2 Організація планового ремонту вагонів у депо

2.1 Загальна характеристика базового депо, що підлягає реструктуризації, реконструкції або технічному переозброєнню

Необхідно викласти призначення, програму ремонту, режим роботи, виробничу структуру та структуру управління депо. Ці структури бажано зобразити у вигляді структурно-логічних схем. Встановлювати режим роботи треба з урахуванням тривалості робочого тижня – 40 годин.

2.2 Аналіз існуючої організації та технологічного процесу ремонту вагонів у базовому депо

2.3 Заходи щодо реструктуризації, реконструкції чи технічного переозброєння базового депо

В процесі вивчення та аналізу існуючої організації ремонту, механічної бази депо виявляються недоліки. Потім розробляються відповідні заходи по усуненню їх і затверджуються керівником проекту.

2.4 Призначення виробничі програми та площі і розміри окремих дільниць депо

Допускається площі окремих дільниць (окрім вагоноскладальної) визначати по укрупненим нормативам, залежно від величини річної програми деповського ремонту вагонів [1], [15]. Лінійні розміри (довжина та ширина) повинні бути кратні величинам будівельних кроків – для довжини 12 м, ширина – 3 м [13]. При цьому відстань між осями будівельних колон складає 6 або 12 м.

Площі службово-побутових приміщень депо приймаються згідно з санітарними нормами проектування промислових підприємств [1], [15]. Лінійні розміри вагоноскладальної дільниці визначаються по окремій методиці [1], [15] залежно від числа ремонтних колій чи потокових ліній дільниці.

2.5 Розрахунок потрібного технологічного обладнання депо

Для визначення необхідної кількості технологічної оснастки та обладнання на окремих дільницях і відділення використовуються такі вихідні дані:

• технологічний процес ремонту (виготовлення) вузла чи деталі вагона;

• річна програма ремонту (випуску виробів) на дільниці;

• нормативні витрати часу на ремонт одного вагона чи вузла (верстато-місткість), продуктивність обладнання, нормативні витрати матеріалів та ін.;

• ефективний (розрахунковий) річний фонд робочого часу обладнання.

Необхідно розглянути такі види обладнання :

• верстати для механічної обробки, включаючи колісотокарні;

• зварювально-наплавлювальні агрегати;

• мийні машини;

• вантажопідйомні механізми;

• обладнання діагностування, неруйнівного контролю.

Докладні методики розрахунків кількості обладнання містяться у роботі [1], [12], а також у [15].

2.6 Визначення чисельності робітників депо

Кількість основних та допоміжних робочих на дільниці чи відділенні визначають з урахуванням їх кваліфікаційних розрядів, трудомісткості ремонту (нормативної витрати часу на один виріб), річних фондів робочого часу робочих, диференційованих норм обслуговування обладнання. Довідкові дані містяться у роботах [1], [12], [15], [31]. При цьому визначається як обліковий (списковий), так і явочний склад робочих.

Чисельність керівних та інженерно-технічних працівників (ІТП), обчислювально-конторського персоналу (ОКП) та молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) встановлюється по обліковому складу їх. Найбільш достовірні дані про цю категорію робітників депо можна взяти із штатного розкладу базового депо, тобто перебуваючи на переддипломній практиці.