8. Біологічний моніторинг

план

8.1 Переваги і недоліки оцінки стану навколишнього середовища по абіотичних

і біотичних показниках.

8.2 Біологічний моніторинг як складова екологічного моніторингу.

8.3 Біоіндикація і біотестування.

8.4 Біоіндикаторні характеристики біосистем різного рангу.

8.5 Методи біоіндикації наземних екосистем.

8.6 Біоіндикація водних екосистем.

8.1 Переваги і недоліки оцінки стану навколишнього середовища

по абіотичних і біотичних показниках

Оцінка якості середовища й антропогенних змін екосистем може проводитись як по їх абіотичних параметрах, так і по біотичних (на основі визначення, аналізу й інтерпретації різних характеристик біоти). Обидва підходи мають свої переваги і недоліки (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Переваги і недоліки підходів до оцінки впливу на навколишнє середовище по абіотичних і біотичних показниках

№	Підхід	Переваги	Недоліки
1	Оцінка по абіотичних показникам	Відомі значення ряду конкретних факторів	Оцінка неточна через: 1. загальні недоліки системи ГДК; 2. малу частку врахованих факторів; 3. недооблік ефекту взаємодії факторів; 4. недооблік фонових особливостей середовища
2	Оцінка по біотичних показниках	Багато методів гарантують досить надійну оцінку	Фактори, що лімітують, і їх значення невідомі
3	Оцінка по абіотичних і біотичних показниках окремо, порівняння результатів	Надійність оцінки вище, ніж при 1,2 за рахунок порівняння абіотичних і біотичних показників. Відомі значення ряду факторів.	Імовірність недообліку частини факторів, що лімітують, залишається значної. Закономірності детермінації стану середовища факторами, що лімітують, залишаються невідомими.
4	Оцінка на основі зв'язку біотичних і абіотичних показників	Встановлюються і фактори, що лімітують, і закономірність їхньої дії. Надійність ОВНС максимальна. Краща основа для екологічного нормування і регуляції середовища.	Найбільша трудомісткість, найбільш високі вимоги до кваліфікації екологів

Абіотичні параметри зручніші тим, що безпосередньо характеризують склад середовища, його конкретні негативні зміни, причому мають строге кількісне вираження.

Перевага використання біотичних параметрів полягає в їхній більшій надійності й об'єктивності. Стан біоти визначається загальним станом абіотичного середовища і чітко реагує на негативні впливи будь-якого походження, незалежно від повноти їхнього обліку і ступеня вивченості. Крім того, біота є могутнім регулятором стану навколишнього середовища. Будь-які, навіть зовні незначні порушення биоты створюють реальну погрозу різкої, непередбаченої, часто – катастрофічної зміни параметрів навколишнього середовища, у тому числі і життєво важливих для людини. Усе це визначає особливу важливість біотичних характеристик як об'єкта моніторингу й оцінки впливів на навколишнє середовище. Але, адекватно відбиваючи ступінь негативного впливу в цілому, оцінка стану і змін біоти не пояснює, якими саме факторами вони створюються.

Найбільш ефективним виявляється сполучення обох підходів. Цей прийом усе ширше входить у практику оцінки якості навколишнього середовища і її антропогенних змін. Визначення ряду біотичних показників, поряд із традиційними абіотичними, уже передбачено деякими нормативними документами (наприклад, ГОСТ 17.1.3.07-82 "Охрана природы. Гидросфера. Правила контроля качества води водоемов и водотоков"; ГОСТ 17.1.2.04-77. Охрана природы. Гидросфера. Показатели состояния и правила таксации рыбохозяйственных объектов"; і ін.). Однак звичайно при цьому абіотичні і біотичні параметри розглядаються окремо, без обліку їхнього взаємозв'язку. Звичайно, якоюсь мірою це підвищує надійність оцінки якості середовища. Але для адекватного екологічного нормування необхідно не тільки вибирати найбільш показові абіотичні і біотичні характеристики екосистеми, але й обов'язково враховувати самі закономірності реакції біоти на зміни середовища. Тільки так можна з'ясувати, які з абіотичних факторів лімітують біоту й у якому ступені, і як саме варто змінити їхнього значення, щоб понизити загальний рівень впливу до прийнятного рівня. При цьому стан усього середовища в цілому досить надійно оцінюється за результатами обліку й аналізу біотичних показників, а пряма оцінка фізико-хімічних характеристик допомагає розібратися, які з антропогенних факторів найбільше сильно погіршують середовище і як саме це відбувається.