3. Радіозамальовка (радіозарисовка).

Це досить поширений радіо жанр, який ще називають «малою формою радіонарису» [10, с. 493]. Радіозамальовка менша за обсягом, ніж радіонарис, «порушує локальніші проблеми або розповідає про окремі сторони життя людини чи окремі риси її вдачі» [10, с. 493]. Тобто автор не повинен показати певну проблему, характер всеохопно, задача журналіста – знайти найцікавішу грань обраної проблеми.

Етапи роботи над радіонарисом:

1. Обрання теми і героя згідно із задумом.

2. Збирання матеріалу.

3. Створення схеми нарису.

4. Робота з матеріалом згідно із задумом і обраною схемою.

5. Робота в студії (монтаж, запис).

6. Проходження передачі в ефір.

4. Радіофейлетон.

Радіофейлетон – художньо-публіцистичний жанр, невеликий за обсягом, який за допомогою гумористично-сатиричних засобів показує негативні явища чи людські вади.

На радіо фейлетон прийшов з газети. Друкований фейлетон легко пристосувався до вимог радіо: у радіофейлетоні можна використовувати документальні записи голосів героїв або просто його виразно прочитати.

Виражальні засоби радіофейлетону:

• слово (авторське виконання, читання «за ролями»);

• музичне супроводження або оформлення;

• шумові ефекти.

«У кращих фейлетонах яскраво виявляється сатирична і художньо-публіцистична природа творів цього жанру. Вони сатиричні, оскільки з’ясовують комічну суть факту, явища, тобто показують невідповідність між ідеалом і реаліями дійсності, які набули форми негативного явища. І одночасно – це твори публіцистичні, в яких сатирик намагається реалізувати певний публіцистичний задум, чітко визначає свою позицію» [8, с. 298].

Найпоширеніша композиція радіофейлетону – сценка. Це може бути як «уривочок» з життя або відтворення певної ситуації за допомогою художнього слова.

Суть фейлетону – показати певні негативні риси характеру й поведінки людей. Це виступ-викриття [10, с. 504]. До того ж це і повчання для людей, яке, можливо, підкаже, як боротися з негативними рисами.

Об’єкт фейлетону – негативні явища дійсності (брехливість, бездарність, бюрократизм та ін.).

Різновиди фейлетону:

За об’єктом зображення:

• конкретні (у таких радіо фейлетонах йдеться про конкретних осіб, факти, події);

• проблемні (безадресні, неконкретні, в них змальовуються типові явища) [13., с. 51].

Радіофейлетони ще поділяють на документальні і художні [2, с. 129]. По суті ці класифікації однакові.

Як працювати над радіофейлетоном:

1. Задум.

2. Вибір форми для фейлетону.

3. Підбір і перевірка фактів. Зустрічі з можливими персонажами фейлетону.

4. Написання фейлетону: побудова сюжету, зіткнення думок, спростування негативних рис, поглядів; стислість і швидкий розвиток подій, використання гіперболізації, елементів пародії, поєднання документальності і художнього домислу.

5. Запис фейлетону.

6. Подання в ефір і оцінка його редакцією, слухачами.

5. Радіокомпозиція.

Радіокомпозиція – це жанр, характерний саме для радіо, оскільки базується на специфічних рисах саме цього ЗМІ – поєднанні слова, музики і шумового супроводу. Радіокомпозиція увібрала в себе риси інших радіожанрів (зокрема, радіорепортажу, радіонарису). З іншого боку радіокомпозиція має свої риси, які виділяють її з-поміж інших жанрів:

• поєднання художнього і документального матеріалу;

• використання у структурі таких елементів, як літературні матеріали, пісні, вірші, музика, документальні записи;

• уся її різнофактурна композиція побудована для розкриття обраної теми конкретного або узагальнюючого змісту.

Отже, радіокомпозиція – це художньо-публіцистичний жанр, який за допомогою органічного поєднання документальності й образності розкриває певну важливу суспільно-політичну тему. Як правило, її тривалість – 25 – 30 хв.

Різновиди радіокомпозиції:

Радіокомпозиція, яка виникла як жанр ще в 1924 році, з часом, як і всі інші жанри змінюється, набуває нових рис, запозичає досвід інших жанрів.

Учені виділяють такі види радіокомпозиції [10, с. 525 - 526]:

• літературна – радіокомпозиція з віршів або прозових уривків з творів одного або кількох авторів на одну тему;

• літературно-музична – літературний матеріал у такій передачі поєднується за допомогою музики;

• художньо-публіцистична – поєднання документально точного опису картини життя і художнього образу..