3.2. Підвищення ефективності системи диспетчеризації роботи віп

Диспетчеризація - це безперервне оперативне керівництво і контроль виконання планових завдань із застосуванням сучасних технічних засобів. Диспетчеризація у ТОВ “Міжлісся” включає:

1. безперервний облік і збір поточної інформації про фактичний хід робіт з виконання встановленого графіка виробництва і змінно-добових завдань;

2. прийняття оперативних заходів щодо попередження та встановлення відхилень від нормального перебігу процесу виробництва;

3. виявлення та аналіз причин відхилень від встановлених планових завдань і календарних графіків;

4. координацію поточної роботи взаємозалежних ланок виробництва.

Ця система управління є прогресивною, оскільки сприяє ритмічному виконанню календарних планів по всіх переходах і попереджає неспряженості між ними. Диспетчеризація звільняє керівних працівників і спеціалістів від витрат часу на вирішення питань постачання сировиною, напівфабрикатами, матеріалами і дозволяє займатися безпосередньо питаннями поліпшення техніки і технології виробництва, якості продукції.

Диспетчеризація спрощує облік, сприяє зменшенню простоїв обладнання, кращому використанню праці допоміжних робітників, помічників майстрів, які більше часу можуть приділяти роботі комплекту.

На ТОВ “Міжлісся” диспетчерська служба включає старшого диспетчера змінних диспетчерів ремонтного, складського, транспортного та інших виробництв операторів. Старший диспетчер є помічником головного інженера, діє від його імені та за його дорученням. Змінні диспетчери є помічниками начальника виробництва, вони забезпечують оперативний контроль, регулювання і обслуговування виробництва.

Основними обов'язками змінного диспетчера є:

- Оперативний контроль заправки машин і верстатів, виробітку, простоїв, ремонту, забезпеченості матеріалами; оперативне регулювання (забезпечення сировиною, напівфабрикатами, основними і допоміжними матеріалами);

- Оперативне обслуговування (керівництво підсобним і допоміжним персоналом).

Диспетчер веде журнал прийому та здачі зміни, інформує начальника виробництва і старшого диспетчера про виконання змінно-добового завдання ділянкою, цехом і виробництвом. Оператори є помічниками диспетчера. На них покладені обліково-технічні функції, вони допомагають диспетчеру в оперативному керівництві виробництвом. Оператори обслуговують диспетчерський пульт, через який здійснюється управління засобами зв'язку. За допомогою комутатора можна вести переговори з будь-яким абонентом або групою їх, проводити диспетчерські оперативні наради.

У диспетчерській службі підприємства використовується сигналізація.

Сигналізація має такі види і призначення:

1. Виробнича - замінює телефонні розмови і забезпечує виконання робітниками певних робіт, облік простоїв;

2. Пошукова - для розшуку диспетчером потрібних осіб;

3. Інструктивна - диспетчер дає вказівки.

На ТОВ “Міжлісся” використовують механічні, електромагнітні та електронні лічильники, датчики обліку простоїв обладнання, світлову і звукову сигналізацію. Збір оперативної інформації автоматизований. Для підвищення ефективності диспетчеризації на ТОВ “Міжлісся” потрібно впроваджувати новітні технології для передачі даних між основним виробництвом та виробничою інфраструктурою, розробити науково-технологічні принципи щодо організації диспетчеризації та матеріально і морально мотивувати диспетчерів до ефективного виконання їхніх обов’язків, доцільно буде також розробити посадові інструкції для працівників диспетчерської служби.

РОЗДІЛ 4.

ПРОЕКТУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР ДОПОМІЖНИХ ТА ОБСЛУГОВУЮЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ

В процесі розвитку сільськогосподарського виробництва удосконалення організаційних структур допоміжних та обслуговуючих підрозділів буде позв'язано з поглибленням технологічного і функціонального розподілу праці та виробництва під впливом науково-технічного прогресу і відповідних змін в матеріально-технічній базі ТОВ “Міжлісся”.

