1. Пошкодження ментальної артерії

2. Пошкодження лицевої вени

3. Пошкодження лицевої артерії

4. Пошкодження підочної артерії

5. Пошкодження поверхневої скроневої артерії

277. Які оптимальні терміни очищення гнійної рани?

1. 3-4 дні

2. 5-6 днів

3. 7-8 днів

4. 8-12 днів

5. 14-21 день

278. Хворий і,, 34 роки, через 2 місяці після лікування зламу верхньої щелепи за Ле-Фор II, почав відзначати затруднення носового дихання і виділення се­розного, а пізніше гнійного ексудату, вечорами – субфебрильна температура; болі голови, що посилюються під час жування. Який попередній діагноз най­правильніший?

1. Хронічний риніт

2. Незрощенний (неконсолідований) злам верхньої щелепи

3. Постравматичний верхньощелеповий синусит

4. Одонтогенний верхньощелеповий синусит

5. Постравматичний остеомієліт верхньої щелепи

279. Хворий, 40 років, із травматичним лівоментальним переломом нижньої щелепи за 10 хв. до операції втратив свідомість, з’явилось почервоніння обличчя й судоми. Зіниці розширені, рогівковий рефлекс відсутній, пульс частий, достатньо наповнений: з рота значне слиновиділення (“піна”). Який препарат необхідно дати хворому в першу чергу?

1. 10% р-н гексеналу – 10 мл дом’язево (або 10 мл діазепаму в 20 мл 5% глюкози)

2. 0,1% адреналіну – 1 мл довенно чи підшкірно

3. 1% фуросеміду – 2 мл довенно чи підшкірно

4. Р-н преднізолону – 100 мл довенно

5. 0,05% р-н строфантину довенно повільно

280. Пошкодженням якої судини зумовлена значна кровотеча з порожнини рота при зламі нижньої щелепи?

1. Нижньоальвеолярна артерія

2. Лицева артерія

3. Язикова артерія

4. Ментальна артерія

5. Щічна артерія

281. У хворого 28 років з проникаючим ножовим пораненням щічної ділянки через 10 днів після проведення ПХО виникло нагноєння рани, а ще через тиждень – кровотеча з лицевої артерії. Який вид кровотечі спостерігається у хворого?

1. Первинна

2. Рання вторинна

3. Пізня вторинна

4. Вторинна рецидивуюча

5. Правильної відповіді не має

282. Який фактор найчастіше сприяє виникненню постравматичного остеоміє­літу нижньої щелепи?

1. Наявність в щілині зламу коренів зуба з періапікальними змінами

2. Наявність в ділянці зламу інтактного зуба

3. Розрив слизової в ділянці зламу щелепи

4. Зміщення відламків щелепи

5. Наявність оскольчастого зламу

283. Яке найчастіше ускладнення виникає при переломі суглобового відростка з вивихом головки та зміщенням її досередини?

1. Тромбування верхньощелепової артерії

2. Тромбування лицевої вени

3. Підшкірна емфізема лиця

4. Поранення протоку привушної слинової залози

5. Поранення зовнішнього слухового протоку

284. В якому випадку виникає дислокаційна асфіксія?

1. При центральному переломі нижньої щелепи

2. При двобічному ментальному переломі нижньої щелепи

3. При двобічному переломі суглобових відростків нижньої щелепи

4. При однобічному переломі суглобового відростка нижньої щелепи

5. При переломі в ділянці кута нижньої щелепи

285. Яка перша допомога для усунення дислокаційної асфіксії?

1. Прошити язик лігатурою в горизонтальній площині, витягнути допереду і зафіксувати кінці лігатурою навколо шиї

2. Негайно накласти трахеостому

3. Вивільнити просвіт ротоглотки від блювотних мас, кров’яного згустку та стороннього тіла

4. Накласти на нижню щелепу стандартну транспортну пов’язку

5. Покласти потерпілого на бік або лицем донизу і в такому положенні транс­портувати в клініку

286. Що є найважливішим для попередження дислокаційної асфіксії при трав­мі щелепно-лицевої ділянки?

1. Відсмоктати гематому, що утворилася

2. Видалити з ротової порожнини кров’яні згустки, сторонні тіла

3. Витягнути язик хворого і зафіксувати шовковою лігатурою

4. Підшити звисаючий клапоть м’яких тканин піднебіння

5. Надати хворому горизонтальне положення

287. В яких випадках може виникнути клапанна асфіксія?

1. При набряку верхніх дихальних шляхів

2. При двобічному відриві підборідкового відділу нижньої щелепи

3. При западанні язика

4. При наявності клаптикової рани м’якого піднебіння

5. При затіканні крові у верхні дихальні шляхи

288. У хворого 30 років після автоаварії по дорозі в лікарню розвинулась дислокаційна асфіксія. Яка патологія призвела до виникнення цього ускладнення?

