, як діє.
Почуття - це стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів. Почуття формуються в процесі суспільного розвитку людини і змінюються залежно від конкретних соціальних умов. В онтогенезі почуття проявляються значно пізніше, ніж емоції; вони формуються з розвитком індивідуальної свідомості, зазнаючи
виховних впливів сім'ї, школи, мистецтва. Виникаючи як результат узагальнення окремих емоцій, почуття стають утвореннями емоційної сфери людини, що визначають динаміку і зміст ситуативних емоційних реакцій.
Емоції - особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаний з інстинктами, потребами й мотивами, що відображають у формі безпосереднього тимчасово переживання значущість діючих на індивіда явищ і ситуацій для його життєдіяльності. Супроводжуючи практично будь-які прояви активності суб'єкта, емоції є одним із головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності й поведінки, спрямованих на задоволення актуальних потреб.
Переживання почуття виступає як особливий психічний стан, за якого сприймання і розуміння суб'єктом чого-небудь, його знання про що-небудь виступають в єдності з особистим ставленням до сприйнятого - відомого чи невідомого.
Властивості почуттів: предметний характер, амбівалентність, формуються в процесі суспільного розвитку і змінюються залежно від конкретних соціальних умов, вибірковість, особистісний характер, полярність, сила, глибина, впливають на діяльність людини, їх зміст визначається потребами людини.
Емоції оцінюють дійсність і доводять свою оцінку до організму мовою переживань. Емоції погано піддаються вольовій регуляції, їх важко викликати за своїм бажанням.
Властивості емоцій: полярність, дійовий характер, ситуативний та узагальнюючий характер.
Афекти викликаються гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина, виникають як спосіб розв'язання конфлікту людини з іншими людьми, як реакція на загрозу її життю чи життю близьких їй людей, як результат поступового нагромадження незадоволення у взаєминах людини з будь-ким.
Поняття стресу запроваджене канадійським фізіологом Г. Сельє (1936) при описі адаптаційного синдрому. Щоразу, коли людина переносить велике навантаження, вона проходить три стадії: спочатку їй дуже важко, потім вона звикає і з'являється «друге дихання» і, зрештою, втрачає сили та мусить завершити діяльність. Така трифазна реакція є загальним законом. Це загальний адаптаційний синдром або біологічний стрес.
Як і всі емоції, настрої характеризуються полярністю. Тимчасові настрої зумовлюються тими враженнями, які людина отримує в конкретний момент, згадками про ті чи інші події минулого. Стійкіші настрої породжуються усвідомленням людиною перебігу її діяльності, результатів, успіхів.
Пристрасть має двоїсту природу. В пристрасті людина, по-перше, страждає, виступає як пасивна істота, а по-друге, вона тут є і активною істотою, яка наполегливо прагне до оволодіння предметом пристрасті. Пристрасть є складною емоційною властивістю людини, тісно поєднаною з пізнавальними та вольовими її якостями.
