7. Система японського права

Система сучасного японського права за зовнішньою ознакою, в т.ч. структурою законодавства, подібна до романо-германського права, але має істотну специфіку, зумовлену впливом традиційного японського та американського загального права. До 1945 р. система права Японії ґрунтувалася на поєднанні традиційних феодальних принципів, частково запозичених із системи права імператорського Китаю, і принципів континентальної системи права. За часів реформ після війни, проведення яких контролювалося американською владою, японська правова система була істотно „американізована". Так, впровадження в японську ідеологію і практику як конституційних принципів „поділу влади", „стримувань і противаг", незалежності судової влади, рівності всіх перед законом, рівності чоловіка і жінки, визначення кола демократичних прав і свобод громадян, які підлягають безпосередньому судовому захисту, введення інституту конституційного нагляду стало результатом впливу американського права.

Характерними ознаками системи права Японії є:

• поділ права на публічне і приватне;

• структурний поділ системи права на галузі, підгалузі та інститути;

• високий ступінь кодифікації.

За усталеною доктриною, розробленою представниками юридичного факультету Токійського університету, до Другої світової війни система японського права поділялася на сім галузей - конституційне, адміністративне, цивільне, торгівельне, кримінальне, цивільно-процесуальне та кримінально-процесуальне. Після війни в різний час самостійними галузями права були визнані трудове, екологічне, право соціального забезпечення, господарське, фінансове та деякі інші галузі.

У сфері публічного права відбувається перекручення змісту багатьох західних інститутів, що зумовлено небажанням японців втручатися в державні справи. Можлива для Японії й ситуація, коли замість вибулого депутата парламенту обирають його дружину чи сина, незалежно від їх особистих якостей. Фактично близько 25 % парламентських місць передається таким чином „у спадщину". Цим же зумовлюється ситуація фактичного моно-партійного режиму ліберально- демократичної партії, що існував майже сорок років (1955-1993 р.) в умовах законодавчо закріпленої багатопартійності й вільних виборів.

У сфері приватного права теорія також багато в чому не збігається з юридичною дійсністю. Наявність розвиненого законодавства за західними зразками і створення сучасної системи судочинства не змінили традиційної правосвідомості більшості громадян. Японці продовжують вбачати в праві насамперед апарат примусу, що використовується державою для нав'язування волі правителів, а не засіб досягнення справедливості між громадянами. Реальні цивільно-правові відносини багато в чому регулюються не законодавством, а звичаєвим правом або іншими соціальними нормами.

8. Джерела традиційного японського права

Система джерел сучасного японського права сформувалася під впливом ідей та принципів традиційного далекосхідного, романо-германського та англо- американського права. До основних джерел права Японії відносяться:

1 )нормативно-правовий акт. В ієрархії нормативно-правових актів вищу юридичну силу має Конституція 1946 р. закони приймаються Парламентом - вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом держави. Укази уряду приймаються кабінетом міністрів на виконання положень Конституції і законів і не можуть їм суперечити. Муніципальні збори префектур, міст, селищ і сіл у межах компетенції, визначеної законом, можуть приймати положення - нормативні акти місцевого значення;

2)міжнародні договори і основні принципи міжнародного права визнаються джерелами права, що мають юридичну силу вищу, ніж звичайні закони. При укладенні урядом міжнародних договорів залежно від обставин обов'язковим є попереднє або подальше їх схвалення Парламентом;

3)нормативно-правовий договір. Найбільш розповсюдженими є адміністративно-правові договори між центральним урядом та органами місцевого управління;

4. звичай („гірі"). Специфікою гірі є те, що вони діють тільки між особами, які вступають у постійні міжособистісні відносини. Для людей, з якими японці не мають повсякденного спілкування, гірі не застосовуються. Інколи гирі трактуються як обов'язок честі, заснований на суворо визначеному регламенті людських взаємостосунків, що вимагає належних вчинків в належних обставинах. Наявність цих етичних правил безумовно відбивається на механізмі реалізації права в японському суспільстві. Скажімо, у сфері договірних відносин контракт звичайно визначає лише найбільш важливі моменти відносин сторін, всі конкретні проблеми, які можуть виникнути під час його дії, на стадії виконання вирішуються виходячи з гірі, тобто правил стосунків між знайомим. Прямі відсилки до гірі містяться у Цивільному і Торговому кодексах, наприклад, коли йдеться про рибальський промисел, використання гарячих джерел та ін. Проте сфера застосування гірі поступово звужується;

5. судовий прецедент формально не вважається джерелом права, однак постанови Верховного суду сприймаються нижчими судами, а нерідко - і державними установами, як нормативні акти, що мають неухильно виконуватися.