1. Двосторонній ментальний злам нижньої щелепи.

2. Двосторонній злам суглобових відростків.

3. Центральний злам нижньої щелепи.

4. Двосторонній ангулярний злам нижньої щелепи.

5. Двосторонній вивих нижньої щелепи

289. Хворому після травми нижньої щелепи було проведено між щелепову іммобілізацію. Через 2 години з’явився блювотний рефлекс. Виникла асфіксія. Який механізм її виникнення?

1. Западання язика

2. Попадання рідини або стороннього тіла в дихальні шляхи

3. Звуження верхніх дихальних шляхів набряком м’яких тканин після травми

4. Розрив м’якого піднебіння у вигляді клаптів

5. Обтурація дихальних шляхів фрагментом кістки, зубами, вибитими після травми

290. Назвіть механізм виникнення аспіраційної асфіксії?

1. Зміщення дозаду кореня язика

2. Постравматичний набряк гортані

3. Попадання в бронхи крові, блювотних мас

4. Наявність гематоми глотки

5. Поранення м’якого піднебіння

291. Хвора К. 32 роки поступила в приймальне відділення районної лікарні. При огляді: загальний стан важкий. Свідомість затьмарена. Температура тіла 37,1^о С. З рота запах етанолу. Місцево: визначається порушення цілості шкірних покривів і підшкірної клітковини щічної ділянки розміром 0,5х3 см з рівними краями. При пальпації кісток лицевого скелету визначається рухомість фрагментів нижньої щелепи в межах 44,45 та 33,34 зубів. Під час огляду, що проводився у лежачому положенні на кушетці у хворої раптово виникла зупинка дихання, обличчя набуло синюшного кольору. Внаслідок чого, на Вашу думку, виникло дане ускладнення?

1. Алкогольної інтоксикації

2. Травматичного шоку

3. Дислокаційної асфіксії

4. Аспіраційної асфіксії

5. Стенотичної асфіксії

292. Яку негайну допомогу слід надавати потерпілому зі зламом верхньої ще­лепи з втраченою свідомістю для профілактики аспіраційної асфіксії?

1. Надати хворому вимушене положення лицем донизу

2. Горизонтально прошити язик і зафіксувати його у виведеному положенні лігатурою до шиї

3. Накласти пращевидну тім’яно-підборідкову пов’язку

4. Провести міжщелепове лігатурне зв’язування зубів

5. Накласти тимчасову шину-ложку Лімберга

293. У хворого 25 років внаслідок вогнепального поранення спостерігається струс головного мозку, позиви до блювоти. Яке положення хворого при транспортуванні рекомендовано для профілактики аспіраційної асфіксії?

1. Лежачи, обличчям вниз

2. Лежачи, обличчям вверх

3. Сидячи

4. В будь-якому положенні

5. Транспортування протипоказане

294. Яку негайну допомогу слід надати потерпілому з двостороннім підборід­ковим зламом нижньої щелепи для профілактики дислокаційної асфіксії?

1. Горизонтально прошити язик і зафіксувати його у виведеному положенні лігатурою до шиї

2. Надати хворому вимушене положення лицем донизу

3. Накласти пращевидну тім’яно-підборідкову пов’язку

4. Провести між щелепове лігатурне зв’язування зубів

5. Накласти тимчасову шину-ложку Лімберга

295. Хворий 38 років звернувся до стоматолога-хірурга за місцем проживання з метою контрольного огляду. З анамнезу відомо, що півтора місяці тому отримав травму в ділянці нижньої щелепи зліва, лікувався стаціонарно впродовж місяця, потім – амбулаторно. Хворіє цукровим діабетом останні 15 років. Місцево: бімаксилярні шини у порожнині рота добре фіксовані, прикус збережений. При знятті еластичної тяги спостерігається тугорухомість фрагментів нижньої щелепи зліва. Який найбільш ймовірний діагноз?

1. Сповільнена консолідація фрагментів

2. Гострий постравматичний остеомієліт

3. Хронічний постравматичний остеомієліт

4. Кістковий дефект щелепи

5. Хибний суглоб

296. Загальний стан пораненого середньої важкості, свідомість збережена, шкіра бліда із синюшним відтінком, губи ціанотичні. Дихання часте, затруд­нене (28 вдх/хв). Є підозра на дислокаційну асфіксію. На якому етапі медич­ної евакуації пораненого прошивається язик шовковою лігатурою?

1. На болі бою

2. На МПП (медичний пункт полку)

3. На МПБ (медичний пункт батальйону)

4. В ОМедБ (окремий медичний батальйон)

5. У спеціалізованому госпіталі

297. У бійця, пораненого уламком снаряда, діагностовано вогнепальний злам нижньої щелепи із дефектом кістки в ділянці підборіддя більше 3-см. Який метод фіксації фрагментів нижньої щелепи показаний?

