65.Особливості авторитарного політичного режиму.

Авторитарний режим визначає такий метод володарювання, як авторитаризм, що характеризується командним стилем керівництва, безумовним підпорядкуванням без права заперечити рішення панівного суб'єкта, централізацією влади. Способи володарювання тут переважно силові, примусові, жорстко дисциплінарні.Принцип поділу влади ігнорується, реальна влада є монопольною незалежно від того, йдеться про владу однієї особи (монарха) чи групи осіб (номенклатурна верхівка партії або армії).Тут допускається багатопартійність, але панувати в політичному житті реально може лише правляча партія. Тут дозволені тільки політичні сили і засоби масової інформації, лояльні щодо влади.Осередком авторитарного режиму є не правова держава, в якій діє принцип верховенства закона і права, а захист істотно обмежених прав і свобод людини. Ключову позицію в авторитарних режимах займають керівник, його найближче оточення, силові інститути держави.

66.Особливості демократичного політичного режиму.

До основних характеристик демократичного режиму належать:

• наявність народного суверенітету при загальному праві голосу усіх громадян незалежно від статі, майнового цензу, раси, національності;

• представницький характер формування влади, який передбачає регулярні вибори, таємне голосування;

• конституційні гарантії, що забезпечують обмеження та поділ державної влади, гарантують розвиток прав та свобод індивіда;

• чітке розмежування між виборними державними функціями та посадами, що потребують спеціальної та професійної підготовки;

• домінування судової влади над законодавчою та виконавчою гілками влади;

• широке самоврядування, надання громадянам можливості брати участь у діяльності різних гілок влади через голосування, створення можливостей для участі в судовій діяльності (суд присяжних).

Водночас демократичному режиму властиві: незалежне громадянське суспільство при незначному втручанні держави; ринкова економіка; домінування приватної власності; зростаюча участь жінок у політичному житті; активна позиція держави на міжнародній арені.

67.Поняття економічної політики держави.

Економічна політика держави є процесом реалізації її економічних функцій шляхом різноманітних державних заходів впливу на економічні процеси для досягнення певних цілей. До найбільш загальних економічних цілей держави можна віднести наступні: забезпечити економічний ріст; створити умови економічної свободи (право господарюючих суб'єктів самим вибирати вид, форму і сферу економічної діяльності, методи її здійснення і використання доходу від неї); забезпечувати економічну безпеку й економічну ефективність (здатність всієї економіки одержати максимальний результат з наявних обмежених ресурсів); піклуватися про забезпечення повної зайнятості (кожний, хто може і хоче працювати, повинен мати роботу); здійснювати допомогу тим, хто не може себе цілком забезпечити тощо.

Економічна політика будується на вмілому сполученні перспективних і поточних цілей. До перспективних цілей української економічної політики відноситься, наприклад, формування соціально-орієнтованого ринкового варіанту економіки. До поточних завдань можна віднести, наприклад, вирішення проблем державного боргу, дефіциту бюджету тощо.

В економічній політиці виділяють фінансову, інвестиційну, аграрну, науково-технічну, зовнішньоекономічну політику.