2. Правові, процесуальні та організаційні основи судово-медичної експертизи
Правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
Застосування судово-медичних знань для вирішення питань, які вини¬кають у практичній діяльності органів дізнання, слідства і суду, називається судово-медичною експертизою. Експертиза, в тому числі і судово-медична, є одним із доказів у слідчому і судовому процесах. Слід ще раз підкреслити, що така функція судово-медичної експертизи, як допомога органам охорони здоров'я, є специфічною тільки для нашої судово-медичної служби, у той час як в інших країнах судово-медична експертиза обслуговує лише органи слід¬ства і суду.
Існують різні види експертиз: судово-медична, судово-психіатрична, судово-бухгалтерська, криміналістична, судово-технічна та ін. Причому су¬дово-медична експертиза почала застосовуватись значно раніше, ніж інші види експертиз.
В Україні здійснюється державна (посадова) і вільна судово-медична експертиза. Переважна більшість експертиз проводиться судово-медичними експертами, тобто лікарями, які отримали спеціальну підготовку й обіймають посади судово-медичних експертів. Така експертиза є посадовою чи держав¬ною. Обов'язки судово-медичного експерта може виконувати тільки спеціа¬ліст з вищою медичною освітою. Якщо немає лікаря, який обіймає посаду судово-медичного експерта, то відповідно ст. 192 КПК України запрошуєть¬ся лікар іншої спеціальності, у такому випадку він називається лікар-експерт, на якого поширюються права і обов'язки судово-медичного експер¬та. Цей вид експертизи називається вільною експертизою.
Проведення судово-медичної експертизи регламентується рядом спеці¬альних статей кримінального, кримінально-процесуального, цивільного, ци¬вільно-процесуального кодексів України, постанов і розпоряджень уряду, а також положень, правил та інструкцій, які видаються Міністерством охоро¬ни здоров'я України і затверджені Наказом № 6 Міністра охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України».
Судово-медична експертиза (дослідження), як і інші види експертиз, проводиться тільки за письмовою пропозицією, постановою, поданням орга¬нів дізнання, слідчих органів чи визначенням суду (ст. 196 КПК України). Відповідно до ст. 76 КПК України вона призначається обов'язково для вста¬новлення: причини і категорії смерті; характеру і тяжкості тілесних ушкод¬жень; статевої зрілості у справах про злочини, передбачені ст. 120 КПК України; віку підозрюваної особи чи звинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про їх кримінальну відповідальність за відсутності відповідних документів про вік.
Судово-медична і судово-слідча практика показує, що експертизу не¬обхідно проводити і в ряді інших випадків, наприклад, для визначення втра¬ти працездатності, при симуляції хвороби, статевих злочинах, для визначен¬ня стану здоров'я і т. ін.
У плані практичного виконання розрізняють такі види судово-медичної експертизи: первинну, додаткову і повторну.
При первинній експертизі здійснюється первинне, частіше одномоментне і кінцеве дослідження об'єкта з відповідним висновком експерта.
Інколи після проведення первинної експертизи необхідно провести до¬даткове дослідження, проконсультуватися зі спеціалістами, коли слідчий пропонує дати кінцеві висновки з урахуванням усіх матеріалів. Таке дослід¬ження і є додатковою експертизою. Вона може призначатись у випадках недо¬статньої ясності чи повноти висновків експерта і, як правило, доручається тому самому експерту, який проводив первинну експертизу, або іншому експерту.
Повторна експертиза проводиться в тих випадках, коли висновки пер¬винної експертизи були необгрунтованими чи викликали сумнів у їх прави¬льності, не задовольнили з будь-яких мотивів слідство чи суд, або якщо вони суперечать іншим доказам у справі. Повторна експертиза проводиться ін¬шим, більш кваліфікованим експертом чи кількома експертами.
Комісійна експертиза за участю кількох експертів однієї спеціальності проводиться в найбільш складних випадках, а саме: у справах про притяг¬нення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення, для визначення процента стійкої втрати працездатності, як повторні експертизи, часто як первинні експертизи у складних кримінальних справах і т. ін.