1. Апаратний остеосинтез (Рудько, Бернадський)

2. Назубні шини Тігерштедта

3. Прямий остеосинтез

4. Шина Гунінга-Порта

5. Міжщелепове лігатурне зв’язування за Айві

298. Робітникові хімічного виробництва випадково потрапив розчин концентрованої сірчаної кислоти на шкіру обличчя. Чим з нижчевказаних речовин не рекомендовано промивати ділянку ураження з метою попередження виникнення екзотермічної реакції та повторного опіку?

1. Водою

2. Спиртом

3. Бензином

4. Розчином лугу

5. Фурациліном

299. У солдата, обпеченого полум’ям вогню, на фоні гіперемованої та набряк­лої шкіри обличчя виявлено різної величини пухирі, заповнені прозорою рі­диною. Який ступінь опіку шкіри обличчя?

1. I ступінь

2. II ступінь

3. III-A ступінь

4. III-Б ступінь

5. IV ступінь

300. Хворий 24 р. скаржиться на зведення щелеп, посіпування підборіддя, бо­люче ковтання, напруження та біль м’язів потилиці, загальну слабість, пітли­вість. Більше тижня тому, працюючи в саду, травмував підборіддя, до лікаря не звертався. Об’єктивно: лице симетричне, очі примружені, кути рота опу­щені. На підборідді епітелізований рубець від скальповано-рваної рани з не­рівними краями без вира­жених ознак запалення. Тризм II ступеня. Вираз об­личчя усміхнено-плачучий (сардонічна посмішка). Гос­пі­­та­­лізо­ваний для об­стеження та лікування. Застосування якого із перечислених компонентів своєчасного лікування най­більш ймовірно попередило би даний стан хворо­го?

1. Введення протиправцевого анатоксину

2. Проведення протизапальної терапії

3. Первинна хірургічна обробка рани

4. Ультрафіолетове опромінення рани

5. Накладання антисептичної пов’язки

301. На сортувальному майданчику лікарем стомато­ло­гом оглянутий поранений. В щічній та під щелепо­вій ділянках рана м’яких тканин розміром 10х8см. Від рани виділяється специфічний запах – часни­ку. Оточуючі рану ділянки з признаками опіку. Пошкоджені тканини покриті струпом сіруватого кольору (ніби димлять). Хворому було призначено в/м введення 0,1% розчину атропіну сульфату та скеровано для проведення ПХО (первинної хірургічної обробки). Внаслідок дії яких хімічних речовин потерпілий отримав травму?

1. Фосфорні О.Р.

2. Ціаніди, синильна к-та

3. Оксид, вуглець, сірководень

4. Ртуть

5. Миш’як, ртуть і інші важкі метали

302. На сортувальний майданчик поступив поранений в щелепно-лицеву ділянку. При огляді загальний стан задовільний, порушень зі сторони серцево-су­дин­ної та дихальної систем не виявлено. В підоч­ній та щічній ділянці непроникаюча рана великих розмірів забійно-скальпованого характеру – з на­бряк­­лими краями та маслянистими плямами на по­вер­х­ні. З рани виділяється запах горілої гуми та гір­­чиці. Діагностовано комбіноване хімічне пошкод­ження іпритом. З метою профілактики ускладнень назначено термінову дегазацію рани з наступною П.Х.О. Дегазацію рани слід проводити?

1. 2% водним розчином хлораміну

2. 1% -2% спиртовим р-ном йод-алкоголю

3. 10% водним р-ном КМnО₄

4. 5% водним р-ном Люголя

5. 3% водним р-ном перекису водню

303. Із хімічної лабораторії машиною швидкої допомоги у відділення щелепно-лицевої хірургії обласної лікарні доставлено хворого 34 роки із опіком шкіри обличчя сірчаною кислотою. Яким з перерахованих препаратів необхідно провести нейтралізацію дії сірчаної кислоти на м’які тканини?

1. 1-2% р-ном оцтової кислоти

2. 2-5% р-ном гідрокарбонату натрію

3. 0,1% р-ном перманганату калію

4. 3% р-ном перекису водню

5. 1-2% р-ном лимонної кислоти

304. На етапі кваліфікованої медичної допомоги поступив поранений з комбінованим хімічним пошкодженням. Орієнтовний термін від моменту травми 1-2 дні. На обличчі скальповано-рвані рани м’яких тканин, ранева поверхня покрита серозно-гнійними виділеннями. Шкіра жовтуватого кольору з множинними крововиливами та петехіями на слизовій оболонці. Скарги потерпілого на гематурію та наявність крові в калі. Діагностовано отруєння Ф.О.Р. Введення яких препаратів необ­хід­но провести в першу чергу до проведення первин­ної хірургічної обробки ран?

1. Серцево-судинні засоби

2. Препарати термостатичної дії

3. Антидоту до Ф.О.Р.

4. Введення антибактеріальних препаратів

5. Довенне введення крові та кровозамінних препаратів