- •Тема 1. Сутність роль та методологічні основи менеджменту
- •1. Поняття менеджменту, його зміст і загальна термінологія.
- •2. Рівні менеджменту.
- •3. Основні поняття системного та ситуаційного підходів у менеджменті
- •4. Модель менеджера (10 ролей за Мінцбергом) та його обов’язки.
- •Тема 2. Формування та розвиток теорії та практики менеджменту
- •1. Історичний розвиток передумов сучасного менеджменту.
- •2.1. Школа наукового управління
- •2.2. Класична (адміністративна) школа.
- •2.3. Школа людських стосунків.
- •2.4. Кількісна школа.
- •3. Порівняльна характеристика японської та американської моделей менеджменту
- •4. Маркетинговий підхід в управлінні.
- •Тема 3. Управлінські рішення
- •1. Суть та характерні особливості управлінських рішень, програмовані та не програмовані рішення
- •2. Рішення, що типові для реалізації управлінських рішень. Класифікація рішень.
- •3. Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень.
- •3) Метод „дельфі” (дельфійський спосіб);
- •4. Розробка та ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, ризику та невизначеності.
- •Тема 4. Інформація і комунікація в менеджменті
- •1. Поняття комунікації і комунікаційного процесу.
- •2. Канали та засоби комунікацій.
- •1) Одножильний ланцюг
- •2) Ланцюг „пліткаря”
- •3) „Імовірнісний” ланцюг
- •3. Документація та діловодство.
- •4. Бар’єри комунікацій.
- •5. Забезпечення ефективності комунікацій
- •6. Методи поширення інформації про діяльність організації
- •7. Розвиток технічної бази комунікацій
- •Тема 5. Планування як загальна функція менеджменту
- •1. Постановка мети діяльності (формування стратегії).
- •2.1. Аналіз матриці Бостонської консультаційної групи (бкг)
- •2.2. Методи вибору стратегії в умовах нестабільної економіки
- •1. Вибір стратегії на основі вивчення елементів стратегії
- •2. Крива досвіду
- •3.Лоцман
- •4. Модель МакКінсі " 7с "
- •5. Аналіз стратегії за Мінцбергом
- •Аналіз стратегії за Мінцергом
- •3.1. Класифікація за характером галузі і макросередовища
- •3.2. Класифікація за характером виробництва і реалізацією конкурентних переваг
- •4. Формування місії та цілей організації (реалізації стратегії). Різновиди цілей.
- •5. Дослідження життєвих циклів продукції (оцінка стратегії)
- •Тема 6. Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту
- •1. Зміст організаційної функції в менеджменті.
- •2. Поняття організаційної структури управління виробництвом і фактори, що її визначають.
- •3. Основні класи організаційних структур управління виробництвом
- •4. Типи бюрократичних структур управління виробництвом, їх особливості.
- •5. Типи адаптивних структур управління виробництвом, їх особливості переваги та недоліки
- •6. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом.
- •7. Розвиток організаційних структур управління виробництвом у сучасних умовах господарювання.
- •Тема 7. Мотивування як загальна функція менеджменту
- •1. Механізм дії мотивація до праці через поведінку. Потреби, винагороди, закон результату. Мотивація та компенсація.
- •2.1 Пятирівнева ієрархія потреб Маслоу
- •2.2. Теорія жвз Алдерфера
- •2.3. Теорія трьох потреб МакКлеланда.
- •2.4. Двофакторна теорія Герцберга
- •Герцбергова теорія мотивації
- •1. Фактори підвищення продуктивності:
- •2. Фактори, що роблять роботу більш привабливою:
- •3.1. Теорія сподівання Врума
- •3.2. Теорія справедливості
- •3.3. Об’єднана модель мотивації Портера-Лоулера.
- •Тема 8. „управлінський контроль”
- •1. Зміст, визначення та необхідність контролю.
- •2. Мета, завдання, об’єкт, предмет, суб’єкти та типи контролю.
- •3. Види контролю.
- •4. Процес контролю.
- •5. Етапи контролю.
