Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
район.територ.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
25.11.2019
Размер:
95 Кб
Скачать
☆

3.3. Соціально-економічне районування

Залежно від характеру природних умов, особливостей історичного розвитку, засобів і ресурсів, демографічного потенціалу, рівня розвитку і структури господарства на території України виділяються соціально-економіко-географічні регіони.

кожний з регіонів має характерні природні умови, історію заселення розвитку, специфіку господарювання. Кожному регіону властиве характерна тільки йому взаємодія природних та антропогенних чинників, що і визначає традиційні напрями господарювання, особливо сільськогосподарського виробництва. Це обумовлює загальну структуру економіки та спосіб життя населення.

Соціально-економічна регіоналізація території України.

Існували різні схеми регіоналізації. У XIX ст. Україну поділяли на Правобережну, Лівобережну і Південну (М.Драгоманов, С.Рудницький).

Сьогодні - необхідно перейти від історико-географічного чи суто економічного районування до районування соціально-еко­номічного, тобто до виділення cоціально-економічних районів як те­риторіальних одиниць (за О. Шаблієм).

Соціально-економічний район - це великий регіон України, територія якого взаємодіє з найбільшим розташованим на ній населеним пунктом (містом). Таке місто є демографічним, урбаністичним, соціальним, культурним та економічним ядром району, визначає його головні зовнішні функції.

В Україні сформувалися соціально-економічні райони:

Центральний (ядро - Київ),

Західний (Львів), Північно-Східний (Харків),

Східний (Донецьк), Центрально-Східний (Дніпропетровськ – Запоріжжя), Південний (Одеса –Сімферополь).

Перша ознака соціально-економічного району - взаємодія його території з головним ядром - найбільшим за кількістю населення містом. Таким чином, просторові границі району залежать від розташування на території України головних центрів суспільно-економічного життя – найбільших міст.

Міст-ядер сім: Київ, Харків, Донецьк, Одеса, Дніпропетровськ, Львів і Запоріжжя.

Вказані міста є соціально-економічними, культурними, адміністративними центрами України, які організовують оточуючі їх поселення /в тому і інші обласні центри/ у специфічні територіальні утворення - соціально-економічні райони.

Друга ознака cоціально-економічного району - формування територіальної соціально-економічної системи, тобто такого просторового поєднання населення, соціальної, економічної та екологічної сфер, у якому завдяки взаємній збаланcованості створюються оптимальні умови для життєдіяльності суспільства.

Основою територіальної соціально-економічної системи є територіально-виробничий комплекс (ТВК). ТВК являє собою раціональне по­єднання галузей і видів діяльності виробничої сфери, яке дає додатковий економічний ефект завдяки зменшенню транспортних затрат, більш повного використання сировинних і енергетичних ресурсів, кооперування виробництва тощо.

Третя ознака соціально-економічного району - спеціалізація в загальнодержавному розподілі та інтеграції праці. З цього виникає, що кожний район є ланкою загальноукраїнського комплексу, а не "окремою" частиною. Район виступає у територіальному розподілі праці внаслідок участі його населення у виробництві товарів і наданні послуг іншим районам чи країнам. В цьому проявляється його зовнішня функція.

Четверта ознака соціально-економічного району - можливість здійснювати в його межах територіальне регулювання і координацію соціальних, економічних і демографічних процесів на субукраїнському, тобто регіональному рівні.

Кожний з шести районів України займає велику територію, в них проживає багатомільйонне населення.

Наприклад, Східний район (Донецька і Луганська області) має біля 8 млн. населення, тобто майже стільки, скільки налічує Австрія (8,06 млн.) і Болгарія (7,9 млн.), Швеція (8,9 млн.).

Східний район належить до наймолодших, він сформувався у другій половині XIX ст. і сьогодні е найбільш урбанізованим та індустріальним. Тут найменше українського населення і багато обрусілих українців та російськомовних мешканців.

Західний район (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька, Хмельницька області) налічує понад 10 млн. населення, що дорівнює кіль­кості населення в Угорщині (10,2 млн.), Греції (10,9 млн.), Чехії (10,3 млн.), Бельгії (10,2 млн,).

Для Західного району характерна порівняно слаба урбанізованість, густа мережа сільського розселення, етнічна однорідність. Разом з тим тут спостерігається значна етнографічна, культурна і релігійна диференціація.

У району давні культурні та цивілізаційні традиції, адже перший університет в Україні відкрито у 1661 р. у Львові, першу залізницю Перемишль - Львів введено в дію у 1861 р.

Серед областей, які складають соціально-економічні райони, виділяють одну центральну і одну або декілька периферійних.

Центральною називається область, у якій знаходиться ядро району, його основний соціально-економічний центр.

До центральних належать Київська, Львівська, Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Одеська області.

Ці області (окрім Дніпропетровської) прилягають до державно­го кордону, що визначає специфіку районів, тобто зміщення головного ядра відносно геометричного центру території району.

11