- •1. Учасники фінансового ринку.
- •2. Структура фінансового ринку.
- •3. Фінансові інструменти та їх види.
- •4. Функції фінансового ринку.
- •5. Світові центри торгівлі фінансовими активами та міжнародний обіг фінансових інструментів.
- •6. Теорія випадкових процесів та інформаційна ефективність фінансових ринків.
- •7. Мікроекономічний аналіз фінансових ринків.
- •8. Макроекономічні взаємозв’язки і фінансовий ринок.
- •9. Цінні папери з фіксованим доходом.
- •10. Методи розрахунку дохідності цінного паперу з фіксованим доходом.
- •11. Проста акція.
- •12. Депозитарна розписка
- •13. Форварди і ф’ючерси
- •15. Свопи
- •16. Кредитні дефолтні свопи.
- •17. Іпотечні цінні папери
- •19. Саморегулівні організації фінансового ринку.
- •20. Інфраструктурні учасники фінансових ринків.
- •21. Організація обігу та способи котирування фінансових інструментів.
- •22. Критерії прийняття інвестиційних рішень.
- •23. Інвестиційна стратегія.
- •24. Аналіз ризику фінансових інвестицій.
- •25. Оцінка фінансових інструментів.
- •26. Процентний і кредитний ризики.
- •28. Модель оцінки капітальних активів та арбітражна теорія оцінки.
- •29. Синергетичні підходи в дослідженнях фінансового ринку.
- •30. Акціонерні відносини то моделі корпоративного управління.
- •31. Фінансова реструктуризація п-ства та операції з акціями.
- •32. Фундаментальний та технічний аналіз фінансових активів.
- •33. Фондові індекси.
- •34. Хеджування.
- •36. Діяльність інвестиційного менеджера.
- •37. Діяльність трейдера на фінансових ринках.
- •38. Діяльність фінансового аналітика.
- •39. Кредитний експерт.
26. Процентний і кредитний ризики.
Процентний ризик – це ризик зміни процентних ставок. Між % ставкою і ціною облігації існує обернена залежність. Способи управління % ризиком:
придбання лише тих боргових інструментів, термін погашення яких співпадає з інвестиційним горизонтом інвестора;
відмова від придбання облігацій по яких емітент має право дострокового погашення;
Імунізація портфеля облігацій – це підбір такого портфеля облігацій, середня тривалість яких співпадає з інвестиційним горизонтом;
Кредитний ризик – це ризик того, що боржник не сплатить основну суму боргу та (або) проценти. Способи управління кредитним ризиком:
забезпечення(застава, поручительство, страхування);
диверсифікація;
лімітування;
інформаційне забезпечення;
контроль діяльності боржника.
28. Модель оцінки капітальних активів та арбітражна теорія оцінки.
МОКА(В. Шарп, Дж. Лінтнер, Ж. Моссен) розвинулася на основі сучасної портфельної теорії і полягає в переході аналізу рішень окремого інвестора, до аналізу загальноринкової ситуації. МОКА використовує припущення про існування без ризикової дохідності. В якості фактичних прикладів наводять державні облігації.
Раціональний інвестор буде формувати портфель на відрізку РоРр, тобто це буде комбінація ринкового портфеля та без ризикових інвестицій. Для аналізу окремих активів використовується формула:
Арбітражна теорія оцінки подібно до МОКА виражає лінійну залежність дохідності, але не від одного, а декількох факторів. Виділяють такі чинники:
приріст промислового в-ва;
приріст сподіваної інфляції;
несподівана інфляція;
премія за ризик як різниця ризикових боргових зобов’язань і державних облігацій;
різниця дохідності довгострокових та короткострокових облігацій.
29. Синергетичні підходи в дослідженнях фінансового ринку.
Синергетика – це міждисциплінарний напрям досліджень в межах якого виявляють спільні властивості різних систем. В синергетиці досліджують механізм самоорганізації складних нелінійних систем. Основні поняття синергетики:
1) атрактор – це певний стан до якого притягується система. Атрактор може бути точкою, циклом або складної форми(дивний атракт).
Точка біфуркації – це точка, в якій с-ма може бути притягнута до одного з кількох атракторів. На вибір атрактора можуть вплинути навіть дуже незначні чинники.
2) Фрактал – це самоподібний об’єкт, має подібність ст-ри при різних масштабах розгляду.
До синергетичних теорій, які мають найближче відношення до економіки можна віднести:
теорія хаосу
фрактальна геометрія
теорія рефлективності
З точки зору інструментів моделювання синергетика тяжіє до імітаційного ніж аналітичного моделювання.
Джордж Сорос у своїй теорії рефлективності стверджує, що оцінки учасників ринку завжди помилкові, але не тільки ситуація впливає на оцінку, а й сама оцінка учасників ринку впливає на реальні економічні ситуації. Завдяки цьому можуть формуватися само підтримуючі процеси.
