Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кошеваров.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
26.11.2019
Размер:
43 Кб
Скачать
☆

5.2. Зміст принципів міжнародного права

1. Незастосування сили і погрози силою

Кожна держава в своїх міжнародних відносинах зобов’язана

утримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь якої держави. Агресивна війна є злочином проти миру, за який передбачено відповідальність за міжнародним правом. Держави повинні утримуватися від пропаганди агресивних воєн.

Кожна держава зобов’язана утримуватися від погрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів інu1′OТдержави або як засобу вирішення міжнародних спорів, в тому числі територіальних спорів і питань, що стосуються державних кордонів.

Рівним чином кожна держава зобов’язана утримуватися від погрози силою або її застосування з метою порушення міжнародних демаркаційних ліній, зокрема таких, як лінії перемир’я.

Держави повинні утримуватися від актів репресалій, пов’язаних з застосуванням сили.

Кожна держава зобов’язана утримуватися від будь-яких насильницьких дій, що позбавляють народи їх права на самовизначення.

Кожна держава зобов’язана утримуватися від організації або заохочення організації нерегулярних сил або озброєних банд, в тому числі найманців, для вторгнення на територію іншої держави.

Кожна держава повинна утримуватися від організації, провокування, надання допомоги або участі в актах громадянської війни, або терористичних актах в іншій державі, або від сприяння організаційній дільності в межах власної території, спрямованої на вчинення таких актів, в тому випадку, коли ці акти, пов’язані з погрозою силою або їі застосуванням.

Жодні територіальні надбання, які є результатом погрози силою або їі застосування, не повинні визнаватися законними (ст. 1 Декларації) І. Ніякі міркування не можуть використовуватися для того, щоб обґрунтувати звернення до погрози силою або і”і застосування на порушення цього принципу (ч. 1 ст. 2 Заключного акту).

2. Мирне вирішення міжнародних спорів

Кожна держава вирішує свої міжнародні спори з іншими державами мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир і безпеку, і справедливість.

Держави, які є сторонами в міжнародному спорі, а також інші держави повинні утримуватися від будь-яких дій, які можуть погіршити становище настільки, що піддадуть загрозі підтримку міжнародного миру і безпеки, і повинні діяти відповідно до цілей і принципів ООН.

Міжнародні спори вирішуються на основі суверенної рівності держав і згідно з принципом вільного вибору засобів мирного вирішення спорів (ст. 1 Декларацїі).

3. Невтручання

Жодна держава або група держав не мають права втручатися прямо або побічно з будь-якої причини у внутрішні і зовнішні справи іншої держави. Внаслідок цього збройне і всі інші форми втручання або будь-які погрози, спрямовані проти правосуб’єктності держави або проти їі політичних, економічних і куль­турних основ, є порушенням міжнародного права.

Жодна держава неповинна застосовувати чи заохочувати до застосування економічних, політичних заходів або заходів будь якого іншого характеру з метою досягти підпорядкування собі іншої держави У здійсненні нею своїх суверенних прав і отримання від неї яких би то не було переваг. Жодна держава не повинна також організовувати, допомагати, розпалювати, фінансувати, заохочувати або допускати збройну, підривну або терористичну діяльність, спрямовану на змінення державного ладу іншої держави шляхом насильства, а також втручатися у внутрішню боротьбу у іншій державі.

Застосування сили для позбавлення народів їх національного існування у будь-якій формі є порушенням їх невід’ємних прав і принципу невтручання.

Кожна держава має невід’ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну і культурну систему без втручання в будь-якій формі зі сторони будь-якої іншої держави (ст. 1 Декларації) 2.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]