Онкогенні віруси

Існує дві теорії механізму розвитку пух­лин: мутаційна та вірусно-генетична.

Мутаційна теорія. Трансформація звичайної клітини в пух­линну є наслідком мутації генів у клітині. Пухлина моноклональна, тобто походить від однієї соматичної клітини, у якій виникають мутації під дією хімічних чи фізичних агентів і ві­русів, що пошкоджують ДНК.

Вірусно-генетична теорія. Її запропонував російський уче­ний А. О. Зільбер. Згідно з цією теорією, розвиток пухлини спричинюють онкогенні віруси, які інтегруються в хромосому клітини. Пізніше було доведено, що інтеграції РНК-геномних вірусів сприяють фермент зворотна транскриптаза, ген зло­якісності — онкоген і його попередник — протоонкоген, який є в клітинах людей і тварин (він необхідний для регуляції рос­ту і розмноження). Перетворення нормальної клітини на пух­линну зумовлено трансформацією протоонкогена в онкоген. Таку трансформацію можуть спричинити віруси або фактори навколишнього середовища (іонізуюча радіація, ультрафіоле­тове випромінювання, хімічні реч).

Розрізняють два типи онковірусів:

1) віруси, які містять онко­ген (віруси онк + );

2) віруси, які не містять онкогена (онк-).

Віруси онк- не можуть перетворювати нормальну клітину на пухлинну, але можуть перетворюватися на онк +. Це відбу­вається, коли вірус інтегрує в хромосому клітини поряд із протоонкогеном. Вірус ви­ходить із клітини разом із протоонкогеном. Таким чином, протоонкоген стає онкогеном. Якщо вірус вносить у клітину он­коген, то вона починає безконтрольно ділитися. Продуктами протоонкогенів є протеїнкінази. Порушення специфічності протеїнкіназ є діагностичною ознакою. Це свідчить про пере­творення протоонкогена на онкоген.

Трансформацію клітини в пухлинну можуть спричинювати РНК- і ДНК-віруси.

• РНК-віруси – ретровіруси: підродини онковірусів і лентивірусів та ін.;

• ДНК-віруси— 5 родин (герпес-, папова-, покс-, гепадно-,аденовірусів).

Серед родини герпесвірусів онкогенів немає лише у вірусу вітрянки. Підвищену онкогенність виявлено у вірусу Епстей- на—Барр — збудника інфекційного мононуклеозу людини і у В-лімфотропного вірусу. Онкогенні властивості мають також віруси гепатиту В.

Більшість людей не хворіють на онкозахворювання не тому, що пухлинні клітини не виникають, а тому, що вони своєчасно розпізнаються і знешкоджуються імунною системою. Постійне функціонування імунокомпетентних клі­тин забезпечує протипухлинний імунітет. Отже, виникнення злоякісних пухлин — це наслідок імунодефіциту.

Лікування онкозахворювань — це усунення імуно­дефіциту.

1) застосування імуномодуляторів бактеріального походження (найефективніші з них — ЛПС, похідні пептидоглікану) та індукованих ними продуктів — ФНП, інтерферони та ін.;

2) використання проти­пухлинних антитіл;

3) уведення в пухлину активованих клітин імунної системи.

23