2. Принципи організації безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки - це розрахунки, що здійснюються перерахуванням певної суми коштів з рахунка платника на рахунок одержувача без участі готівки.

Принципи організації сучасної системи безготівкових розрахунків у господарському обороті України викладено в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвер­дженій постановою Правління НБУ

Організація безготівкових розрахунків підпорядковується відповідним принципам:

• кошти суб'єктів господарської діяльності (крім залишку готівки в їхніх касах у межах ліміту) повинні зберігатися на поточних рахунках у банках України;

• суб'єкти господарської діяльності самостійно обирають банк для обслуговування за власним бажанням і за згодою цього банку;

• кошти з поточних рахунків контрагентів (клієнтів) списують ся за дорученням їх власників або за розпорядженням стягувачів у разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів;

• розрахункові документи приймаються банком до виконання лише в межах наявних коштів на поточних рахунках контрагентів (клієнтів) або якщо договором між банком і платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності або недостатності коштів на цих рахунках;

• якщо коштів на кореспондентському рахунку банку недостатньо для виконання доручень клієнта, банк приймає всі подані розрахункові документи і обліковує їх на позабалансовому рахунку № 9804 «Розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку»;

• банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі чинних законодавчих і нормативних актів, відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків;

• клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) та зазначають їх під час укладання господарських договорів.

Суб'єкти господарської діяльності у здійсненні розрахункових операцій можуть використовувати платіжні інструменти у формі:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги-доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива.

3. Облік операцій при різних формах безготівкових розрахунків

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списан­ня зі свого рахунка визначеної ним суми коштів і перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів від дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Під час оплати платіжних доручень в обліку здійснюються такі бухгалтерські записи:

якщо платник і одержувач є клієнтами одного банку:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т Поточний рахунок одержувача;

якщо платник і одержувач є клієнтами різних банків:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

Банк одержувача на основі електронного повідомлення з банку платника зараховує кошти на рахунок одержувача таким бухгалтерським проведенням:

• Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»

• К-т Поточний рахунок одержувача.

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин:

• верхньої - вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

• нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися всіма учасниками безготівкових розрахунків.

Під час оплати платіжних вимог-доручень в обліку здійснюються такі записи:

за умови, що платник і одержувач є клієнтами одного банку:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т Поточний рахунок одержувача коштів;

за умови обслуговування платника і одержувача коштів в різних банках:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів від дати оформлення її одержувачем.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму на рахунку платника.

Причини незгоди платника оплатити вимогу-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимо­гу стягувача здійснити без погодження з платником переказ визна­ченої суми коштів з рахунка платника на рахунок одержувача.

Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги не менше ніж у трьох примірниках.

Примусове списання (стягнення) коштів із рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених законами України. Його ініціюють:

• державні виконавці, які отримали відповідне право лише на підставі визначених законом виконавчих документів;

• банки на підставі своїх наказів про примусову сплату боргового зобов'язання з рахунків клієнтів-боржників, якщо це передбачено кредитними договорами.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог.

Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів від дати їх складання, а банк платника - протягом ЗО календарних днів від дати їх складання.

Списання коштів з рахунка платника супроводжується відповідним записом:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т Поточний рахунок одержувача коштів або 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

Якщо стягувач і платник обслуговуються в різних банках, то надсилання банкові платника платіжної вимоги може здійснюватися банком стягувача або самим стягувачем.

Якщо платіжну вимогу до банку платника надсилає банк стягувача, то в цьому випадку до банку платника надсилається не менше ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання (стягнення) коштів. Стягувачеві повертається один примірник платіж­ної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру платіжних вимог при цьому залишається в банку стягувача.

Якщо платіжну вимогу на примусове списання (стягнення) коштів до банку платника надсилає сам стягувач, то всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру повертаються банком стягувача цьому стягувачеві. Перший примірник реєстру платіжних вимог із написом про одержання платіжної вимоги, засвідчений підписом стягувача, залишається в банку, що обслуговує його.

У бухгалтерському обліку виконуються такі записи:

банком платника:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

банком одержувача:

• Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»

• К-т Поточний рахунок одержувача коштів.

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банківській установі (банкові-емітенту), що обслуговує його рахунок, оплатити чеко-держателеві суму коштів, вказану в чеку.

Розрахункові чеки виготовляються на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог за зразками, затвердженими НБУ, та брошуруються у чекові книжки по 10,20,25 аркушів.

Облік розрахунків чеками здійснюється на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» балансових рахунків 2526,2550, 2552,2554,2602,2622.

При здійсненні розрахунків чеками в національній валюті суб'єктами господарської діяльності виконуються такі бухгалтерські записи:

• чекодавець сплачує послуги за одержану чекову книжку Д-т - Поточний рахунок чекодавця

К-т - 6119 «Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами»;

• банк депонує кошти на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» Д-т - Поточний рахунок чекодавця

К-т - 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» (аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»);

• банк видає чекову книжку Д-т - 9910 Контррахунок

К-т - 9821 «Бланки суворої звітності»;

• банк зараховує суму, зазначену в чеку, чекодержателеві за умови, що чекодавець і чекодержатель обслуговуються однією установою банку

Д-т - 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» (аналітичний рахунок «Розрахунки чеками») К-т - Поточний рахунок чекодержателя;

• банк чекодержателя приймає реєстр із чеками на інкасо за умови, що чекодавець і чекодержатель обслуговуються різними установами банку

Д-т - 9830 «Документи і цінності, прийняті на інкасо» К-т - 9910 Контррахунок;

• банк чекодержателя інкасує чек до банку чекодавця Д-т - 9910 Контррахунок

К-т - 9830 «Документи і цінності, прийняті на інкасо»

та

Д-т - 9831 «Документи і цінності, відіслані на інкасо»

К-т - 9910 Контррахунок;

• банк-емітент перераховує кошти за розрахунковим чеком чекодержателеві

Д-т - 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» (аналітичний рахунок «Розрахунки чеками») К-т - Кореспондентський рахунок;

• банк чекодержателя одержує повідомлення про надходження коштів за розрахунковим чеком

Д-т - 9910 Контррахунок

К-т - 9831 «Документи і цінності, відіслані на інкасо»

та

Д-т - Кореспондентський рахунок

К-т - Поточний рахунок чекодержателя.