- •А) встановлення бажаного результату (стандарту)
- •Б) вимірювання фактичного результату виконання
- •В) оцінка результатів виконання
- •Г) коригуючі дії
- •6. Системи контролю та механізм їх взаємодії
- •7. Контроль та контролінг.
- •8. Контроль та аудит
- •Тема 9. Управління групами
- •1. Групи та їх класифікація. Причини виникнення груп.
- •Основні відмінності формальних і неформальних груп
- •2. Управління формальними групами.
- •3. Особливості управління неформальними групами
- •4. Розвиток груп.
- •Тема 10. Керівництво та лідерство
- •1. Природа та визначення керівництва і лідерства. Форми впливу та влади.
- •2.1. Теорії особистих рис.
- •2.1. Теорії „х” та „y” МакГрегора
- •Теорії "X" та "y" Мак-Грегора"
- •2.3. Типологія керівництва.
- •2.4. Лейкертові системи керівництва
- •2.5. „Решітка менеджменту” Блейка та Мутон.
- •3. А)Модель Фідлера
- •3. Б) Модель Херсі і Бланшара
- •3.В) Теорія Мітчела і Хауса „шлях-ціль”
- •3.Г) Модель Врума-Йеттона.
- •Тема 11. Основи менеджменту персоналу
- •1. Поняття менеджменту персоналу. Суб’єкти і об’єкти управління.
- •2. Соціальне партнерство та його функції.
- •3. Основні функціональні обов’язки дирекції персоналу.
- •4. Планування та формування персоналу.
- •5. Побудова ефективної мотиваційної системи .
- •6. Управління кар’єрою.
- •Тема 12. Управління конфліктами, стресами та змінами в організації
- •1. Природа конфлікту, його складові та види конфліктів.
- •2. Причини конфліктів. Типи темпераменту та характеру людини.
- •3. Способи розв’язання конфліктних ситуацій.
- •4. Стреси, фактори, що їх викликають і шляхи уникнення.
- •Тема 13. Процес створення операційної системи
- •1. Поняття про операцію та операційну систему.
- •2. Продуктивність і конкурентноздатність.
- •3. Склад і взаємозв’язок елементів організації.
- •4. Розроблення продукту (послуг).
- •5. Проектування виробничого процесу.
- •Тема 14. Функціонування операційної системи
- •1. Планування виробничих запасів
- •Рівні управління виробничою програмою
- •2. Оцінка можливостей досягнення стратегічних цілей операційної системи.
- •3. Управління якістю продукції та послуг
- •4. Управління запасами
- •5.Оперативне управління виробництвом.
- •Література
3. Управління якістю продукції та послуг
Під якістю продукції найчастіше розуміють, сукупність її властивостей, що зумовлюють рівень придатності задовольняти, певні потреби споживачів.
Показники якості продукції досить різні. Розрізняють такі показники:
призначення - продуктивність, швидкість, потужність тощо;
надійності - бвзвідказність (імовірність безвідказної роботи, напрацювання до відмови), довговічність (ресурс, термін с/іужб"), ремонтопридатність (середня тривалість поточного ремонту, трудомісткість поточного обслуговування) та інші;
ергономічні, які враховують гігієнічні, фізіологічні, антропометричні та психологічні властивості людини;
естетичні - відповідність стилю, моді, кольоровій гамі;
технологічності - трудомісткість і собівартість виготовлення виробу, питома вартість ремонтів;
транспортабельності - середня тривалість і трудомісткість підготовки продукції до транспортування, середня тривалість встановлення на засоби транспортування тощо;
стандартизації та уніфікації - коефіцієнти повторюваності, використання, стандартизацій;
патентно-правові-патентний захист і чистота;
екологічні - вміст шкідливих домішок, що викидаються в навколишнє середовище, імовірність забруднення навколишнього середовища шкідливими відходами при зберіганні, транспортуванні та експлуатації;
безвідмовності - час спрацювання захисних пристроїв, стійкість ізоляції тощо.
Стосовно кожного виду продукції обирається відповідна номенклатура показників, яка найповніше і найточніше відображає її якість.
Якість продукції є важливим чинником конкурентоздатності, тому кожна організація повинна розробляти та впроваджувати ефективні системи управління якістю.
