З.Композиція перспективи

Перш за все, слід розмежувати два поняття: композиція самого об'єкта зображення і композиція перспективного зображення цього об'єкта.

Композиція в образотворчому мистецтві - це побудова, структура твору, обумовлена його змістом, характером і призначенням, встановлення взаємо­зв'язку складових його частин, об'єднання об'ємів і простору в цілісну структуру, яка має ідейно-художню виразність.

Композиція перспективи - це комплекс компонентів, які забезпечують найбільш повну і точну уяву про об'єкт зображення і, крім того, передбачають деякі художні моменти, притаманні картині художника.

До таких компонентів відносяться : вибір точки зору і кут зору, положення картинної площини, положення лінії горизонту, композиція зображення на аркуші.

3.1. Вибір точки зору.

Перша умова при виборі точки зору - її реальність відносно положення об'єкта у просторі.

Далі, точка зору повинна вибиратись таким чином, щоб при розгляді з неї форма об'єкту була максимально виявлена.

На рис. 3.1.а задані ортогональні проекції об'єкта, який складається з двох паралелепіпедів і обрані три точки зору.

З точки зору S₁ в перспективі правий паралелепіпед (рис. 3.1. б) буде майже невидним, або зовсім окриється за лівим і, таким чином, зображення не створить істинну уяву про об'єкт. З точки зору S₂ (рис. 3.1. в) глибинні розміри двох об'ємів не виявлені ( форма знову не прочитується). Тому ці точки зору невдалі. Лише точка зору S₃ дає найбільш прийнятні результати, оскільки при цій точці зору можна достатньо повно виявити форму об'єкта і встановити його відносні розміри.

Обираючи положення точки зору, крім того, необхідно уникати випадкових збігань в перспективі ребер окремих об'ємів, або їх граничних контурів.

3.2.Кути зору.

Вибір точки зору нерозривно зв'язаний з кутом зору. Кутом зору називають кут, який утворюється крайніми променями, що охоплюють об'єкт. Особливості перспективи на вертикальній площині накладають певні обмеження на величину кута зору. Для одержання зображення, яке відповідало б неспотвореній уяві про дійсні якості об’єкта - його величині, форми і положення, горизонтальний кут зору повинен знаходитись в межах 30°-40°. Якщо об’єкт має висотні розміри значно більші, ніж горизонтальні необхідно для цих же цілей орієнтуватись на вертикальний кут зору. Вертикальний кут зору вимірюється кутом між горизонтальним променем і променем, направленим в верхню точку і повинен знаходитись в межах 40°-50°.

При побудові перспективи інтер'єрів є свої особливості. Якщо в обмеженому приміщенні обрати точку зору з кутом зору 30-40°, то в поле зору може попасти його незначна частина і тому глибина внутрішнього простору буде виявлена слабо. Тому припустимо кут зору збільшувати. Оптимальним кутом зору при побудові перспектив інтер'єрів можна вважати 40-60°. Якщо це не дає бажаних наслідків, точку зору виносять за межі приміщення умовно усунувші передню стіну.

Збільшення величини горизонтального або вертикального кутів зору проти вказаних призводить до появи так званих перспективних спотворень, тобто появи неоднаковості сприйняття зображення об'єкту і образу самого об'єкту.

Ці перспективні спотворення можна поділити на два вида: периферійні і глибинно-просторові.

Н а рис.3.2. показані спотворення, які виникають при зображенні колонади при збільшеному куту зору.

Проекції діаметрів віддалених від центра картини не тільки не зменшуються, а навіть непомірно збільшуються, а перспектива основ колон зображається еліпсами з ненатуральним нахилом осей. При зображенні перспективи тіл обертання такі спотворення мають місце і при рекомендованих кутах зору, але вони менш примітні. Тому в ціх випадках слід обирати кут зору менший ніж 30°.

При вертикальних кутах зору, що перевищують 40-50°, також виникають спотворення в верхній частині об'єкта. На рис.3.3. задані ортогональні проекції фігури і точка зору. Кут між горизонтальним променем і променем, проведеним в верхню точку, становить близько 60°. Перспектива верхньої частини об'єкта не дає уяви про те, що кут між відповідними ребрами прямий., а нахил верхніх ребер до лінії горизонту значно більший ніж той, що може спостерігатися в натурі.

Г либинно-просторові спотворення можна проілюструвати на наступному прикладі. Задані ортогональні проекції приміщення (рис.З.4.а) (план та фасад-розріз) і обрані точки зору S₁ ( кут зору біля 90°) та S₂ (кут зору біля 25°). При побудові перспективи з точки зору S₁ ( схема перспективи на рис.З.4.a) глибина приміщення сприймається збільшеною, його пропорції спотворюються, перспективні скорочення різко зменшуються. І навпаки, при зменшених кутах зору глибина приміщення здасться скороченим (рис.3.4.б,) і виявляється слабо.

3. 3.Положення картинної площини.

Обрана точку зору і прийнятий кут зору обумовлюють положення картинної площини. Для одержання картинної площини необхідно провести бісектрису горизонтального куту зору, що буде являти собою напрям головного променю SР, і провести слід картинної площини перпендикулярно до цього променю. Паралельне переміщення сліду картинної площини вздовж головного променю не змінює перспективне зображення як таке і лише змінює його розмір.

Якщо картинна площина обрана паралельно одній а основних площин об'єкта перспектива називається фронтальною. Якщо картина обрана піц кутами до основних площин об'єкта, перспектива називається кутовою.

Побудова фронтальної перспективи простіша ніж кутова тому, що використовується лише одна точка збігу прямих (перпендикулярних до картини). Фронтальну перспективу застосовують переважно при зображенні інтер'єрів. Для того, щоб уникнути одноманітності в зображенні інтер'єра, який має в плані повздовжню вісь симетрії, доцільно змістити точку зору з цієї осі ліворуч або праворуч, але в межах однієї третини ширини приміщення.

3.4.Положення лінії горизонту.

В исота лінії горизонту відносно об'єкта також певним чином впливає на композицію зображення. В залежності від того, на що треба зосередити увагу і як об'єкт конкретно розміщений у просторі, ця лінія може проходити нижче ( на рис.З.5.а перспектива з горизонтом h₁h₁), вище (на рис.З.5.в перспектива з горизонтом h₃h₃) і між основами об'єкта (на рис.3.5.б перспектива з горизонтом h₂h₂). В останньому випадку лінія горизонту не повинна проходити через середину висоти об'єкта, оскільки його перспектива буде невиразною, одноманітною.

З 5 Композиція зображення на аркуші.

Визначивши вибір точки зору, положення картинної площини і лінії горизонту, вирішується композиція зображення на аркуші, а також пропорції самого аркушу, на якому компонується перспектива. Вертикальну компоновку аркушу треба застосовувати, якщо перспективне зображення за своїми пропорціями переважає у вертикальному напрямі (рис.З.6.а), а горизонтальну - коли перспектива з явно вираженою горизонтальною композицією (рис.3.6.б).

Я

Рис. 3.6.а.

Рис. 3.6.б.

кщо будується перспектива зовніх форм (екстер'єр), на аркуші слід передбачити вільні поля навколо зображення, причому, зверху над зображенням - більший простір. При необхідності в композицію перспективи включається навколишнє середовище, небо або пейзаж. Весь процес композиції зображення на аркуші подібний пошуку вдалого кадру при фотографуванні.