3. Типові вимоги до узгоджених дій, що не є антиконкурентними і не потребують згоди органів амку

Як вже було зазначено, самі по собі узгоджені дії, ще не є протиправними.

Стаття 5 Закону не передбачає розмежування угод, хоча йдеться про будь-які форми. Виходячи з цього залежно від структури ринку, виду суб’єктів господарювання, їх місця на рину, враховуючи весь спектр господарських взаємовідносин між підприємцями, а також враховуючи досвід країн, де ефективно функціонує ринкова економіка виділяють три основні види угод.

- Горизонтальні угоди;

- вертикальні угоди;

• конгломератні угоди.

• Крім цих основних угод існують ще змішані угоди, що мають елементи всіх названих угод.

Отже ці угоди між суб’єктами господарювання можуть бути правомірними, але можуть бути й неправомірними. Тож, важливе значення для наслідків має саме угода, яка була передумовою антиконкурентних узгоджених дій.

Тобто слід вчасно виявити, де ж проходить та межа, за якою правомірні узгоджені дії перетворюються на анти конкурентні.

У Типових вимогах № 27-р. передбачені загальні, а також окремі випадки узгоджених дій суб’єктів господарювання, що не потребують поперднього одержання дозволу органів АМКУ. Правила, встановлені в цьому нормативному акті стосуються й економічної концентрації. (Економічна концентрація буде розглянута окремо).

Цей нормативний акт дає визначення вищезазначеним поняттям:

Горизонтальні узгодженні дії (п.1.3.) - укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання, створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання, коли суб'єкти господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, конкурують або можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів.

Неправомірними горизонтальними угодами є угоди, що укладені на одному і тому ж рівні виробництва або розподілу товарів (послуг) двома (або більше) підприємцями, які фактично повинні бути конкурентами між собою, але шляхом вчинення дій, зазначених у статті 6 Закону обмежують конкуренцію між собою.

Найбільш очевидні випадки неправомірних угод мають місце тоді, коли підприємці прямо порушують саме вимоги статті 6 Закону. Тобто укладають саме ті угоди які забороняються названою нормою.

Наприклад:

ПП КФ „Прометей” в особі філії Старосинявського молокопереробного заводу, ВАТ „Летичівський маслозавод” та ДП „Старокостянтинівський молочний завод” ЗАТ „Укрпродукт Груп” закуповували молоко у підсобних господарствах населення сіл Селичів та Берездів (Хмельницька область) по ціні 1,20-1,40 грн. за літр у грудні-січні 2011 року. У другій половині січня 2011 року за кожний літр молока базисної жирності населенню сплачували по 0,80-0,85 грн., а в першій половині лютого 2006 року ціна знизилися до 0,60-0,64 грн. за 1 літр базової жирності. При цьому зниження закупівельної ціни згаданими суб’єктами господарювання здійснювалося одночасно.

Економічного обґрунтування для такого одночасного зниження встановлено не було. Разом із тим виявлено, що при здійсненні закупівлі молока у населення необхідні для цього договори не укладались, калькуляції на закупівельні ціни молока не розроблялися. Це призвело до непрозорого встановлення закупівельних цін і дало змогу їх занижувати.

Хмельницьке відділення АМКУ визнало ці дії ПП КФ „Прометей” в особі філії Старосинявського молокопереробного заводу, ВАТ „Летичівський маслозавод” та ДП „Старокостянтинівський молочний завод” ЗАТ „Укрпродукт Груп” порушеннямзаконодавства у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання. На порушника накладено штраф.

Але підприємцям, щоб суттєво обмежити конкуренцію, не обов'язково прямо передбачати відповідні антконкурентні положення в своїх угодах. Інколи достатньо, щоб домовленності стосувалися суттєвого для функціонування ринку фактору. Наприклад, встановлення підприємцями нових галузевих стандартів чи створення труднощів в отриманні підприємцями ліцензії (дозволів) може суттєво підвищити бар'єри входження на ринок або навіть призвести до виходу з ринку підприємців-новачків.

Поряд із цим існує вид неправомірних угод, які зумовлюють вплив на неосновні елементи конкуренції, і через них опосередковано на основні. Умовно неправомірні угоди такого виду можна назвати "угодами спокійного життя". До неосновних елементв конкуренції можна віднести рекламу, години роботи магазинів, зовнішнє оформлення товару тощо.

Наприклад, домовившись про заборону або суттєве обмеження реклами на свої товари, підприємці значно обмежують можливості споживачів до пошуку найоптимальніших умов придбання товарів і таким чиноп посилюється загальна ринкова влада кожного з продавців, які домовилися про вищезазначене, а отже і їх можливість призначати вищі ціни.

Аналогічні наслідки мають місце у разі домовленності щодо єдиного режиму роботи магазинів. Таким чином учасники неправомірної угоди позбавляються конкуренції з боку тих підприємств, які могли б працювати в інший час.

Як правило, угоди "спокійного життя" не усувають конкуренцію повністю, але призводять до її часткового (стосовно відповідних елементів) обмеження (послаблення) з відповідними негативними наслідками для ринку і споживачів.

Спосіб доведення наявності угод "спокійного життя" такий же як і доведення порушення суттєвого для функціонування ринку фактору. Необхідно не тільки зібрати докази, що підтверджують існування домовленності у її конкретному вигляді, але встановити можливість настання наслідків, передбачених статтею 6 Закону, тобто встановлення цін, розподіл ринків чи усунення з ринку.

Горизонтальні угоди, окрім зазначених, можуть також передбачати:

- спільний продаж, зокрема експорт товарів;

- спільні закупівлі, зокрема імпорт товарів;

- раціоналізацію, спеціалізацію виробництва;

• обмеження інвестицій, техніко-технологічного розвитку.

В залежності від конкретних обставин, положень цих угод використовуються способи доведення їх неправомірності Таким способом, наприклад може бути всього-навсього доказ щодо наявності відповідної угоди а також, як правило, появи монопольного утворення внаслідок укладення цієї угоди.

Наприклад на регіоналних ринках роздрібної торгівлі нафтопродуктами простежується проблема поширення узгодженості конкурентної поведінки завдяки укладанню цивільно-правових угод, які за певних умов можуть мати антиконкурентний ефект.

Наприклад, Донецьким теріторияальним відділенням Антимонопольного комітету була розглянута справа про антиконкурентні узгоджені дії декількох операторів регіонального ринку м. Донецька (ТОВ "Аль-Ямі Інтернешнл", СП "Гефест" та інших), які полягали в укладенні ними договорів комісії на реалізацію моторних бензинів за однаковими цінами, які встановлював комісіонер. Сукупна частка учасників узгоджених дій перевищила по бензинам 50%, по дизельному пальному - 70%.

Таким чином, оптові постачальники нафтопродуктів (які в окремих випадках є регіональними операторами потужних компаній) можуть отримувати домінуюче становище на регіональних ринках роздрібної торгівлі нафтопродуктами шляхом узгоджених дій з іншими учасниками ринку. Власники АЗС, які раніше самостійно здійснювали реалізацію нафтопродуктів, придбаних у оптових постачальників, тепер в багатьох випадках працюють в інших умовах: реалізація нафтопродуктів здійснюється за договорами комісії на умовах та за цінами продажу, які встановлює оптовий постачальник. Таким чином, через наявність таких договорів комісії з різними власниками АЗС, на ринок виходить один суб'єкт господарювання замість декількох, що могли б конкурували між собою.

Модель горизонтального розмежування. Ця модель передбачає утворення ряду конкуруючих вертикально інтегрованих компаній, що володіють власною інфраструктурою і здійснюють перевезення. За організацією прав власності при такій моделі можна виділити: приватні компанії (приватні залізниці) і концесії. В останньому випадку активи (інфраструктура, рухомий склад та решта технологічного комплексу) передаються в управління приватній компанії відповідно до концесійної угоди. Таку модель горизонтального розмежування в якості взаємодії приватних вертикально­інтегрованих компаній було обрано в США та Канаді. Сюди також можна віднести Мексику, Бразилію, Аргентину.

