Практична частина

Регіональна політика є невід'ємною складовою загальнодержавної економічної політики. Вона ґрунтується на пріоритетності національних інтересів, економічній самостійності регіонів та сприяє ефективному використанню внутрішнього потенціалу територій. Здійснення цієї політики повинно забезпечити єдність державних, регіональних та місцевих інтересів. Поняття регіональної політики виникло у XX ст. Спочатку нею позначали зусилля національного уряду щодо подолання істотних відмінностей між рівнями розвитку різних регіонів, а надалі — всю сукупність дій, спрямовану на вирішення внутрішніх проблем регіонів.

Державна регіональна економічна політика — це цілеспрямована діяльність держави щодо управління соціальним, економічним, екологічним розвитком регіонів. Вона містить комплекс державних рішень та конкретних заходів, які відповідають економічній стратегії держави. Ця політика характеризується певною сукупністю цілей, завдань, механізмів, які визначають її стратегію і тактику; передбачає врахування широкого спектра національних, політичних, соціальних чинників, що і дозволяє впливати на тенденції регіонального розвитку. Вона охоплює всю систему взаємовідносин між державою і регіонами, з одного боку, та між регіонами — з другого.

В умовах перехідної економіки ця політика націлена на подолання кризових явищ і дезінтеграційних процесів. Через соціально-економічне піднесення регіонів зміцнюється економічний потенціал держави. Головне її спрямування — це забезпечення раціонального використання природних ресурсів регіонів, нормалізація життєдіяльності населення, досягнення екологічної безпеки та вдосконалення територіальної структури економіки.

Завдання 1. Суспільно-географічна характеристика регіонів України

Мета: навчитися робити комплексну суспільно-географічну характеристику регіону.

Завдання: дати комплексну суспільно-географічну характеристику Кримскому регіону

І. Загальні відомості:

Автономна Республіка Крим займає територію Кримського півострова, розташованого на півдні Східної Європи між 46 ° 15'-44 ° 23' північної широти і 32 ° 29'-36 ° 39' східної довготи.

Площа півострова 27 тис.кв. км.

Населення (разом із Севастополем) - 2447 тис. чоловік (2011 р.).

Адміністративний центр - місто Сімферополь.

ІІ. Суспільно-географічне положення (СГП):

Крим розташований у широтному поясі Земної кулі, знаходиться на рівних відстанях від екватора і Північного полюса.

На півночі півострів приєднується до материка вузьким (7-23 км) Перекопським перешийком.

Із заходу і півдня півострів омивають Чорне море, зі сходу - Керченська протока, а з північного сходу - води Азовського моря і його затоки Сиваша.

Чорне і Азовське моря утворюють саму східну околицю ланцюжка морів, що простягнулася від Атлантичного океану.

Таким чином, Кримський півострів як би омивається водами Атлантики. Моря ці, хоча і зв'язані між собою, мало схожі один на одного.

Чорне море - дуже глибока (до 2245 м), майже замкнута, овальної форми, водойма. За площею своєї водяної поверхні (413488 км2) ця плоскодонна улоговина більш ніж в 15 разів перевершує площу Кримського півострова.

Азовське море, навпаки, дуже мілководне. Найбільша глибина його не перевищує 13,5 м. Набагато уступає воно Чорному морю і по площі (37 600 км2). Різко відрізняються ці водойми та іншими природними якостями.

Чорне море більш солоне (18 ‰), майже незамерзаюче, воно заражене сірководнем і позбавлене починаючи з глибини 150-200 м. Для Азовського моря характерна незначна солоність (13 ‰), щорічне замерзання і насиченість живими організмами усієї водяної товщі басейну.

Крим розташований у географічному центрі Причорномор'я. З'єднуючись на півночі з Російською рівниною, він своєю південною гористою окраїною далеко висувається усередину Азово-Чорноморського басейну. Від самого південного кримського мису Сарич до найближчого малоазіатського мису Керемпе всього 229 км. Від того ж мису Сарич до берегів Балканського півострова відстань складає близько 400 км, а до берегів Кавказу трохи менше. З геологічної точки зору в Криму оригінально сполучаються дві великі, різні по походженню, але тісно зв'язані частини: горно-лісова і рівнинно-степова.

Гірський Крим - одне з складчастих споруджень зовнішньої зони альпійського пояса - має складну геолого-геоморфологічної основою, яка визначає високий ступінь ландшафтної диференціації й інтенсивності геодинамічних процесів.

Рівнинний Крим - частина малорухомої Скіфської платформи - відрізняється відносною простотою геологічної будови і більш простим набором ландшафтів.

Крим з'єднується з материком Перекопським перешийком. Звідси до крайньої Південної точки півострова, мису Сарич, - 195 км, із заходу на схід - від мису Прибійний на Тарханкутському півострові до мису Ліхтар на Керченському півострові - 325 км.

Північна частина Криму являє собою низовинну рівнину. Вона поступово підвищується на південь до 200 м над рівнем моря. У західній частині рівнина ускладнена серією субширотних положистих увалів Тарханкутської височини (до 179 м).

На сході рівнина переходить у холмогор'є Керченського півострова (до 189 м), для якого характерне чергування кільцеподібних вапнякових гребенів, положистих знижень, грязьових сопок і прибережних озерних улоговин.

На півдні півострова розташовані Кримські гори, що простягаються дугою на 180 км з південного заходу (від Севастополя) на північний схід (до Феодосії).

Гори складаються з трьох пасм, для яких характерні круті південні і відносно положисті північні схили. Найбільш високе - Головне Кримське пасмо має максимальну висоту 1545 м (г. Роман-Кош). Вона складена переважно гірськими породами мезозойського віку: алевролітами, аргілітами, пісковиками, конгломератами і вапняками. Її верховинная платообразная, майже безлісна поверхня називається яйлою. Яйла, складена мармуроподібними вапняками, буяє карстовими формами рельєфу: тут нараховується 8500 карстових воронок, більш 850 печер, шахт і колодязів.

Найбільшою по довжині є печера Кизил-Коба (18,8 км), найбільш глибокою - шахта Солдатська (517 м). Схили Головного пасма розсічені глибокими ущелинами і каньйонами (Великий каньйон Криму - до 320 м глибини).

Причорноморський схил Головного пасма утворює Південний берег Криму, з характерними для нього амфітеатроподібними долинами, горами-останцями, горами-інтрузивами і численними зсувами (їх більше 800).

На північ від Головного пасма розташоване передгір'я: Внутрішня (до 738 м) і Зовнішнє (до 344 м) Кримські пасма, і межпасмові подовжні південне і північне зниження.

ІІІ. Природні умови і ресурси: