17. Закономірності заповнення електронних оболонок в періодах. Валентні електрони.

Кожний період, крім першого, починається з лужного металу. Ці елементи легко віддають один електрон, набуваючи заряду +1. Тому можна зробити висновок, що у лужних металів починається забудова нового енергетичного рівня, на якому з*являється один електрон. Отже, період починається заповненням нового енергетичного рівня, а елементи одного й того самого періоду мають однакове число енергетичних рівнів. Таким чином, номер періоду відповідає числу енергетичних рівнів або значенню головного квантового числа для електронів зовнішнього енергетичного рівня. У межах елементів, які складають період, відбувається поступова забудова електронами зовнішнього, а часто й передостаннього енергетичних підрівнів. Підрівні, що заповнюються, наз. валентними. Електрони та орбіта лі цих підрівнів беруть участь в утворенні хімічних зв*язків. Число таких електронів збільшується на одиницю в разі переходу від попереднього елемента до наступного, а отже, змінюється здатність утворювати певне число хімічних зв*язків, а тому змінюється хімічна поведінка атомів елементів. Кожен період починається забудовою s-підрівня, а закінчується, за винятком першого і сьомого, формуванням p-підрівня. Починаючи з четвертого періоду, з*являється і заповнюється електронами d-підрівень, а шостому і сьомому періодах – f-підрівень. (рис. Стор. 46, Рейтер, нова). Схожість хімічних властивостей елементів пов*язана з періодичним повторенням будови валентних підрівнів.

18. Енергія іонізації, спорідненість до електрона, електронегативніть. Шкала електронегативностей елементів.

Енергія йонізації (І) – це мінімальна енергія, необхідна для відриву електрона від ізольованого атома, що перебуває в нормальному стані: А-ē=А⁺ - І. Енергія йонізації залежить від заряду ядра, екрануючої дії електронів внутрішніх енергетичних рівнів, радіуса атома та будови зовнішнього енергетичного рівня. Енергія спорідненості з електроном Е характеризує здатність ізольованого атома приєднувати електрон: А+ē=А^-+Е. Це та енергія, яка виділяється в результаті приєднання електрона до атома, що перебуває в нормальному стані. Вона значно менша від енергії йонізації. Залежить від тих самих факторів, що і енергія йонізації, але найістотніше на її величину впливає електронна будова зовнішнього рівня: найбільше значення Е спостерігаються у атомів, яким бракує до завершення рівня одного або двох електронів. Електронегативність (ЕН) характеризує відносну здатність атома певного елемента зміщувати до себе електрони хімічного зв*язку. Один із способів розрахунку електронегативності полягає у тому, що її величину визначають як півсуму енергій йонізації і спорідненості з електроном: ЕН=1/2(І+Е). вимірюється в електрон-вольтах на атом чи в кілоджоулях на моль атомів. Розроблено кілька інших способів розрахунку значень електронегативностей атомів. Найзручніше користуватися шкалою відносних значень ЕН, у якій за одиницю прийнято електронегативність Літію. (табл..3.6, стор. 53, Рейтер, нова) В межах періоду значення ЕН зростають із збільшенням зарядів атомних ядер, у головних підгрупах – зменшуються завдяки зростанню кількості екрануючих електронів та радіусів атомів. Для металів ЕН менша від 2, для неметалів (крім Силіцію) – більша від 2. Спільні електрони хімічного зв*язку зміщуються до атома з більшою електронегативністю.