Схожі зовнішні умови, велика протяжність перевезень, географічне розташування залізничних мереж двох країн (США і Канади) по відношенню одна до іншої, зовнішньоторговельні зв’язки, перспективи створення єдиного ринку з єдиними принципами взаємовідносин між суб’єктами забезпечили єдині підходи до проведення реструктуризації залізниць обох країн за схожими організаційними моделями.

Вертикальні узгоджені дії (п.1.4.) - укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання, створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання, коли суб'єкти господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не конкурують і за існуючих умов не можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів, і при цьому перебувають або можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (продавець - покупець, постачальник - споживач).

Неправомірними вертикальними угодами є угоди, що укладенні двома (або більше) підприємцями і задовольняють наступним умовам:

а) - учасники вертикальної угоди перебувають у відносинах продавець - покупець (постачальник -споживач);

б) така угода передбачає обмеження підприємницької діяльності хоча б одного з учасників угоди у його відносинах з третіми особами;

в) зазначені обмеження підприємницької діяльності призводять або можуть призвести до наслідків, передбачених статтею 6 Закону.

Див.: завдання 3

Найбільш поширеними прикладами вертикальних угод є:

- Угоди про встановлення цін перепродажу.

Такі угоди мають місце тоді, коли між постачальником певного товару і його розповсюджувачем досягається домовленність щодо рівня ціни, за якою цей товар має продаватися його розповсюджувачем (дистриб'ютором) іншим підприємцям, споживачам, тобто особам, які не є учасниками угоди.

В залежності від стратегії постачальника ціна перепродажу може встановлюватися як на високому, так і на низькому рівні по відношеню до конкурентної ціни. Але порушенням є не рівень ціни (високий чи низький), а спрямованність угоди (погоджених дій) на встановлення цієї ціни не розповсюджувачем самостійно в конкуренції з іншими розповсюджувачами, а згідно з угодою між монополістом - постачальником і розповсюджувачем його товарів.

Для доведення неправомірності угод про встановлення цін перепродажу достатньо встановити наявність монопольного становища у постачальника та обмеження свободи розповсюджувача встановлювати ціну на свої послуги, або ціну товару для його покупців. Тобто за цих умов обмеження конкуренції у вигляді встановлення монопольних цін має місце на ринку розповсюждення товарів монополіста - постачальника, а не на ринку самого товару.

Неправомірними вертикальними угодами можуть бути також:

Угоди про виключнее розповсюдження товарів;

Угоди про вибіркове розповсюдження товарів;

Угоди про ексклюзивну закупівлю товарів

тощо.

Наприклад - ексклюзивна закупівля …. – йдеться про досягнення монополістом домовленості щодо закупівлі розповсюджувачем товару лише одного постачальника. Для доведення неправомірності угоди про ексклюзивну закупівлю товарів необхідно встановити монопольне стаонвище постачальника – учасника угоди та створення перешкод іншим постачальникам в реалізації їх товарів.

Модель вертикального розмежування (відокремлення інфраструктури від експлуатації) була реалізована в європейських країнах. Ця модель знайшла реалізацію в таких країнах, як Франція, Німеччина і Великобританія. Слід підкреслити різний ступінь реалізації зазначеної моделі в різних країнах Західної Європи. Повне інституційне розмежування проведено лише у Великобританії. Німеччина і Франція зберегли вертикальні зв’язки між інфраструктурою та експлуатацією.

Конгломератні узгоджені дії (п.1.5) - укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання, створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання, коли суб'єкти господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не конкурують і за існуючих умов не можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів і при цьому не перебувають або не можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (продавець - покупець, постачальник - споживач).

