- •1. Теоретичні відомості
- •1.1. Реакції полімеризації
- •1.2. Стадії полімеризації
- •1.2.1. Ініціювання
- •1.2.2. Зростання полімерного ланцюга
- •1.2.3. Обрив полімерного ланцюга
- •1.3. Кінетика радикальної полімеризації
- •2.1. Опис методу
- •1.4. Загальна характеристика методів вивчення кінетики полімеризації
- •2. Експериментальна частина
- •2.2. Методика проведення роботи
- •2.3. Обробка результатів
- •3. Розрахункова частина
- •3.1. Визначення порядку реакції за ініціатором
- •3.2. Визначення порядку реакції полімеризації за мономером
- •3.3. Визначення константи швидкості реакції полімеризації і розрахунок сумарної енергії активації
- •3.4. Розрахунок енергії активації за методом найменших квадратів
- •Контрольні запитання
- •Список літератури
- •Вивчення кінетики полімеризації дилатометричним методом Методичні вказівки
3.3. Визначення константи швидкості реакції полімеризації і розрахунок сумарної енергії активації
Кількісно залежність швидкості хімічної реакції від температури виражається рівнянням Арреніуса:
,
де: k – константа швидкості реакції;
А – передекспоненційний множник, який практично не залежить від температури; А = P · z (Р − стеричний фактор, z − кількість співударянь);
Е – сумарна енергія активації, Дж/моль;
R – універсальна газова стала, R = 8,314 Джмоль-1К-1;
T – абсолютна температура, К.
Константа швидкості реакції полімеризації рівна:
Для встановлення впливу температури на константу швидкості полімеризації k і для розрахунку енергії активації визначають k щонайменше за трьох температур. З цією метою проводять полімеризацію з однією концентрацією ініціатора за трьох температур за описаною вище методикою, попередньо визначивши значення порядку реакції за ініціатором n і мономером m.
Константу швидкості реакції полімеризації k визначають за наступним рівнянням:
.
Результати розрахунків зводять в таблицю 4, отримані значення k порівнюють і роблять висновки про вплив температури на швидкість полімеризації.
Таблиця 4
Завантаження |
Температура, Т, ºС |
Тривалість, t, хв. |
Вихід полімеру, S, % |
n |
m |
k ·106 |
||||
мономер |
ініціатор |
|||||||||
г |
моль/л |
г |
мас. % |
моль/л |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Сумарна (ефективна) енергія активації може бути знайденою графічно або розрахунковим шляхом за температурною залежністю константи швидкості полімеризації k.
Згідно з рівнянням Арреніуса:
або
За одержаними даними при визначенні швидкостей полімеризації будують графік залежності lnk від 1/T103 (рис.5).
|
Рис.5. Графічна залежність ln k від 1/T·103 |
Тангенс кута нахилу одержаної прямої чисельно дорівнює: в першому випадку E/19,13; в другому − E/8,314.
Для визначення енергії активації розрахунковим шляхом необхідно знати константи швидкості полімеризації хоча би при двох температурах. Енергію активації Е розраховують за формулою:
,
кДж/моль.
Точніше визначення енергії активації можна проводити за методом найменших квадратів.
3.4. Розрахунок енергії активації за методом найменших квадратів
При проведенні кількісних досліджень в хімії полімерів часто виникає необхідність встановлення математичного зв’язку між двома групами змінних величин, при визначенні яких похибка є випадковою. Прикладом цього служить визначення енергії активації за законом Арреніуса, коли змінними величинами є значення логарифмів констант швидкості і обернені значення абсолютних температур.
Як зазначалося вище рівняння Арреніуса має такий вигляд:
.
Логарифмуючи це рівняння приводимо функцію до вигляду:
.
Вводимо такі позначення:
;
;
;
.
Тоді попереднє рівняння набере вигляду:
.
Невідомі величини b0 і b1 легко обрахувати:
,
де: і – номер досліду;
N – кількість дослідів.
.
Для визначення
коефіцієнтів b0 і b1
вираховують спочатку
,
,
,
та їх суми для проведених дослідів і
заповнюють таблицю 5.
Таблиця 5
Номер досліду |
|
|
°С |
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Знаючи b0 і b1 та приймаючи до уваги, що lnA = b0 і −E/R = b1 визначають А і Е.
Зміст звіту
Звіт повинен містити наступні розділи:
а) характеристика вихідних продуктів;
б) методика експериментів;
в) експериментальна частина;
г) розрахунки і обговорення результатів експериментів;
д) висновки.
