4.3. Прогресивний розвиток і кодифікація міжнародного права

В доктрині міжнародного права під прогресивним розвитком міжнародного права розуміться зміна, оновлення, вироблення нових міжнародно-правових норм. Кодифікація міжнародного права – це систематизація норм міжнародного права суб’єктами міжнародного права. Основні аспекти кодифікації міжнародного права: приведення в систему, уточнення формулювань, фіксація звичаїв.

Суб’єкти офіційної кодифікації міжнародного права:

Комісія міжнародного права;

Комісія з прав людини; спеціалізовані установи;

Міжнародне агентство з атомної енергії тощо.

Суб’єкти неофіційної кодифікації міжнародного права: громадські організації;

Асоціація міжнародного права в Лондоні; Інститут міжнародного права в Брюсселі.

На другій сесії Генеральної Асамблеї ООН в 1947 р. була створена Комісія міжнародного права як допоміжний орган Генеральної Асамблеї ООН, яка відіграє ключову роль в прогресивному розвитку і кодифікації міжнародного права. Комісія має своєю метою заохочення прогресивного розвитку міжнародного права і його кодифікації.

Комісія займається переважно питаннями публічного міжнародного права, але вона може розглядати і питання приватного міжнародного права. Правовою основою її діяльності є Положення про Комісію міжнародного права ООН від 21 листопада 1947 р. (зі змінами, прийнятими в 1950, 1955, 1961, 1981 роках).

Комісія складається..2. 34 членів, які користуються визнаним авторитетом в галузі міжнародного права. В складі Комісії не повинно бути 2 громадян однієї держави. Члени Комісії обираються Генеральною Асамблеєю зі списку кандидатів, запропонованих урядами держав-членів ООН.

Кожна держава може представити не більше 4 кандидатів, з яких 2 можуть бути громадянами цієї держав)( і 2 – громадянами інших держав. Імена кандидатів надаються урядами Генеральному секретарю ООН в письмовій формі до 1 червня того року, коли обрання повинно відбутися.

Генеральний секретар в можливо найкоротший строк повідомляє уряди держав-членів ООН імена представлених йому кандидатів разом з відомостями про їх ділові якості. Склад Комісії в цілому повинен забезпечувати представництво головних форм цивілізації і основних правових систем світу.

Обраними вважаються в максимальних межах, встановлених для кожної регіональної групи, кандидати, які отримали найбільшу кількість голосів і, щонайменше, більшість голосів присутніх і тих членів ООН, хто брав участь в голосуванні.

Члени Комісії обираються нa.5-річниЙ строк і можуть бути переобрані. Комісія засідає в Європейському відділенні ООН в м. Женева. Крім того Комісія має право після консультації з Генеральним секретарем ООН проводити засідання в інших місцях.

Коли Генеральна Асамблея передає Комісії пропозицію щодо прогресивного розвитку міжнародного права, після чого Комісія здійснює наступні дії:

призначає доповідачем одного зі своїх членів;

встановлює план роботи;

розсилає урядам опитувальник з проханням направити їй в визначений строк інформацію і відомості, щодо питань, включених в план роботи;

у разі необхідності Комісія призначає деяких із своїх членів ДЛЯ роботи разом з доповідачем з підготовки (в період до отримання відповідей на опитувальник) попередніх проектів;

Комісія має право консультуватися з науковими установами і окремими експертами;

розглядає попередні проекти, надані доповідачем;

якщо Комісія визнає проект задовільним, вона просить Генерального секретаря ООН обрати його в як документ Комісії;

Комісія звертається до урядів з проханням в розумний строк надати свої зауваження з приводу такого документа;

доповідач і призначені для цього члени Комісії знову розглядають проект, з врахуванням означених зауважень, і виробляють заключну редакцію проекту і пояснювальну доповідь, які вони представляють Комісії на розгляд і затвердження;

Комісія надає затверджений текст і свої рекомендації Генеральній Асамблеї ООН через Генерального секретаря ООН.

Комісія розглядає також надані ЇЙ через Генерального секретаря ООН плани і проекти багатосторонніх конвенцій, які походять від держав-членів ООН, головних органів ООН, крім Генеральної Асамблеї, спеціалізованих установ або офіційних органів, створених за міжурядовими угодами для сприяння прогресивному розвитку міжнародного права і його кодифікації.

В тих випадках, коли Комісія вважає за доцільне розпочати вивчення таких планів і проектів, вона в основному дотримується наступної процедури:

а) Комісія складає план роботи, вивчає означені плани і проекти і порівнює Їх з інщими планами і проектами, з тих же питань;

б) Комісія розсилає опитувальник всім членам ООН, а також тим з зазначених вище органів, спеціалізованих інституцій і офіційних органів, яких це стосується, з проханням надати в розумний строк свої зауваження;

в) Комісія надає доповідь і рекомендації Генеральній Асамблеї ООН;

г) якщо Генеральна Асамблея ООН запропонує Комісії продовжувати роботу відповідно до запропонованих планів, o Застосовується та процедура, яка була розглянута вище CT.CT. 16, 17 Положення про Комісію міжнародного права ООН 1947 р.

Кодифікація міжнародного права здійснюється Комісією за такою схемою:

Комісія визначає із всієї галузі міжнародного права ті питання, У відношенні яких кодифікація представляється бажаною, маючи при цьому на увазі існуючі вже проекти, які виникли як за урядовою, так і неурядовою ініціативою.

Коди Комісія визнає кодифікацію з такого питання необхідною і бажаною, вона представляє свої рекомендації з цього приводу Генеральній Асамблеї ООН;

Прохання Генеральної Асамблеї розглянути те чи інше питання виконуються Комісією в першу чергу.

Комісія приймає план роботи, який відповідає кожному окремому випадку.

Комісія звертається через Генерального секретаря ООН до окремих урядів з детальним проханням надати їй тексти законів, декретів, судових рішень, договорів, дипломатичного листування і іншого роду документів, що належать до питань, що вивчаються нею і представляються їй необхідними.

Комісія готує свої проекти в формі статей і представляє їх Генеральній Асамблеї ООН з коментарями, що містять:

1) відповідний виклад прецедентів і інших даних, що стосуються справи, включаючи договори, судові рішення і доктрину; 2) висновки, що визначають:

а) межі, в яких досягнута узгодженість між практикою окремих держав і доктриною – ПО кожному пункту окремо;

б) існуючі розходження і протиріччя, а також аргументи, які висуваються на користь того чи іншого рішення цього питання.

Коли Комісія визнає цей проект задовільним, вона просить Генерального секретаря видати його як документ Комісії. Секретаріат забезпечує документу необхідне розповсюдження, з доданням до нього тих пояснень і допоміжного матеріалу, які Комісія визнає потрібними. Комісія звертається до окремих урядів з проханням надати в розумний строк зауваження щодо документа.

Враховуючи означені висновки, Комісія готує остаточну редакцію проекту і пояснювальну доповідь, які вона надає через Генерального секретаря разом з своїми рекомендаціями Генеральній Асамблеї ООН.

Комісія може рекомендувати Генеральній Асамблеї:

- не приймати жодного рішення, оскільки доповідь вже опублікована;

- прийняти доповідь до відома або затвердити її своєю резолюцією;

- рекомендувати проект державам-членам ООН для укладення конвенції;

- скликати конференцію для укладення конвенції.

у всіх випадках, коли Генеральна Асамблея вважає це необхідним, вона може повернути Комісії проекти для їх перегляду і перередагування (ст. ст. 18-23 Положення про Комісію міжнародного права ООН 1947 р.).

В сучасному міжнародному праві переважає тенденція щодо його офіційної кодифікації.

Другою важливою рисою сучасної кодифікації міжнародного права є те, що вона має частковий характер. Давно відмовилися від спроб створити всебічний кодекс міжнародного права. Ці спроби робились тільки на неофіційному рівні.

Слід відзначити, що і офіційна галузева кодифікація міжнародного права є переважно частковою. Наприклад кодифікація дипломатичного права була здійснена шляхом укладення декількох конвенцій, які до того ж не охоплювали всіх його сторін. Винятком є Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 р.