Метод "мінімальних витрат"

Зміст цього методу полягає в тому, що підприємство розраховує свою ціну на підставі мінімальних витраті без планування прибутку. Цей метод застосовується тоді, коли підприємство прагне вийти на ринок або збільшити свою частку на ньому. Але цей метод має й негативні риси. З урахуванням того, що ціна встановлюється на рівні мінімальних витрат, будь-які зміни в них, навіть форс-мажорного характеру, дуже суттєво впливають на розмір відпускної ціни. В ціні зовсім не передбачається прибуток (в окремих випадках може передбачатися мінімальний розмір), який буде не достатнім для розвитку підприємства. Одним з варіантів такої ціни є демпінгова ціна.

Метод "надбавки до ціни"

Ціна розраховується шляхом додавання до ціни сировини (матеріалів, напівфабрикатів) визначеного коефіцієнта. Тобто розрахунок проводиться за алгоритмом

Ц_в = Ц_з+ К

де Ц_в — ціна відпускна;

Ц_з — ціна, за якого була закуплена сировина, матеріали, напівфабрикати;

К — коефіцієнт.

Найбільшого поширення цей метод набув у торговельних підприємствах, коли до відпускної ціни товару додається визначений розмір торговельної надбавки. Як правило, коефіцієнт визначається як рівень прибутковості, з урахуванням розміру податків та обов'язкових платежів.

Метод цільового ціноутворення

Ціна визначається як цільова для конкретного ринку з урахуванням діючих чинників або цільового прибутку. За цим методом розраховується собівартість продукції, яка дає змогу відтворити всі витрати підприємства на виробництво та реалізацію, а також отримати прибуток, який можна буде спрямувати на розвиток підприємства і стимулювання робітників. За цього методу велике значення має ступінь завантаженості виробничої потужності підприємства, інші виробничі чинники. Недоліком є те, що він не враховує попиту споживачів та їх інтерес до цієї продукції і ціну, за якого цей товар споживач може придбати. Тому, використовуючи цей метод, потрібно робити ще деяке корегування з урахуванням вимог споживачів.

Метод встановлення ціни "з урахуванням точки беззбитковості"

Ціна визначається на підставі розрахунку найбільш оптимального обсягу виробництва, який дасть змогу відшкодувати всі витрати підприємства за рахунок отриманих валових доходів на підставі точки беззбитковості.

Ціна визначається як

де Ц — ціна виробу;

К — кількість виробленої продукції (од.);

У_п — умовно-постійні витрати виробництва;

З — змінні витрати на одиницю виробу.

Але цей метод має недоліки. Виникають труднощі під час розрахунку оптимальної кількості виробленої та реалізованої продукції, метод не передбачає отримання прибутку, що не дає можливості підприємству розширювати своє виробництво.

В основному витратний напрям методів розрахунку ціни застосовується в умовах командно-централізованої економіки, але він має значення й в умовах ринкової економіки, як база для визначення деяких стратегій ціноутворення (наприклад, "просування на ринок", "покриття витрат" та ін.).

Ціни на підставі попиту споживачів Метод визначення ціни на підставі мінімальних витрат та прибутку

За основу береться конкурентна ринкова ціна, яка утворилася під впливом попиту і пропозиції. Визначається собівартість і мінімальний прибуток, який може отримати підприємство, окремо визначаються умовно-постійні та змінні витрати. Недоліком цього методу є те, що підсумки умовно-постійних та змінних витрат за конкретним виробом є дуже складним процесом, особливо якщо підприємство виробляє широкий асортимент виробів. Іншим недоліком є те, що при визначенні зміни рівноважної ціни враховується дія тільки одного чинника — попиту — і не враховується дія інших, які можуть дуже суттєво вплинути на ціну, в тому числі й маркетингові заходи конкурентів. Цей метод застосовується з метою визначення орієнтовної ціни та первинного розрахункового рівня.