При удосконаленні організаційної структури управління виробничою інфраструктурою ТОВ “Міжлісся” пропонується запроваджувати наступну послідовність робіт. Після збирання інформації про стан зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства проводиться діагностика організаційно-функціональної структури, виявляються проблеми пов’язані з її функціонуванням. Наступним кроком є визначення цілей і задач заплановано удосконалення і формується перелік вимог до нової структури. В процесі розробки раціональної оргструктури управління оптимізується структура виробництва для кожного варіанту і вибирається такий, що є найбільш ефективним в економічному і соціальному плані.

Наступним кроком є формування організаційної структури обслуговуючих та допоміжних господарств, в основу якої покладається перспективна структура виробництва і відповідні їй виробничі підрозділи та господарські служби.

Можна виділити наступні положення, на які слід орієнтуватися, здійснюючи формування раціональної організаційної інфраструктури.

В умовах ринкових стосунків організаційні структури, що формуються, повинні мати основні блоки (підрозділи, або підструктури), що виконують наступні функції: цілевизначення і планування, регулювання спеціалізації, кооперації і концентрації виробництва і управління, формування запасів і резервів підприємства, забезпечення конкурентоспроможності, формування матеріальних, енергетичних і інформаційних комунікацій.

У організаційній практиці вихідним пунктом процесу формування організаційної структури управління є цілі, підцілі, завдання підприємства. І лише після цього необхідно вирішувати проблеми ефективного використання всіх елементів внутрішнього середовища організації: органів управління, структур та комунікацій для досягнення встановлених цілей.

Здійснюючи перебудову організаційної структури, окрім врахування характерних для ринкових стосунків функцій, що виконуються спеціалізованими підструктурами підприємства, необхідно дотримуватися й інших умов:

• наявність комплексу чинників, які стосуються особливостей виробничої діяльності даних підрозділів;

• відповідність структур, що проектуються, перспективним формам організації праці;

• проектування підрозділів, що входять в організаційну структуру, має здійснюватися на принципах взаємозв'язку і взаємоузгодженості;

• створення резервів техніки і виконавців в межах допоміжних і обслуговуючих підрозділів, а у складі колективів, що виконують обслуговуючі та допоміжні функції.

Сформувавши, таким чином, відповідно структуру виробництва оргструктури допоміжних та обслуговуючих підрозділів можна провести порівняльну соціально-економічну оцінку розроблених оргструктур і тих, що існують в господарстві. Якщо буде отриманий негативний результат оцінки проектованих для господарства оргструктур, то необхідно знов провести процедури вибору оптимальної організаційної структури у вказаній вище послідовності з урахуванням всіх основних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища і здійснити повторну оцінку перспективних оргструктур.

ВИСНОВКИ

Інфраструктура підприємства — це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому. Інфраструктура — це своєрідний «тил виробництва», без якого неможлива його нормальна робота. Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури.

До виробничої інфраструктури підприємства належать підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів.

До системи технічного обслуговування виробництва входять відповідні структурні підрозділи підприємства:

1. Ремонтне господарство;

2. Транспортне господарство;

3. Енергетичне господарство;

4. Інструментальне господарство;

5. Складське господарство.

Діяльність виробничої інфраструктури - складний організаційний процес, заснований на певній системі управління, сукупності виробничих обмежень (ліміти на ресурси, виробничі можливості ланок, що регламентують документи), взаємодії структурних підрозділів і їх трудових колективів. Виробнича інфраструктура як система має чіткі зв'язки між окремими її елементами і між елементами інших систем обслуговування вищого або нижчого рівня (зовнішні зв'язки).

У зв'язку з тим, що виникнення потреб на обслуговування має часто імовірнісний характер, то виробничу інфраструктуру і її підрозділи можна розглядати, як систему масового обслуговування.

Обєктом дослідження в даній курсовій роботі є товариство з обмеженою відповідальністю “Міжлісся”. На основі проведеного аналізу можна зробити висновок про те, що площа сільськогосподарських угідь ТОВ “Міжлісся” на протязі досліджуваного періоду збішилась на 31,9 га. Валовий прибуток у 2011 році у порівнянні з 2009 роком зменшився на 5104 тис. грн., а повна собівартість продукції зросла на 18413,7 тис. грн., що є негативним явищем для даного підприємства. Чисельність працівників на протязі досліджуваного періоду зросла на 23, загальний фонд оплати праці збільшився на 2456,9 тис. грн., що позитивно впливає на ефективність діяльності працівників.