Більшість програм по забезпеченню (підвищенню) якості продукції розробляється у такій послідовності:
1. Визначення бажаних для споживача характеристик якості продукції (аналіз ринкової ситуації, вивчення продукції конкурентів тощо).
2. Визначання стандартів якості (стандарт є відправною точкою при порівнянні того, що вважається еталоном, з тим, що отримано в результаті діяльності).
3. Розроблення програми перевірки якості (процес перевірки повинен бути чітко формалізований і передбачати: перелік методів перевірки якості продукції; на якому етапі технологічного процесу контролюється параметр і хто здійснює цю, функцію; коли здійснюється контроль; як проводиться аналіз результатів).
4. Розроблення мотиваційної системи (створення умов для обов'язкового забезпечення якості продукції, вдосконалення професійних навиків тощо).
5. Розроблення системи документації (якісні характеристики сировини, напівфабрикатів, виробничого процесу, кінцевої продукції).
4. Управління запасами
Управління запасами - це функціональна діяльність, мета якої - довести загальну суму щорічних витрат на утримування запасів до мінімуму за умови задовільного обслуговування клієнтів.
Типи запасів найчастіше розглядають у контексті конкретної організації (стосовно банку - це запаси грошей, школи - запаси навчальних засобів, лікарні - ліків). Детальніше зупинимося на типах запасів промислового підприємства:
1. Сировина (це інгредієнти, які перетворюються в кінцевий продукт, і характер яких залежить від призначення продукції та особливостей виробничого процесу).
2. Допоміжні матеріали (матеріали, які не є часткою готового виробу:
мастило, миючі засоби тощо).
.3. Незавершене виробництво (вироби, що не пройшли повний технологічний цикл обробки).
4. Готова продукція (нереалізовані кінцеві продукти, які зберігаються на складах підприємства-виробника або на підприємствах роздрібної торгівлі). .
Запаси створюються з метою:
сприяння обслуговуванню споживачів (наявність запасів - важливий чинник утримування споживачів, пов'язаний із можливістю поставки продукції в будь-який час);
сприяння гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на виробництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється);
сприяння визначеності виробництва (чим більш невизначена ситуація на ринку, тим більша необхідність страхування створенням резервних запасів);
сприяння згладжуванню виробництва (здатність задовольняти попит у періоди максимального збуту без збільшення .обсягу виробництва);
отримання прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отримати прибуток купівлею запасів за нижчою ціною і продажем їх у майбутньому).
Створення та зберігання запасів потребують значних витрат, і щорічна їх сума перевищує чверть вартості самих запасів. Тому важливо керувати запасами, щоб зазначені витрати були мінімальними і щоб забезпечувався той рівень обслуговування та задоволення запитів клієнтів, до якого прагне компанія.
Затрати, пов'язані зі створенням і зберіганням запасів, охоплюють:
затрати на підтримування запасів, тобто пов'язані з володінням запасами.
затрати, пов'язані з розміром партій, тобто затрати, пропорційні до кількості замовлених партій, а не кількості виробленої продукції.
затрати, пов'язані з дефіцитом запасів, тобто такі, що виникають при відсутності необхідних матеріалів.
затрати на управління запасами.
Ефективність системи управління запасами залежить від виду попиту на конкретний тип запасів. Теорія менеджменту виділяє залежний і незалежний попит.
Предмет має залежний попит, якщо його використання прямо пов'язане з планами виробництва інших виробів. Цей вид попиту існує, в основному, на матеріали та комплектуючі вироби, що використовуються при виробництві продукції.
Предмет користується незалежним попитом, якщо попит на нього не зумовлюється планами виробництва інших виробів. Прогнозувати його значно важче, ніж залежний попит.
Американські фахівці вважають, що добре виконана програма управління запасами повинна дати такі результати:
1. Більш як на 10% зменшити загальну суму витрат на запаси.
2. Зменшити середню суму капітальних вкладень у запаси.
3. Зменшити кількість дефіцитних товарів.
Для ефективної реалізації цієї економії необхідно правильно використати як кошти, зекономлені на капіталовкладеннях у запаси, так і додаткову площу, звільнену через зменшення розміру запасів.