4. Тенденції в організаційному, тематичному, мовному та географічному аспектах

Організаційний аспект

1. Завершення епохи монополії держави в розвитку видавничої справи.

До здобуття Україною незалежності в 1991 році існувало 25 державних видавництв. За останні десять років більшість із них залишається в підпорядкуванні державних органів.

У цілому обсяг продукції державних видавництв має тенденцію до скорочення. Так, за даними Книжкової палати, частка державного сектору вітчизняного книговидання у 1997 році складала: за кількістю назв - 46,6, за накладами - 59,4 відсотка.

2. Формування потужного блоку видавництв різних форм власності.

Усього в Україні на початок нового тисячоліття їх налічувалося понад 1500 (проти 705 у 1996 році). Однак переважна їх більшість - малопродуктивні (випускають від однієї до кількох назв на рік). В останні роки помітна тенденція до збільшення кількості видавництв, які протягом року не надрукували жодної книжки (у 1997 - 788 проти 252 у 1996 році).

3. Продовження неоднозначних процесів структуризації за тематичними і типологічними ознаками у групі видавництв різної форми власності.

Ідеться про проблеми видавничо-редакційного, творчого характеру: кого, що і як видавати? Як виробляти власну концепцію своєї діяльності? Як забезпечити високий рівень культури видання в умовах, коли за цю справу беруться люди, не підготовлені до неї, не посвячені в елементарні ази редакційних і видавничих проблем?

4. Загострення проблеми збуту видавничої продукції.

Відпрацьована в Україні десятиліттями система книгорозповсюдження, яка давала змогу через мережу об'єднання "Укркнига" донести друковане слово до найвіддаленішої сільської книгарні, в останні роки була ліквідована. Виникла потреба створення альтернативної дистрибутивної мережі, пошуку нових форм і методів роботи з потенційним покупцем, замовником чи споживачем друкованої продукції.

Тематичний аспект

В умовах відсутності стабільної розмаїтості читацьких смаків і прогнозованості книжкового ринку, що властиве для суспільства перехідного періоду, українська видавнича справа у тематичному аспекті переживала в останнє десятиліття карколомні злети й падіння.

Зміну читацьких смаків, і, відповідно, тиражних потоків щодо тематики видань на початку 90-років можна умовно окреслити так:

—сексуально-еротична література і видання історичної тематики (розвивалися паралельно);

—твори класиків детективного жанру (А. Крісті, Ж. Сіменон, А. Чейз);

—романи жахів;

—література легкого жанру;

—кримінально-бандитська тематика сучасної історії;

—твори, за якими знімалися телевізійні "мильні" серіали;

—ділова література ринкової тематики (право, економіка, менеджмент, маркетинг);

—література з вивчення іноземних мов;

—комп'ютерні видання;

—словникові, довідкові видання;

—видання краєзнавчо-туристичного характеру.

1. В останні роки зберігається тенденція до збільшення читацького попиту на літературу так званого ділового, професійно зорієнтованого блоку. Домінує навчальна, довідкова, наукова книга. Першість за назвами і накладами утримують видання, адресовані учням загальноосвітніх шкіл, студентам і вчителям.

2. Тематично різноманітнішою стала література ринкової тематики: право, економіка, менеджмент, маркетинг. Молодий споживач книжкової продукції активно вивчає іноземні мови, серйозно вдосконалює свої комп'ютерні навички. Пожвавлення спостерігалося біля лотків, які пропонували гарно ілюстровані довідники, енциклопедії за галузями знань, професійними уподобаннями, хобі.

3. Повільно, але впевнено формується новий тематичний блок, який можна умовно назвати "література масового попиту сучасних вітчизняних авторів". Це те, до чого в сусідній Росії вже звикли і з чого тамтешні видавці мають добрий економічний зиск. Феномен сучасних українських письменників Андрія Куркова, Юрія Андруховича, Марини і Сергія Дяченків, Олді (літературний псевдонім Д. Громова та О. Ладиженського) і Андрія Валентинова, твори яких за кордоном часто потрапляють у перші десятки списків книжкових хіт-парадів, спонукали наших видавців піти на певний ризик і спробувати переконати українського читача купувати книги доморощених, але "розкручених" авторів. Вдалим тут може бути приклад з книгою Ю. Рогози "День народження Буржуя": тираж її, що розійшовся по Україні за кілька місяців, склав 70 тисяч примірників.

