3.3. Соціально-економічне районування
Залежно від характеру природних умов, особливостей історичного розвитку, засобів і ресурсів, демографічного потенціалу, рівня розвитку і структури господарства на території України виділяються соціально-економіко-географічні регіони.
кожний з регіонів має характерні природні умови, історію заселення розвитку, специфіку господарювання. Кожному регіону властиве характерна тільки йому взаємодія природних та антропогенних чинників, що і визначає традиційні напрями господарювання, особливо сільськогосподарського виробництва. Це обумовлює загальну структуру економіки та спосіб життя населення.
Соціально-економічна регіоналізація території України.
Існували різні схеми регіоналізації. У XIX ст. Україну поділяли на Правобережну, Лівобережну і Південну (М.Драгоманов, С.Рудницький).
Сьогодні - необхідно перейти від історико-географічного чи суто економічного районування до районування соціально-економічного, тобто до виділення cоціально-економічних районів як територіальних одиниць (за О. Шаблієм).
Соціально-економічний район - це великий регіон України, територія якого взаємодіє з найбільшим розташованим на ній населеним пунктом (містом). Таке місто є демографічним, урбаністичним, соціальним, культурним та економічним ядром району, визначає його головні зовнішні функції.
В Україні сформувалися соціально-економічні райони:
Центральний (ядро - Київ),
Західний (Львів), Північно-Східний (Харків),
Східний (Донецьк), Центрально-Східний (Дніпропетровськ – Запоріжжя), Південний (Одеса –Сімферополь).
Перша ознака соціально-економічного району - взаємодія його території з головним ядром - найбільшим за кількістю населення містом. Таким чином, просторові границі району залежать від розташування на території України головних центрів суспільно-економічного життя – найбільших міст.
Міст-ядер сім: Київ, Харків, Донецьк, Одеса, Дніпропетровськ, Львів і Запоріжжя.
Вказані міста є соціально-економічними, культурними, адміністративними центрами України, які організовують оточуючі їх поселення /в тому і інші обласні центри/ у специфічні територіальні утворення - соціально-економічні райони.
Друга ознака cоціально-економічного району - формування територіальної соціально-економічної системи, тобто такого просторового поєднання населення, соціальної, економічної та екологічної сфер, у якому завдяки взаємній збаланcованості створюються оптимальні умови для життєдіяльності суспільства.
Основою територіальної соціально-економічної системи є територіально-виробничий комплекс (ТВК). ТВК являє собою раціональне поєднання галузей і видів діяльності виробничої сфери, яке дає додатковий економічний ефект завдяки зменшенню транспортних затрат, більш повного використання сировинних і енергетичних ресурсів, кооперування виробництва тощо.
Третя ознака соціально-економічного району - спеціалізація в загальнодержавному розподілі та інтеграції праці. З цього виникає, що кожний район є ланкою загальноукраїнського комплексу, а не "окремою" частиною. Район виступає у територіальному розподілі праці внаслідок участі його населення у виробництві товарів і наданні послуг іншим районам чи країнам. В цьому проявляється його зовнішня функція.
Четверта ознака соціально-економічного району - можливість здійснювати в його межах територіальне регулювання і координацію соціальних, економічних і демографічних процесів на субукраїнському, тобто регіональному рівні.
Кожний з шести районів України займає велику територію, в них проживає багатомільйонне населення.
Наприклад, Східний район (Донецька і Луганська області) має біля 8 млн. населення, тобто майже стільки, скільки налічує Австрія (8,06 млн.) і Болгарія (7,9 млн.), Швеція (8,9 млн.).
Східний район належить до наймолодших, він сформувався у другій половині XIX ст. і сьогодні е найбільш урбанізованим та індустріальним. Тут найменше українського населення і багато обрусілих українців та російськомовних мешканців.
Західний район (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька, Хмельницька області) налічує понад 10 млн. населення, що дорівнює кількості населення в Угорщині (10,2 млн.), Греції (10,9 млн.), Чехії (10,3 млн.), Бельгії (10,2 млн,).
Для Західного району характерна порівняно слаба урбанізованість, густа мережа сільського розселення, етнічна однорідність. Разом з тим тут спостерігається значна етнографічна, культурна і релігійна диференціація.
У району давні культурні та цивілізаційні традиції, адже перший університет в Україні відкрито у 1661 р. у Львові, першу залізницю Перемишль - Львів введено в дію у 1861 р.
Серед областей, які складають соціально-економічні райони, виділяють одну центральну і одну або декілька периферійних.
Центральною називається область, у якій знаходиться ядро району, його основний соціально-економічний центр.
До центральних належать Київська, Львівська, Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Одеська області.
Ці області (окрім Дніпропетровської) прилягають до державного кордону, що визначає специфіку районів, тобто зміщення головного ядра відносно геометричного центру території району.