Неправомірними конгломератними угодами є угоди, укладенні двома (або більше) підприємцями і відповідають таким умовам:

а) підприємці - учасники угоди не є конкурентами та не перебувають у відносинах продавець - покупець (постачальник - споживач);

б) така угода передбачає обмеження в підприємницькій діяльності хоча б одного з її учасників у його відносинах з третіми особами.;

в) зазначені обмеження підприємницької діяльності призводять або можуть призвести до наслідків, передбачених статею 6 Закону.

За своєю природою, змістом, основними видами та способами доведення неправомірні конгломератні відносини є аналогічними до неправомірних вертикальних угод, за винятком того, що між їх учасниками відсутні відносини продавець - покупець (постачальник - споживач).

На практиці нерідко між підприємцями можуть укладатися одночасно угоди різних видів і спрямованості (горизонтальні, вертикальні, конгломератні). Крім того одна і та ж угода теж може містити одночасно елементи різних видів неправомірних угод.

Узгодження конкурентної поведінки часто може відбуватися через досягнення таємних домовленостей без укладення угоди на папері, але конкуренційні відомства навчилися протидіяти і таким проявам, застосовуючи для цього певні інструменти.

Так, наприклад, управління карних справ антитрастівського департаменту Міністерства юстиції США застосовує програму поблажливості до тих порушників, хто першим пішов на співпрацю з департаментом. Ці стимули, у поєднанні з побоюванням переслідування та жорстких санкцій, дозволили департаменту розкрити найбільші в світі міжнародні картелі.

Приблизно половина розслідувань департаменту розпочинається за даними, отриманими від таких осіб. Наприклад, справа що стосувалася сфери авіаційних перевезень. Департамент оштрафував компанії «British Airways» та «Korean Air Lines Co» на 300 млн доларів кожну (сумарно) за змову у встановленні узгоджених тарифів на перевезення міжнародних вантажів та деяких зборів для пасажирів.

Найбільш успішним розслідуванням вважається справа про порушення з боку 5 компаній та 18 осіб, причетних до встановлення цін на продукцію, яку можна назвати “комп’ютерна пам’ять”. Це так звана справа «DRAM», в якій було визнано винними відомі на весь світ компанії «Samsung Electronics Company», «Samsung Semiconductor Inc.», «Hynix Semiconductor America Inc.», «Infineon Technologies AG» та «Elpida Memory Inc.». Винні потрапили до тюрми, термін їх ув’язнення склав від 4 місяців до 1,2 року, а загальний штраф — понад 730 млн доларів.

Програми поблажливості до порушників — найкращий серед усіх існуючих інструментів у розслідуванні картелів. Напевне, саме тому багато інших країн взяли приклад із США та розробили власні подібні програми. Їх ефективне впровадження дозволило виявити та припинити найбільші за всю історію глобальні картелі та побити рекорди в накладенні штрафів у США, Великобританії, Канаді та інших країнах.

Слід зазначити, що Україна також почала застосовувати подібну практику і це вже дає позитивні результати.

Це один із дієвих інструментів. А взагалі, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій слід кожного разу умовно розділяти угоди та їх окремі елементи за їх видами та окремо по кожному виду угоди (елементу угоди) проводити збір доказів, що і роблять органи Антимонопольного комітету.

Узгоджені дії, що можуть бути дозволені органами АМКУ

В даному випадку слід керуватися ст. 10 Закону, яка передбачає узгодженні дії, що можуть бути дозволеними відповідними органами АМКУ, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:

- вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;

- техніко-технологічному, економічному розвитку;

- розвитку малих або середніх підприємців;

- оптимізації експорту чи імпорту товарів;

- розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або

стандартів на товари;

- раціоналізації виробництва. Це позитивні наслідки.

Але ці ж узгоджені дії не можуть бути дозволені органами АМКУ, якщо конкуренція суттєво обмежується на всьому ринку чи в значній його частині.

Частина третя цієї статті передбачає, що Кабінет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на які Антимонопольним комітетом України не було надано дозволу відповідно до частини другої цієї статті, якщо учасники узгоджених дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

А частина четверта цієї ж (10) статті передбачає , що дозвіл згідно з частиною третьою цієї статті не може бути наданий, якщо:

- учасники узгоджених дій застосовують обмеження, які не є необхідними для реалізації узгоджених дій;

- обмеження конкуренції становить загрозу системі ринкової економіки.