Виробничу структуру ТОВ “Міжлісся”, зокрема, складають:

— допоміжні та обслуговуючі цехи та господарства підприємства (ремонтний, інструментальний, енергетичний, транспортний, складське господарство тощо);

— допоміжні дільниці та служби, що розміщені у основних цехах;

— магістральні об'єкти, комунікаційні мережі, засоби збору та- обробки інформації тощо.

Основними елементами моделі організації процесу раціоналізації виробничої інфраструктури є: усвідомлення проблеми і її визначення; планування і вибір методів її рішення по критеріях ефективності; реалізація і зворотний зв'язок.

На ТОВ “Міжлісся” диспетчерська служба включає старшого диспетчера змінних диспетчерів ремонтного, складського, транспортного та інших виробництв операторів. Старший диспетчер є помічником головного інженера, діє від його імені та за його дорученням. Змінні диспетчери є помічниками начальника виробництва, вони забезпечують оперативний контроль, регулювання і обслуговування виробництва.

Удосконалення організаційних структур допоміжних та обслуговуючих підрозділів позв'язане з поглибленням технологічного і функціонального розподілу праці та виробництва під впливом науково-технічного прогресу і відповідних змін в матеріально-технічній базі ТОВ “Міжлісся”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бойчик І. М., Хопчан М. І., Харів П. С, Піча Ю. В. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів економічних спеціально¬стей вищих навчальних закладів І — IV рівнів акредитації. Друге ви¬дання, виправлене і доповнене — К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ — 2000», 2008. - 298 с.

2. Бондар Н. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Наталія Бондар, Валерій Воротін, Олег Гаєвський,; За заг. ред. А. В. Калини; Міжрегіональна академія управління персоналом . - К.: МАУП, 2009. - 350 с.

3. Винокуров В.А. Организация стратегического управления на предприятии. - VI.: Центр экономики и маркетинга. - 2009. – 160 с.

4. Веснин В.Р. Основы менеджмента: Курс лекций для студентов высших учебных заведений. – М. - 2006. - 426 с.

5. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність: Монографія. — К.: Вища школа. - 2008. - 265 с.

6. Гинзбург Е.Г. Законы и методология организации производственных систем. - Иваново, 2008. – 158 с.

7. Гэлловей Лес. Операционный менеджмент. Принципы и практика. – СПб, 2009. - 287 с.

8. Дилфорт Д. Производственный и операционный менеджмент. – Минск, 2009. – 256 с.

9. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За заг. Ред.. В.Г. Герасимчука, А.Е. Розенплентера. – К. ІВЦ „Видавництво „Політехніка””, 2008. – 264 с.

10. Економіка підприємства: Підручник/ ред. : Й. М. Петрович. - 2-ге вид., виправл.. - Львів: Магнолія, 2007. - 579 с.

11. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін.. - К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. – 377 с.

12. Зайцев Н.Л. Экономика промышленного предприятия: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 2009. – 358 с.

13. Козловский В.А., Маркина Т.В., Макаров В.М. Производственный и операционный менеджмент. Учебник. – СПб: «Специальная литература», 2008. – 366 с.

14. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства. Підручник.- К.: КНЕУ, 2008. – 528 с.

15. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч.посібник.-К.: КНЕУ, 2007. – 253 с.

16. Сідун В. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Вікторія Сідун, Юлія Пономарьова,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі. - К.: Центр навчальної літератури, 2008. - 435 с.

17. Селезньов В. Основи ринкової економіки України: Влада. Право. Підприємство. Фінанси. Податки. Маркетинг. Менеджмент. Торгівля. Реклама: Посібник/ Володимир Селезньов. - К.: А.С.К., 2007. - 687 с.

18. Семенов Г. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Григорій Семенов, Марина Панкова, Андрій Семенов,; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". - 2-е вид., перероб. та доп. . - К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 324 с.

19. Фатхутдинов Р.А. Производственный менеджмент: Учебник для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2007. – 447 с.