89. Сутність мистецтва

Мистецтво –особливий вид духовно-практичного освоєння дійсності за законами краси. Особливість цього освоєння полягає у тому, що воно виступає у художнбо-образній формі. Особливість впливу мистецтва на людину:

за його допомогою людина здатна сприймати оточуючий її світ у цілісності;

воно може проникати в найпотаємніші куточки людської душі, хвилювати і побити людину величною;

безпосередньо контактує з емоційною сферою особистості, найбільш рухливою і пластичною сферою людської психікт;

за допомогою мистецтва ідея втілюється в такій формі, яка збуджує емоції, активізує уяву, викликає особливості переживання, які називають естетичними або художніми.

Мистецтво посідіє важливе місце в духовному життя суспільства.

90. Поліфукціональність мистецтва

Мистецтво є поліфункціональним. всі ці функції взаємопов’язані,

оскільки твори мистецтва існують як цілісне явище, що передбачає цілісне

сприйняття.

Суспільно-перетворююча та компенсаторна функція (мистецтво як діяльність

та «втіха») має свій прояв як ідейно-естетичний вплив на людей.

Пізнавально-евристична функція (мистецтво як знання та просвіта). Це дає можливість мистецтву відкривати нове у відомому або нові процеси у тому, що вже визнано. Мистецтво виступає засобом просвіти, передачі досвіду, фактів життя, а

також засобом навчання, передачі навичок мислення, узагальнення системи

поглядів.

Художньо-концептуальна функція (мистецтво як аналіз стану світу)

дозволяє побачити у художньому творі уявлення митця про світ у цілому.

Функція передбачення (мистецтво як віщування).

Інформативна та комунікативна функція (мистецтво як повідомлення та

спілкування)

Художнє спілкування являє собою обмін культурними змістами, що зумовлює

залучення до певної культури, отже — не тільки знання своєї культури,

але й знайомство з культурою інших народів, інших епох. Мистецтво

об’єднує людей.

Сугестивна функція (вплив на несвідоме) полягає у тому, що мистецтво

здатне навіювати певний склад думок та почуттів. Емоційний вплив

мистецтва якраз і характерний тим, що діє безпосередньо, прямо на

почуття того, хто сприймає, минаючи на цьому рівні раціональні заборони.

Естетична функція (мистецтво як формування творчого духу та ціннісних

орієнтирів) сприяє формуванню естетичного смаку, здібностей та потреб

людини.

Гедоністична функція (мистецтво як насолода) має прояв у тому, що

мистецтво — сфера свободи й майстерності, які несуть насолоду. Усі явища

мистецтва співвідносні з естетичними цінностями. Джерелом естетичної

насолоди є художня форма, яка знаходиться у гармонійній єдності зі

змістом. Радість несе в собі й залучення до творчості, й ігровий аспект,

присутній при сприйнятті художнього твору.

91. Види мистецтва.

Багатоманітність видів мистецтва дає можливість естетично освоювати світ у всій його складності і багатстві. Нема головних і другорядних видів мистецтва, кожний з них має свої особливості та переваги. Зупинимось на короткій характеристиці деяких з них.

Література - це вид мистецтва, який естетично освоює світ у художньому слові. Література має унікальні пізнавальні можливості, адже за допомогою слова дійсність досліджується комплексно, у всій багатогранності - не тільки чуттєво, але й через умовивід. Слово - ось матеріал літературного образу. Література існує у трьох видах художнього тексту: епос (дослівно - розповідь), лірика (дослівно - те, що виконується під ліру), драма (дослівно - дія). Відрізняється один різновид від іншого способом формування художнього образу. В письмовій літературі епічними жанрами вважаються роман, повість, новела, доповідання, нарис.

Танець (від німецького слова "рух"). Це вид мистецтва, матеріалом якого є поетично осмислені, організовані у часі і просторі рухи і пози людського тіла. Танець і може бути пов'язаний безпосередньо з музикою, тоді він називається "хореографія". В основі танцю, як окремого виду мистецтва, лежать первісні ритуали, ритмізовані рухи, які мали, магічний вплив на оточуючих. Танець існував одночасно і як виконавське, як творче мистецтво, тобто автор одночасно виступав і виконавцем.

Музика (від грец. "мистецтво муз").

Музика - це вид мистецтва, який відображає реальну дійсність в емоційних переживаннях і наповнених почуттям ідеях, що виражаються через звуки особливого роду, в основі яких - узагальнені інтонації людської мови. Музика створює особливі звуки, які не існують в природі і які не існують поза музикою. Музика говорить з людиною "безпосередньою мовою душі", хвилює людину, викликає багато емоцій.

