1. Поняття фінансової надійності страховика

Фінансова надійність страховика – це здатність його виконувати свої зобов’язання по договорах страхування і перестрахування в разі настання страхових подій.

Фінансова надійність залежить від:

1. необхідного розміру власних коштів;

2. правильного розрахунку тарифних ставок;

3. від достатності сум страхових резервів і їх розміщення;

4. перестрахування.

До власних коштів відноситься статутний фонд та кошти гарантійного фонду. Для створення мінімальний розмір статутного фонду для страхових компаній в Україні, які займаються видами страхування іншими ніж страхування життя повинен бути не менше 1 млн. євро, а страховики, які займаються страхуванням життя – 1,5 млн. євро. за валютним обмінним курсом валюти України.

При визначенні тарифних ставок враховується реальна ціна ризику, величина, однорідність та стабільність страхових операцій, вивчаються статистичні данні настання страхових подій – а вже потім на основі цих даних розраховується тарифна ставка.

Достатність страхових резервів – це є сума зобов’язань по укладеним договорам страхування для виплати страхових сум і страхового відшкодування. Це сума є гарантією виконання своїх зобов’язань і повинна розміщуватися з метою забезпечення ліквідності, надійності, прибутковості.

Фінансова надійність також залежить від перестрахування. Тому що інколи страхові суми бувають дуже високі і в разі настання страхового випадку, сам страховик може нанести великі збитки.

2. Страхові резерви, що формуються страховиками.

Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви зі страхування життя.

Технічні резерви створюються для забезпечення виконання страховиками взятих зобов’язань по підписаним договорам. Технічні резерви в свою чергу поділяються на:

1. Резерв незароблених премій;

2. Резерв збитків.

Резерв незароблених премій (платежів) – це частина сум страхових платежів які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату.

Резерв збитків – це зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування.

Технічні резерви формуються за кожним видом страхування.

Резерви зі страхування життя включають:

1. Резерв довгострокових зобов’язань;

2. Резерв належних виплат страхових сум.

Резерв довгострокових зобов’язань визначається за кожним договором і необхідний при дожитті застрахованим до закінчення строку страхування.

Резерв належних виплат страхових сум необхідних для виплат в разі смерті застрахованого, одержання групи інвалідності і виплат по тимчасовій втраті працездатності.

3. Оцінка платоспроможності страховика

Для забезпечення платоспроможності страхова організація повинна мати суму страхових резервів, що відповідає взятим зобов’язанням і власні вільні кошти. У країнах Європейської співдружності запас платоспроможності визначається окремо по ризиковим видам (майнове і відповідальності) і по страхуванню життя. Оцінка платоспроможності полягає у співставленні фактичної платоспроможності з розрахунково-нормативною.

Фактична платоспроможність визначається як різниця між активами (крім матеріальних активів) і зобов’язаннями. В актив входять і основні фонди, гроші які знаходяться на розрахунковому рахунку, депозиті і довгостроковому кредиті. Якщо фактична платоспроможність перевищує розрахунковий норматив, - страхова компанія вважається платоспроможною.

Розрахунковий норматив встановлюється на підставі надходження страхових премій і на підставі страхових виплат.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші ніж страхування життя на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

Перша – підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50% страхових премій належних перестраховикам.

Друга – підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50% виплат що компенсуються перестраховиками згідно укладеними договорами перестрахування.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя на будь-яку дату дорівнює величині яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов’язань на 0,05. Загальна величина резерву довгострокових зобов’язань дорівнює сумі резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо по кожному договору страхування життя.

Якщо страхова сума за окремим об’єктом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів страховик зобов’язаний укласти договір перестрахування.

Платоспроможність також залежить від розмірів ресурсів страховика і зобов’язань які він бере на себе. Згідно закону страховик зобов’язаний брати на відповідну страхову суму за окремим об’єктом не більше 10% від розміру статутного фонду і страхових резервів, згідно своїх фінансових можливостей, а решту передає на перестрахування.