5. Вчинення узгоджених дій, передбачених частиною першою цієї статті, забороняється до отримання в установленому порядку дозволу органів Антимонопольного комітету України.

Виходячи з вимог цієї норми повинен бути якийсь механізм отримання дозволу на узгоджені дії. І такий механіз є. Цей механізм визначений вже згаданим „Положенням про порядок подання заяв до органів АМКУ про надання дозволу на узгодженні дії суб’єктів господарювання (26-р). Слід зазначити, шо цей інструмент довгий час майже не використовувався суб’єктами господарювання.

Цей механізм (запроваджений повною мірою з березня 2002 року) і ще не до кінця усвідомлений бізнесом, і немає чіткого розуміння того, де проходить та межа, за якою правомірні узгоджені дії перетворюються в антиконкурентні.

Пункт 3.1 зазначеного положення (26-р) визначає обов’язковість одержання дозволу органів Комітету відповідно до статті 10 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій, що призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

У разі узгоджених дій, які не передбачені пунктом 3.1 Положення, суб’єкти господарювання, можуть з власної ініціативи звернутися із заявою до Комітету, відділення з метою одержання дозволу на ці дії.

Зазначене Положення визначає також порядок подання заяви (п. 4); підвідомчість заяви (п. 5); розгляд заяви органами Комітету (п. 6).

Зрозуміло, що самому суб’єкту господарювання оцінку своїм діям (тобто, чи є його дії правомірними) зробити досить важко, і навіть якщо вона зроблена ним за допомогою юридичних фірм чи окремих фахівців у галузі конкуренційного права, все одно залишається певний ризик того, що офіційна оцінка таких діянь, тобто їх оцінка компетентним органом, буде іншою, можливо, - негативною.

Саме для цього законодавець передбачив для підприємців можливість звертатися до Комітету і отримувати висновки (рекомендаційні роз'яснення) щодо відповідності їх дій положенням норм Закону про антиконкурентні узгоджені дії. Таку можливість передбачає ст. 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, а також п. 2 ст. 7 цього ж закону, та ст. 14 Закону “Про захист економічної конкуренції”.

Згідно із ст. 14 Закону суб'єкти господарювання можуть звертатися до органiв Антимонопольного комiтету України за висновками щодо квалiфiкацiї дій. Для цього вони надають всі необхідні документи....

Ознайомившись з наданими матеріалами, органи АМКУ роз'яснюють - чи треба в тому чи iншому випадку звертатися за дозволом на узгодженi дiї. Вiдповiдно до статтi 29 Закону органи Комiтету надають суб'єктам господарювання попереднi висновки стосовно узгоджених дiй, в яких, за умови подання заявником достатньої iнформацiї, зазначають про можливiсть надання дозволу на узгодженi дiї чи можливiсть вiдмови в цьому.

Зазначені висновки надаються лише за заявою суб’єктів господарювання, що мають намір вчинити відповідні дії. Порядок розгляду заяви про надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій та про надання висновків щодо кваліфакціїї дій суб’єктів господарювання встановлює п. 7 Положення (26-р)

Законом (ст. 34) встановлена необхідність сплати збору за розгляд:

- заяви про надання дозволу на узгоджені дії у розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

- заяви про надання попередніх висновків з зазначених питань – у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Заява повинна містити достатньо інформації, необхідної для надання висновку.

В даному випадку важлива саме прозорість поведінки підприємця, яка полягає якраз в тому, щоб відкрито заявити про наміри вчинити певні дії і отримати від уповноваженого органу висновки про їх правомірність.

