Перелік посилань.

4. Ознайомлення з лiтературою I складання попередньої бiблiографiї по темi

Важливим елементом курсової роботи є ознайомлення з лiтературою. Для цього студент знайомиться з основною лiтературою, що рекомендується для вивчення курсу дисциплiни.

Додаткова лiтература пiдбирається студентом самостiйно. Тут доцiльно використати i каталоги лiтератури (предметнi та алфавiтнi каталоги бiблiотек, вказівними журнальних статей, бiблiографiчнi видання та iнш.). При написанні роботи слiд також вивчати матерiали. якi друкуються в журналах “Економічна теорія”, «Економiка України». «Економіст», “Економіка і прогнозування”, “Актуальні питання економіки”, “Банківська справа”, “Статистика України”, “Експерт”, “Фінанси України”, «Вопросы экономики», «Российский экономический журнал»,«Вестник Московского университета. Серия 6. Экономика». «Мировая экономика и международные отношения», «Деловые люди», «Коммерсант» та газети «Голос України». «Деловые новости», «Коммерсант Украины», «Урядовий кур’єр», «Бiзнес», «Закон i бiзнес», «Дiло»,«Галицькi контракти» та iнш.

В добiрцi лiтератури до теми курсової роботи студентам можуть надати допомогу працiвники бiблiотек i кабiнетiв вiдносно наявних у них бiблiографiчних посiбникiв, книг, брошур, замiток, рецензiй, оглядiв лiтератури, реферативних журналiв тощо.

Працюючи над складанням бiблiографiї по темi, не слiд нехтувати лiтературою по сумiжних з нею питаннях, оскiльки це дає бiльш широке уявлення про дану проблему, допомагає визначити, уточнити та поглибити постановку питань, що виникли, показує взаємозв’язок основної теми i сумiжних з нею проблем.

Якщо студенту важко самостiйно пiдiбрати необхiдну лiтературу до теми, вiн може звернутись за допомогою до наукового керiвника. Складання бiблiографiї краще почати з робiт, надрукованих у поточному роцi, поступово переходячи до творiв, надрукованих у попереднi роки. Такий порядок звiльняє вiд дублювання запису робiт з однiєї i тiєї ж проблеми та полегшує вивчення питань теми з урахуванням вимог сучасності. Пiдiбрану лiтературу доцільно записувати у спеціальний зошит, роздiливши його на частини згiдно з алфавiтом. Опис лiтературного джерела. що використовується. необхідно робити за загальноприйнятою формою. Для книжок - це прiзвище та iнiцiали автора, повна назва книги, том, частина, мiсце видання, видавництво та рiк видання. Для журналiв та газетних статей - прізвище та iнiцiали автора, назва статтi, назва журналу (газети), рiк видання, мiсце видання або дата газети. Приклади оформлення бiблiографiчного опису наведено у додатку К.

Заздалегiдь складена бiблiографiя пiзнiше доповнюється i уточнюється в процесi роботи над темою.

4. Вивчення лiтературних джерел.

Мета роботи - отримати повне уявлення про тему, що вивчається, про коло питань, якi вона охоплює, про тенденцiї розвитку економiчних процесiв i явищ, якi розглядаються. Внаслiдок копiткого вивчення лiтературних джерел розширюються та поглиблюються теоретичнi знання, розвивається логiчне мислення, виробляється критичне вiдношення до рiзних точок зору з питань, що вивчаються.

Робота з вiдiбраною лiтературою вимагає певної системи. Перш за все треба добре ознайомитись з програмою курсу дисциплiни. Далi треба прочитати вiдповiднi роздiли навчальних посiбникiв, узагальнюючих монографiй з обраної теми курсової роботи. Наступний етап - вивчення книжок, статей, статистичних матерiалiв. законiв та постанов Верховної Ради та Уряду України. мiжнародних договорiв i угод, що стосуються обраної теми.

Вивчення лiтературних джерел та їх опрацювання потребує певних методичних навичок i вмiнь роботи над книгою.

Працю над книгою рекомендується розпочати з загального ознайомлення з нею. Насамперед, слiд звернути увагу на титульну сторiнку, де розмiщенi такi вiдомостi: надзаголовочнi данi (назва установи чи організації, вiд чийого iменi видається книга), заголовок (назва книги), пiдзаголовочнi вiдомостi (про осiб, якi взяли участь у створенні даного твору та iнш.), вихiднi данi (мiсце та рiк видання, назва видавництва).

Загальне уявлення про книгу дає i її передмова, в якiй, як правило, наводяться вiдомостi про iсторiю написання книги, їi призначення, проблеми, поставленi в нiй. Передмова пишеться вiд iменi автора, редактора або видавництва.

Важливою складовою частиною видання є змiст, який розкриває структуру книги i дозволяє студенту вибрати тi роздiли, якi доцiльно вивчити детально.

Лише вивчивши науково-довiдниковий апарат книги, можна приступити безпосередньо до її читання. Для кращого запам’ятовування та засвоєння матерiалу необхідно вести запис прочитаного. Стисло викладаючи думки автора, студент отримує важливi навички: умiння вiдбирати i узагальнювати головне, коротко формулювати основнi положення. аналiзувати прочитаний матерiал.

Розрiзняють декiлька форм ведення записiв: план виписки, тези, анотацiя, резюме, конспект.

План являє собою перелiк проблем, якi розглядаються в книзi. Вiн може бути простим. якщо в ньому вiдзначаються лише основнi питання. або складним (розгорнутим. якщо поруч з основними в ньому вiдображенi i другоряднi питання).

Виписки - це цитати (дослiвне вiдтворення думки автора книги) або короткий, близький до дослiвного виклад змiсту необхiдного уривку тексту. Цитату обов’язково слiд брати в лапки, а кожну виписку - забезпечити посиланням на джерело з вказiвкою на вiдповiдну сторiнку.

Тезами називають стислий виклад основних iдей прочитаного твору в формi ствердження або заперечення. Вони можуть бути простими або складними.

Анотацiя - коротка характеристика твору, яка дає загальне уявлення про його змiст i призначення. Анотацiя нерiдко супроводжується виписками з прочитаного.

Резюме являє собою короткий заключний виклад твору, публiчного виступу або наукового повiдомлення.

Конспект - це послiдовний виклад змiсту книги.

В процесi читання слiд робити лише попереднi замiтки (тези), вiдмiчаючи вставками найбiльш важливi положення, факти, i лише пiсля прочитання цієї книги можна приступати до складання конспекту. Поруч з текстом. який цитується дослiвно, фактами. цифрами, таблицями i схемами iз книги, в конспект потрiбно записувати також власнi мiркування i висновки, що виникли при читаннi.

Зiбравши необхiднi лiтературнi данi, студент ще раз уточнює план роботи.