Мовний аспект

За даними Книжкової палати України, питома вага українськомовних видань у загальній кількості випущених книг за перші п'ять років існування Української держави становила (у відсотках): відповідно за назвами і накладами

1991 - 33,8 53,8

1992 - 35 34,9

1993 - 41,5 45,4

1994 - 43,8 40,1

1995 - 47,1 47,7

На жаль, у наступне п'ятиріччя питома вага української книги почала скорочуватися.

З позитивних тенденцій у цьому блоці слід виділити такі:

1. Українськомовна книга все сміливіше і в більшій кількості почала проникати на східні й південні терени держави.

Проте таке пожвавлення спостерігається переважно у блоці навчальної та дитячої літератури. Цілий ряд регіональних видавництв, у тому числі й зі східних областей, включилися у справжню боротьбу за право видання тиражних українськомовних підручників.

2. Книги українською мовою все активніше почали готувати до друку видавці з Росії.

Ще в 1999-2000 роках такі випадки були поодинокими. Нині ця тенденція вже чітко окреслюється. Деякі російські видавництва змогли дістати від нашого освітнього міністерства грифи на видання тиражних шкільних підручників; інші (скажімо, "Росмен") готують яскраво оформлені українськомовні дитячі видання: казки, енциклопедії, довідники; ще інші небезуспішно роблять цей бізнес спільно зі своїми українськими колегами.

Прикладом такої співпраці може служити видавництво "Махаон-Україна". Співвідношення його літератури українською і російською мовами, яка поширюється в Україні, становить відповідно 80 і 20 відсотків.

3. На ярмаркових і фестивальних книжкових заходах останнім часом помітно пожвавилася діяльність бібліотек щодо придбання саме українськомовних книжок.

Передусім, для вищих навчальних закладів - як державних, так і недержавних. Підвищення вимогливості Міністерства освіти та науки щодо акредитації таких вузів, одним з основних критеріїв якої є тематична і кількісна наповненість книжкових фондів, дає свої результати. Більше коштів почали виділяти з державних та інших фондів і для публічних бібліотек у регіонах. Хоча це стосується більше літератури навчального плану.

Географічний аспект

1. Одна з цікавих тенденцій щодо формування нової структури видавничої галузі в Україні - створення групи приватних видавництв в обласних центрах, які за короткий час своєї діяльності змогли серйозно заявити про себе на загальнодержавному рівні.

У східному регіоні слід виділити "Фоліо", "Око", "Ранок", "Торнадо". Зміцнює свої позиції на загальноукраїнському книжковому ринку донецьке "БАО". У західному регіоні швидко віднайшли і заповнили свою нішу "Кальварія", "Фенікс", "Афіша".

2. Вбачається відновлення традицій книговидавничої справи періоду Української Народної Республіки, коли серйозно налаштовані видавничі підрозділи діяли не лише в обласних, а й у районних центрах.

Із найцікавіших - видавничо-поліграфічна фірма "Абетка" (Кам'янець-Подільський), "Відродження" (Дрогобич), "Вік" (Коломия), "Українське народознавство" (Опішне).

Висновки

1. Нині в Україні, всупереч вкрай несприятливому та шкідливому для майбутнього нації законодавству щодо книговидавничої галузі, шириться потужний інтелектуальний рух. Ідеться про те, що на початок третього тисячоліття у нас склався добрий гурт професійно підготовлених і рішуче налаштованих на працю видавців і друкарів різних форм власності, які вміло продовжують кращі традиції своїх попередників на книговидавничому полі, продукуючи немало гарних, конкурентоспроможних на європейському рівні книг. Окрім того, ці видавці та поліграфісти щораз голосніше заявляють про себе як згуртовану силу, яка налаштована, незважаючи на протидію певних кіл, відстоювати професійні й державні інтереси щодо захисту української книги в законодавчому плані.