Практика здiйснення контролю за узгодженими дiями, зокрема у країнах Європейського Союзу, засвiдчила доцiльнiсть надання дозволiв не тiльки на окремi випадки узгоджених дiй, а й на певнi категорiї однотипних дiй у цiлому (так званi exemptio per categoriam, "винятки за категорiєю"). З урахуванням цього досвiду стаття 11 Закону надає Антимонопольному комiтету право визначати типовi вимоги до узгоджених дiй суб'єктiв господарювання. Дiї, що вiдповiдають типовим вимогам, дозволяються i згоди органiв Комiтету не потребують. Йдеться про узгоджені дії, передбачені у статтях 7,8,9 і 10 Закону. Це:

• узгоджені дії малих або середніх підприємств (ст. 7);

• узгоджені дії стосовно постачання та використання товарів (ст. 8);

• узгоджені дії стосовно прав інтелектуальної власності (ст. 9).

Відповідальність за антиконкурентні узгодженні дії.

Відповідачами у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій є підприємці (юридичні, фізичні особи) зазначені в абз. 12 статті 1 Закону, які вчинили дії, передбачені статтею 6 Закону.

Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання вважаються одним із найскладніших порушень законодавства про захист економічної конкуренції, за вчинення якого можуть накладатись жорсткі санкції.

У США, наприклад, - це карний злочин. Домовленості між так званими конкурентами щодо встановлення цін, розподілу ринків та інших подібних маніпуляцій у США вважаються «жорстокими» картелями, за які передбачена кримінальна відповідальність. За розслідування картелів та карне переслідування їх учасників відповідає антитрастівський департамент Міністерства юстиції США. Департаменту надають допомогу співробітники ФБР та інших правоохоронних структур. А в деяких штатах є закони, які дозволяють місцевому департаменту юстиції самостійно розслідувати та розглядати картельні справи. Департамент намагається запобігати утворенню картелів, забезпечуючи прозорість та передбачуваність дій разом із застосуванням таких жорстких санкцій, як тюремне ув’язнення винуватців та суттєві штрафи. Значною мірою, успіх у викритті картелів обумовлений можливістю взаємодії з їх учасниками в рамках запровадженої департаментом програми поблажливості до тих порушників, хто першим пішов на співпрацю з нами. Ці стимули, у поєднанні з побоюванням переслідування та жорстких санкцій, дозволили департаменту розкрити найбільші в світі міжнародні картелі.

В нашому законодавстві, якщо антиконкурентні дії буде доведено застосовується: штраф, примусовий поділ (якщо це підприємство, або ж воно муситиме відшкодувати своєму добросовісному конкурентові завдані збитки (цивільна відповідальність) а також адміністративна та кримінальна відповідальність.

Штраф за новим законом штраф став більшим. Так на Березінський КХТ (задача 2) на підставі абзаці другого частини 2 ст. 52 Закону за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п.1 ст. 50 та п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону, накладено штраф у розмірі 50000 тисяч грн. (у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом).

Що стосується кримінальної відповідальности, то з набранням чинності Закону від 17.01.2012 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за порушення у сфері господарьскої діяльності» було декриміналізовано 16 діянь, зокрема втратила чинність ст. 228 (поряд із іншими), яка передбачала або штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавлення волі від трьох (насильство чи погроза з метою штучної зміни або штучного фіксування цін) до п’яти років (за дії вчинені організованою групою або особою, раніше судимою).

Проте окремі статті з кримінального кодексу майже без змін (за виключенням санкцій) увійшли до кодексу України про адміністративні правопорушення). І таким чином, діяння з категорії злочин автомтично перейшли до категорії адміністративного проступку. Науковці зараз уважно вивчають ці зміни, але слід зазначити, що суспільна небезпечність від пених діянь суб’єктів господарювання, зокрема антиконкурентних узгодженних дій (огранізовані дії) не стала низчою, ніж була дотепер.

У США, якщо участь у картелі доведено, конкретна особа може потрапити до в’язниці на термін до 10 років та бути оштрафована на 1 млн доларів, а компанії — до 100 млн доларів або в подвійному розмірі заподіяної шкоди. Порушення визнає департамент, після чого, якщо відповідач не визнає себе винним, термін перебування за гратами встановлює суд.

11