Тема. 2. Організація аудиту фінансової звітності

2.1. Планування аудиту фінансової звітності.

Однією з найважливіших вимог до сучасного аудиту є його обов'язкове планування, яке забезпечує своєчасне і ефективне виконання робіт.

Планування аудиторських робіт допомагає звернути необхідну увагу аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Як відомо, воно допомагає належним чином організувати свою роботу, та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.

Характер планування в значній ступені залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду ауди­ту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

Найважливіша складова частина планування аудиту – отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, які могли суттєво вплинути на звітність підприємства і зменшити загальну ризику в аудиті. Загальний ризик в аудиті - це небезпека то­го, що аудитор допустить неправильний висновок по виконаних ним аудиторських процедурах, іншими словами, по невірно підготовленій звітності буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Аудитор обговорює з керівництвом та фахівцями підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства.

У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку.

Під час планування необхідно брати таку інформацію:

• умови конкретного договору (строки, порядок звітування перед клієнтом і т. д.);

• останні нормативні документи, що регулюють здійснення аудиту;

• визначені найбільш важливі питання аудиту;

• рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

• зміст облікової політики замовника та її зміни;

• розрахований чи просто оцінений рівень суттєвості (допустимої помилки);

• умови, що потребують особливої ретельності (наявність пов'язаних сторін, можливість зловживань, судова справа тощо);

• необхідність залучення експертів, співпраці з іншими аудиторами та можливості залучення працівників замовника;

• зміст і обсяг необхідних аудиторських свідчень.

Зміст планів повинен враховувати існуючі вимоги стандартів і передбачати:

1. Ознайомлення з діяльністю замовника, аналіз поточних економічних умов ( зовнішніх і внутрішніх);

2. Отримання знань про облікову систему, політику і процедури внутрішнього контролю;

3. Визначення змісту, часу і обсягу здійснення процедур аудиту;

4. Координацію і контроль виконуваних робіт.

Аудитор розробляє і документально оформлює загальний план ауди­ту, визначає в ньому суттєвість помилок, а потім здійснює аудит, керуючись цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб ауди­тор мав можливість, керуючись ним, підготувати програму аудиту, в свою чергу, програма аудиту і її зміст та розмір значно залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, яке перевіряється, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики та техніки, яку використовує аудитор під час перевірки. Під час розробки загального плану аудиту аудитор аналізує наступні питання, тобто розуміння аудитором стану справ на підприємстві:

• головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

• найважливіших характеристик підприємства, процесу діяльності, фінансового стану а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після дати попереднього аудиту;

• розподілу зобов'язань між керівництвом підприємства.

А також розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контро­лю:

• методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;

• можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології в аудиті;

• освіченості аудитора в питаннях бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором в тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах. Таким чином, планування аудиту фактично розпочинається на етапі вибору замовника чи вирішення питання щодо продовження співпраці.

Після складання плану розробляється програма аудиту, яка є переліком етапів аудиту, необхідних для його реалізації. В програмі визначаються завдання, які необхідно вирішити для досягнення мети перевірки.

Програма складається до початку аудиту, але в ході перевірки до неї можуть вноситися як незначні, так і суттєві зміни.

Програма аудиторської перевірки повинна включити:

• перелік всіх аудиторських прийомів і способів, необхідних для вивчення поставлених в договорі питань;

• детальний опис кожного способу та прийому.

Планування і розробка програми відноситься до компетенції головного аудитора (керівника групи), якій здійснює контроль за їх виконанням.

Висновки, зроблені аудитором при виконанні кожного розділу плану і програми відображаються в його робочих документах. Вони є основою для підготовки аудиторського висновку і формування думки про достовірність фінансової звітності та обліку в їх суттєвих аспектах.