19. Саморегулівні організації фінансового ринку.

Саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку утворюються за принципом: одна саморегулівна організація з кожного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Така саморегулівна організація повинна об'єднувати більше 50 відсотків професійних учасників фондового ринку за одним з видів професійної діяльності.

У кожному виді професійної діяльності Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може делегувати саморегулівній організації такі повноваження:

1. збирання, узагальнення та аналітичне оброблення даних щодо провадження відповідного виду професійної діяльності;

2. проведення перевірок провадження відповідного виду професійної діяльності, дотримання вимог законодавства про цінні папери, правил, стандартів професійної поведінки;

3. подання їй обов'язкового для розгляду клопотання про припинення (зупинення) дії ліцензії на провадження професійним учасником фондового ринку певного виду діяльності; 4. сертифікація фахівців фондового ринку;

5. видача ліцензій особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку.

Вирізняють такі види саморегулівних організацій:

Міжнародні організації (наприклад, Federation International des Bourses de Valeurs — Міжнародна організація фондових бірж).

Національні організації. Як правило, в кожній країні є саморегулівні організації, які претендують на презентацію інтересів усього професійного світу, пов’язаного з ринком цінних паперів тієї чи іншої країни.

20. Інфраструктурні учасники фінансових ринків.

Інфраструктурні учасники:

1) реєстратори – установа, яка контролює загальну кількість іменних цінних паперів випущених в обіг певним емітентом;

2) агент по транспорту – установа, яка контролює перехід права власності на цінні папери певного емітента(в Україні такі функції виконують реєстратори).

3) зберігач – це установа, яка зберігає сертифікатів цінних паперів і веде рахунки у цінних паперах.

4) депозитарій – це установа, яка веде рахунки у цінних паперах для зберігачів.

5) розрахунково-клірингова палата – це установа, яка забезпечує взаємозаліки за угодами укладеним на організатори торгівлі.

21. Організація обігу та способи котирування фінансових інструментів.

Лістинг – це процедура допуску цінних паперів до котирування на біржі. Протилежним до цього поняття є визначення де лістингу. Котирування можна розглядати:

1. як процес визначення ціни(цінних паперів або цін товарів на біржі);

2. як типову або середню ціну, що має довідкове значення.

Режими котирування:

1. безперервне котирування;

2. фіксинг – в ролі котирування виступає ціна, що склалась на певний момент торгівлі(переважно в найбільш активний).

Види котирувальних цін: ціна відкриття ,ціна закриття, максимальна та мінімальна ціна, а також середня ціна.

Процес який відбувається на біржі має характер аукціону(продаж на основі публічного торгу покупцеві,який запропонував найбільшу ціну).Аукціони бувають:

• безперервний аукціон;

• онкольний аукціон – попередньо накопичуються заявки на купівлю та продаж, які у певний момент співставляються та по можливості виконуються.

Біржовий наказ – це наказ клієнта брокеру, про здійснення операції.

Маркет-мейкер – це учасник торгів, який забезпечує ліквідність певної категорії активів, шляхом постійного виставлення цін купівлі та продажу.