Музика - це не відображення предметного світу, а відображення людських почуттів та думок. Засобами виразності у музиці виступають мелодія, поліфонія, ритм, композиція. В залежності від того, як виконується музичний твір, розрізняють вокальну, інструментальну та вокально-інструментальну музику. Найголовніші види музики: симфонічна, камерна, оперна. А жанри - симфонія, соната, ораторія, сюїта, пісня, папера (героїчна, комічна, лірико-побутова) та ін.

Театр - це вид мистецтва, в якому образне відтворення дійсності відбувається у формі драматичної дії, сценічної гри, що здійснюється акторами перед глядачами. Театер об'єднує у собі різні види мистецтва. Основа театру - драматургія. Жанри драматургії: трагедія, комедія, драма. Елементи процесу створення вистави: режисерський задум, сценографія, музика, костюми, грим, освітлення, реквізит, бутафорія, декорації. Існують різні форми театрального мистецтва: театр драматичний, музичний, ляльковий. Надзвичайно важливим є вплив на формування театру як виду мистецтва національних традицій і психологічних особливостей буття народу.

Кіномистецтво - це вид художньої творчості, що увійшов в систему синтетичних видів мистецтва у XX ст. Особливість кіномистецтва у тому, що воно дає можливість безпосереднього відображення дійсності у її просторово-часовій єдності, зображає дійсність рухомою, динамічною.

Загальноприйнято, що у сферу мистецтва входять:

1. документалістика (від інформаційно-хронікальних кінострічок до художньої публіцистики і

документально-поетичних фільмів);

2. науково-популярне кіно (з документальними, мультиплікаційними й ігровими кадрами та епізодами); 3. рекламні фільми, яким властиві специфічні художні особливості;

4. експериментальні фільми, що поєднують у собі всі названі види.

Архітектура. Образотворче мистецтво

Ці види мистецтва відносяться до так званих просторових. Об'єднує їх те, що їх твори найбільш довговічні, зберігаються у віках. Архітектура (лат. architectura, від грец. architektekthon - будівничий) - мистецтво проектувати і будувати будинки та інші споруди (також їх комплекси), що створюють матеріально організоване середовище, необхідне людям для їхнього життя і діяльності, відповідно до призначення, технічних можливостей і естетичних переконань суспільства. Мета цього виду мистецтва - формування дійсності за законами краси при спорудженні будівель, що задовольняють потреби людини. Живопис - це зображення на площині картин реального світу, які переформовуються у творчій уяві художника. Перші живописні роботи можна віднайти вже у пору первісності, хоча метою "'художника" тоді було бажання передати не стільки реальне зображення, скільки смисл побаченого. Довершені зразки живопису залишили культури Стародавнього Єгипту, Греції, доби Середньовіччя. Але переломним етапом у розвитку живопису стала епоха Відродження, коли повною мірою виявилися найголовніші переваги живопису у вивченні та фіксації живого людського образу у багатоманітності його проявів. Живопис може бути одношаровим і багатошаровим, що має підмальовок і лесіровки. Основою живопису, як і інших образотворчих мистецтв, є рисунок (лінія).

Скульптура ( від лат. "висікаю", "вирізаю").

Скульптура - це вид мистецтва, в якому образи дійсності відтворюються в пластичних, об'ємно-просторових формах при використанні різних матеріалів. Скульптура поділяється на монументальну, станкову (камерну) і так звану скульптуру малих форм. Монументальна скульптура буває, як правило, великих розмірів, вона розрахована на складну взаємодію з архітектурою або ландшафтом. Це пам'ятник, монумент, інтер’єрні оздоби. Якщо скульптор робить фігуру у повний зріст - це статуя, до стегон - напівфігура, торс, зображення до пояса - бюст, від плечей - скульптурна голова (якщо із стесаними плечима - герма). Скульптурними групами називають композицію, де є фігури декількох людей. Склалися два основні різновиди скульптури: кругла — якщо є можливість розглядати скульптуру з різних точок зору, рельєф - об'ємне зображення, розташоване на деякій площині.

Графіка( від грец."пишу, дряпаю, малюю").

Графіку можна вважати основою всіх образотворчих мистецтв. Адже основним засобом створення художнього образу у графіці виступає найбільш простий для людини спосіб відтворення побаченого - лінія, штрих, які творять контур предмету або фігури. Малюнок - це найбільш давній вид графіки. Інший різновид графіки - гравюра або естамп (станкова графіка). Це вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком рельєфного малюнку, який виконується художником на тому чи іншому матеріалі. Найдавніший вид естампу - ксилографія, гравюра на дереві. Це так званий високий друк. Літографія - вид плоского друку. Наприкінці XIX ст. почалися розвиток і утвердження нового способу друку, фотомеханічний.