2. Незважаючи на економічні негаразди, у суспільстві існує стабільно високий попит на добротну українську книгу: навчальну, наукову, пізнавальну, довідкову, художню тощо. Задовольнити цей попит не вдається не стільки через високу ціну книги, скільки через її географічну недоступність. Постала нагальна потреба у створенні під егідою державних органів потужної дистрибуторської мережі, яка б давала можливість "просунути" будь-яке українське видання - від столичного чи обласного видавництва - у великі й малі населені пункти країни. Повсюди відчувається інформаційний вакуум щодо того, хто, де і що видає. В умовах, коли переважна більшість масових центральних і місцевих газет практично ігнорують інформацію, а тим більше рецензію на українську книгу, виникла необхідність у створенні (чи відновленні) друкованого органу на зразок колишнього "Друга читача", якому б надавалася державна підтримка, а його тематика мала б державницький характер.

3. За прикладом країн Західної Європи, Україна все більше починає відчувати вплив щорічного ярмаркового буму в книжковій справі. Уже визначилися чотири центри таких виставок-ярмарків - у Києві, Львові, Одесі і Харкові.

4. Історія прийняття в Росії безпрецедентних за своїми пільгами протекціоністських законодавчих актів і приведення тамтешніх законів у відповідність до міжнародних прав переконує, що це стало можливим не само по собі, а потребувало напруженої праці чималої групи авторитетних і наполегливих меценатів видавців і поліграфістів.

Маємо Українську асоціацію видавців (об'єднує понад 80 видавництв і видавничих організацій), Українську асоціацію виробників поліграфічної продукції (у складі - 90 юридичних осіб), Асоціацію навчальних видавництв, Центр сприяння видавцям української книги, Асоціацію книгорозповсюджувачів, Асоціацію видавців та розповсюджувачів преси. Для координації зусиль, вироблення спільних позицій цих громадських структур створено Координаційну раду. Схоже на те, що керівники цих структур усе більше усвідомлюють свою відповідальність, глибше розуміють, що, лише згуртувавши сили, поєднавши наступальність, рішучість і професіоналізм, вдасться вивести українське книговидання на той рівень, якого воно заслуговує.

1. Тимошик М. Її величність - книга. - К., 1999. - 308 с. 2. Видавнича справа в Україні. 1991-1996: Бібліографічний покажчик. - К., 1996. - С. 5. 3. Законодавство в світі книги: шляхи реалізації в Україні рекомендацій Ради Європи: Матеріали Міжнародної конференції. Київ, 21-22 квітня 1997 р. - К., 1998. - 120 с. 4. Законодавчі та нормативні документи України у сфері інформаційної, видавничої та бібліотечної справи: Тематична добірка: У 2 ч. Ч. 2. Правове регулювання у сфері видавничої та бібліотечної справи. - К., 200. - 234 с. 5. Про захист національного ринку книговидання: Матеріали слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань культури і духовності. - К., 2000. - 115 с. 6. Національна книга: нинішній стан, його причини, наслідки і перспективи. - К., 200. - 16 с. 7. Родик К. Невивчені уроки Ситіна або "гоголізація" триває. - К., 2000. - 174 с. 8. Тимошик М. Ситуація у видавничій справі вийшла з-під контролю держави: післямова до Всеукраїнських загальних зборів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів // Друкарство. - 2000. - № 4. - С. 4-7. 9. Тимошик М. Ситуація у видавничо-поліграфічній справі вселяє стриманий оптимізм: післямова до Всеукраїнських зборів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів // Друкарство. - 2000. - № 4. - С. 6-8. 10. Тимошик М. Тенденції сучасного українського книговидання // Вісник Книжкової палати. - 2001. - № 7. 11. Тимошик М. Українське друкарство у дзеркалі Харківського Міжнародного фестивалю "Світ книги-2001": набутки, тенденції, проблеми // Друкарство. - 2001. - № 3. - С. 4-7.