- •Розділ 1. Загальна класифікація яблук, тропічних і субтропічних фруктів
- •1.1 Характеристика складу яблук, тропічних і субтропічних фруктів, поживної цінності, а також умов зберігання
- •1.2 Класифікація яблук, тропічних і субтропічних фруктів і місця їх вирощування та їх поживна цінність
- •1.3 Зберігання фруктів
- •Розділ 2 аналіз світового виробництва та споживання яблук, тропічних і субтропічних фруктів
- •2.1 Світове виробництво і споживання яблук, тропічних і субтропічних фруктів
- •2.2 Структура світового експорту та імпорту яблук, тропічних та субтропічних фруктів
- •Висновки
- •Рекомендації
- •Список використаних джерел
Висновки
Яблуня - передова плодова культура в усіх країнах помірного клімату. В Україні на її долю припадає 80% площі в промислових садах і 50% в любительських. Переважають яблука і в валових зборах фруктів, внаслідок чого вони є одним з головних джерел сировини для переробки в Європі та Америці.
Склад яблука: насіння; плодоніжка; воронка; шкірочка; м’якоть; гніздо насіннєве (сердечко); камера насіннєва; чашечка; судинні пучки; заглиблення, навколо чашечка.
Хімічний склад яблук змінюється в широких межах и залежить від сорту, агротехніки, погодних умов і т.д. Яблука містять до 12-13% цукрів (в основному - фруктозу), від 0,3 до 1,2% органічних кислот (в основному - яблучну, від 0,8 до 1,2% пектинових речовин, вітаміни, Р-активні сполуки. Плід (яблуко) 2-3 см у діаметрі, звичайно кулястий, жовто-зелений або з одного боку червонуватий, на смак кислий. Плоди дозрівають у вересні - жовтні. На хімічний склад яблук впливають різні фактори. Умови зовнішньої середовища визначають кількісний вміст, а якісний склад служить систематичним ознакою виду. Сухих речовин у плодах різних видів і форм буває від 12 до 30%, цукрів від 7 до 15-22%. Переважання моносахаридів характерно для більшості видів; олігосахариди присутні майже у всіх видах яблуні, але в різних кількостях - від 0,5 до 12%.
В усіх сортах яблук кальцію - предостатньо. Цей елемент відповідає, передусім, за нормальний ріст нігтів, зубів людини, а також за забезпечення механічної міцності кісток скелету. Також кальцій дуже важливий для хорошого згортання крові.
Калій в яблуках сприяє поліпшенню роботи серцево-судинної системи і стабілізує вироблення більшої частини ферментів в організмі. Згідно результатів останніх досліджень, щоденне вживання фруктів, що містять калій, знижує рівень кров'яного тиску і зменшує ризик інсульту на 10-15 відсотків.
Йод міститься не в самих яблуках, а в їх насінні (темні «кісточки» в центрі яблука). Для того, щоб забезпечити організм денною нормою йоду, досить з'їсти п'ять-шість сімян яблука. У цьому насінні також міститься невелика кількість синільної кислоти, тому зловживати яблучними «кісточками» - не варто.
Яблука багаті також і пектинами - полісахаридами, які сприяють зниженню рівня холестерину в крові і є м'яким безпечним стимулятором перистальтики кишковика. Іншими словами, пектини захищають ваші судини і покращують роботу травної системи (діючи у поєднанні з клітковиною, яка також міститься в яблуках).
І, нарешті, яблука мають потужний антиоксидантний ефект, завдяки наявності в них кварцетину. Кварцетин ефективно протидіє розвитку ракових клітин, знешкоджуючи канцерогени, і чинить загальнозміцнюючу дію на імунну систему людини.
До субтропічних плодів відносять гранати, інжир, хурму, маслини, унабі, фейхоа.
Гранати мають округлу кулясту, плескату, ребристу форму, тов¬сту еластичну шкірку і вкрите м'якоттю насіння (від 400 до 700 шт.), яке знаходиться у камерах, розділених плівкою. Співвідношення цих частин залежить від сорту і стиглості плодів. їстівною частиною є м'якоть навколо насіння. Шкірка забарвлена в жовтий з рожевим відтінком або криваво-червоний колір. М'якоть на насінні рожевого або червоного кольору, з неї добувають сік, вихід якого становить 40-55 % маси плода.
Інжир споживають свіжим і сушать, з нього виготовляють варення, джем. Сорти інжиру: Абхазський фіолетовий, Кадота, Кримський чорний, Нікітський. Збирають інжир у серпні, вересні і зберігають до 3 діб.
Хурму культивують у Криму, на Кавказі, в країнах Середньої Азії, де вона буває дикорослою.
Фейхоа культивують в Абхазії, Азербайджані, Аджарії, в багатьох субтропічних країнах. Багато їх вирощують в США.
Унабі культивують в субтропічній і тропічній зонах багатьох країн. Як культурна і дикоросла рослина, унабі росте в країнах Середньої Азії і Закавказзя. її ще називають фініком, грудною ягодою.
Маслини (оливки) вирощують в Іспанії, Італії, Греції, Франції, Північній Америці, Сирії і в незначній кількості (не мають промислового значення) - в Криму, на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Азербайджані, Вірменії, Туркменистані.
Авокадо росте в СІІІА, Мексиці, Центральній і Південній Америці, Індії. Плоди груше-, яйцеподібної форми, 5-20 см завдовжки, масою 100-400 г, темно-зеленого кольору з численними жовтими цятками, а плоди темно-каштанового кольору - з червонуватими цятками.
Папайю (динне дерево) культивують в Індії, Шрі-Ланці, Південній Африці, Мексиці.
Мікробіологічні хвороби бананів та ананасів: чорна гниль , чорна плямистість, почорніння плодоніжки, чорна гниль стовбура.
Найбільшими виробниками фруктів у світі є: Китай, Індія, Бразилія, США, Італія, Мексика, Індонезія та ін.
Світовий обсяг виробництва тропічних та субтропічних фруктів становить 100% у країнах-виробниках, але 80% споживається на їх внутрішньому ринку, а 20% потрапляють на світовий ринок.
Виробництво фруктів залежить від умов вирощування та від кліматичних умов, в результаті чого в кількість вироблених фруктів не була стабільною у кожній із країн, першість по виробництві фруктів змінювалась протягом 1990-2011 років.