Комплексна експертиза проводиться в одній справі групою різних спе¬ціалістів. В експертизі отруєнь беруть участь лікарі-клініцисти, судові хімі¬ки, біологи, ботаніки та ін.
Судово-медична експертиза проводиться як на попередньому слідстві, так і в судовому засіданні.
У своїй практичній діяльності судово-медичні експерти керуються Ін¬струкцією про проведення судово-медичної експертизи, затвердженою нака¬зом Міністерства охорони здоров'я України 17 січня 1995 р. № 6 і узгодже¬ною з Верховним судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України.
З метою правильного здійснення своєї діяльності судово-медичний екс¬перт у процесі попереднього слідства і в судовому засіданні повинен добре знати свої права і обов'язки (ст. 77 КПК України). Так, експерт має право:
1) знати цілі і завдання експертизи; 2) знайомитися з матеріалами, які стосуються експертизи; 3) заявляти піклування про надання додаткових матері¬алів, необхідних для висновків; 4) з дозволу особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора чи суду бути присутнім при проведенні допитів та ін¬ших слідчих дій і задавати особам, яких допитують, питання стосовно пред¬мета експертизи; 5) отримувати від слідства і суду чітко сформульовані пи¬тання; 6) у разі складності експертизи просити про залучення для участі в експертизі відповідних спеціалістів і робити висновки разом з ними.
Експерт зобов'язаний: 1) вирішувати питання медико-біологічного ха¬рактеру і не повинен відповідати на юридичні, технічні та інші немедичні питання, оскільки в них він не є компетентним. Вирішення таких питань, як ступінь вини, умисел та інших, належить до компетенції органів слідства і суду; 2) давати консультації з питань експертизи працівникам слідчих та судових органів (ці консультації не повинні даватися в особистому порядку, наприклад адвокатам, які бажають інколи за допомогою експертних даних якось вигородити свого підзахисного); 3) з'явитися за викликом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суду. При неявці без поважних причин він, як і свідок, може бути підданий приводу; 4) зберігати слідчу таємницю, не допускати розголошення даних попереднього слідства; 5) документувати результати експертизи, тобто складати висновки експерта (акт судово-медичного дослідження) за передбаченою законом формою; 6) доводити до відо¬ма відповідних слідчих та судових органів про нові дані, які виявляються при проведенні експертизи і які не знайшли відображення у справі раніше, а також у порядку особистої ініціативи звертати увагу слідчих та судових органів на обста¬вини і факти, які мають значення для розслідування і судового розгляду.
Організація і структура судово-медичної служби
У нашій країні більшість судово-медичних експертиз проводиться в державних судово-медичних установах, які входять до системи органів охо¬рони здоров'я.
Державна судово-медична служба представлена:
- районним, міжрайонним і міським судово-медичними експертами, при¬значеними з розрахунку: один експерт на 110 000 міського населення чи на один або два і навіть три райони;
- обласними судово-медичними експертами;
- головним судово-медичним експертом Міністерства охорони здоров'я країни.
Обласне бюро судово-медичної експертизи складається з наступних структурних підрозділів:
1. Відділ судово-медичної експертизи трупів.
2. Відділ судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачуваних та інших осіб.
3. Відділ судово-медичної експертизи речових доказів (судово-медична лабораторія), до складу якої входять такі відділення: судово-медичної гістології; судово-медичної імунології; судово-медичної криміналістики; судово-медичної токсикології; судово-медичної цитології.
4. Відділ комісійних судово-медичних експертиз.
5. Відділ чергових судово-медичних експертів.
6. Організаційно-методичний відділ.
7. Міські, районні, міжрайонні відділення бюро судово-медичної екс¬пертизи.
8. Адміністративно-господарська частина з канцелярією та архівом.
Проведення судово-медичних експертиз може здійснюватись на під¬приємницьких засадах на підставі ліцензії, що видається МОЗ України.
При проведенні судово-медичної експертизи можуть бути присутні: слідчий (за винятком випадків, коли здійснюється експертиза особи іншої статі, що супроводжується її оголенням); обвинувачуваний та інша особа (тільки з доз¬волу слідчого); лікарі лікувально-профілактичних закладів з дозволу слідчого.