20. Інструмент парламентського контролю реалізації прав людини

Конституція України проголошує, що Україна є правовою демократичною державою. Незважаючи на те що норми української Конституції є нормами прямої дії, в Україні існують проблеми реалізації проголошених Конституцією прав і свобод людини, що пов'язані, перш за все, з діями чи бездіяльністю представників влади. Для вирішення таких проблем в державі передбачений контроль з боку законо­давчої влади (парламенту) за дотриманням прав і свобод людини. У нашій країні інституцію парламентського контролю називають «Уповноважений Верховної Ради України з прав людини» (далі - Уповноважений). В інших країнах цей інструмент називають також омбудсмен, медіатор, посередник, народний :захисник. У деяких країнах ця інституція представлена однією особою (Польща, Португалія, Велика Британія, Іспанія, Франція, Австрія, Росія), в інших - колегіальним органом (Угорщина). Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини й громадянина, не відміняє їх і не спричинює перегляду компетенції державних органів, які покликані забезпечувати захист і поновлення порушених прав і свобод. Діяльність Уповноваженого є механізмом позасудового відновлення порушених прав і свобод громадян.

Метою парламентського контролю за додержанням консти­туційних прав і свобод людини й громадянина, що здійснюється Уповноваженим, є:

• захист прав і свобод людини й громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними дого­ворами України;

• додержання та повага до прав і свобод людини й громадянина всіма органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами;

• запобігання порушенням прав і свобод людини й громадяни­на або сприяння їх поновленню;

• сприяння приведенню законодавства України про права й свободи людини й громадянина у відповідність із Конституцією України, міжнародними стандартами y цій галузі;

• поліпшення і подальший розвиток міжнародного співро­бітництва в галузі захисту прав і свобод людини й громадянина;

• запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

• сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

В Україні Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається статтями 55 і 101 Конституції України, законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав лю­дини» від 23 грудня 1997 р. та «Про державну службу» від 16 груд­ня 1993 р., деякими іншими актами законодавства України.

Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів і посадових осіб. Він нікому не підпорядко­вується, крім закону. Уповноважений регулярно (щорічно) звітує перед Верховною Радою.

Уповноважений призначається Верховною Радою України шляхом таємного голосування бюлетенями строком на п'ять років. Уповноважений приносить присягу. Ним може бути приз­начено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п'яти років проживає в Україні. Не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята y встановленому законом порядку. 3ако­нодавство про Уповноваженого встановлює досить складну й бага­тостадійну процедуру підготовки до призначення Уповноважено­го, яка має забезпечити добір на цю посаду людини з високими моральними та діловими якостями й відсутність залежності Уповноваженого від учасників процесу призначення.

Українське законодавство встановлює низку вимог несумісності до Уповноваженого. Уповноважений не може мати представницького мандата, обіймати будь-які інші посади в орга­нах державної впади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачу­вану роботу в органах державної влади, органах місцевого самов­рядування, об'єднань громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути також членом будь-якої політичної партії.

3вільнення Уповноваженого з посади та припинення його повно­важень здійснюються Верховною Радою, про що оформляються відповідні постанови. У цьому випадку, як і при призначенні, зас­тосовується встановлена законом детальна процедура. Законом виз­начено також вичерпний перелік підстав, що призводять до припи­нення повноважень чи звільнення Уповноваженого з посади.

Сутність діяльності Уповноваженого Верховної Ради з прав людини полягає у захисті та відновленні порушених прав та сво­бод людини й громадянина внаслідок дій, бездіяльності або злов­живань посадових осіб і органів влади. 3ауважимо, що, незважаю­чи на те, що на посаду Уповноваженого призначає та звільняє Верховна Рада України, цей орган парламентського контролю розглядається як самостійний та незалежний щодо інших інститутів державної влади.