Геополітичні коди срср після Другої світової війни.

• У сталінський період, незважаючи на величезні людські і матеріальні жертви, понесені в період Другої світової війни, СРСР, направивши переважну частину ресурсів у військовий комплекс, зберіг статус наддержави. Зачатками геополітичного кодексу з'являються після випробування в 1949 р. атомної бомби і в 1953 р. водневої бомби. До початку 1960-х років СРСР можна розцінювати як державу регіонального рівня. З 1960-х років починається нова епоха. СРСР вперше після Другої світової війни з'являється на світовій арені. Він розширює зв'язки з Африкою, зокрема з Єгиптом, ідеологічно впроваджується в Гвінею, Малі, підтримує режим Сукарно в Індонезії, бере участь у політичній кризі в Конго і підтримує Фіделя Кастро на Кубі. У березні I960 р. створюються війська стратегічного призначення. Доктрина Соколовського, враховує першорядне значення ядерної сили у військових конфліктах між СРСР і США, залишається основою радянської стратегії фактично до початку 1980-х років. Ні в'єтнамський криза, ні американська поразку в ньому, ні «детант» не змінили геополітичний кодекс Соколовського.

• Тільки в кінці 1960-х років в СРСР відбувається перегляд геополітичного коду. У доктрині Брежнєва мова йде не тільки про оборону СРСР, але і захист усіх соціалістичних країн. Доктрина Брежнєва фактично була проголошена після вторгнення в Чехословаччину в серпні 1968 р. По суті в цій доктрині йдеться про обмеження суверенітету європейських соціалістичних країн.

Крім того, СРСР був оголошений природним союзником країн Третього світу, без підтримки якого неможлива визвольна антиімперіалістична війна в цих країнах.

Стратегія і військова доктрина підпорядковувалися політичному курсу Комуністичної партії Радянського Союзу. Ймовірність ядерної війни жодним чином не виключала можливість звичайної війни. Констатувалося, що ядерна війна може початися класичним чином, тобто з використання неядерних видів озброєнь. У доктрині Брежнєва театром військових дій не оборонної, а наступальної стратегії оголошувалися цілі континенти і навіть планета в цілому.

• У жовтні 1989 р. перший президент СССРМ. С. Горбачов беззастережно відкинув доктрину Брежнєва. У 1991 р. Організація Варшавського Договору, створена як військова коаліція в 1955 р., була ліквідована, в цьому ж році відбулося об'єднання Німеччини, виведення радянських військ з Афганістану, повернення до СРСР понад 600 тис. військовослужбовців з колишніх соціалістичних країн, був оголошений принцип одностороннього знищення танків та ракет.

Доктрина Горбачова припускала перехід від біполярного світу до «безполюсного», в якому жодна з держав не прагне до світового панування. Ключовими термінами, навколо яких будувалася політика, стали, наприклад, такі: «всеосяжна система міжнародної безпеки», «загальноєвропейський будинок», «де-ідеологізація міжнародних відносин», «право на власний шлях розвитку».

Розглянемо французький геополітичний коди у відповідні періоди, щоб можна було порівняти їх з кодами наддержав.

Голлістський геополітичний кодекс Франції (Шарль де Голль був президентом Франції з 1958 по 1969 р.) виходив з традиційних геополітичних кодексів Франції, сфокусованих на німецькій загрозі на Рейні на місцевому рівні, а також на маневруванні проти Росії на регіональному (європейському) рівні і суперництві з Великобританією на глобальному рівні. У поглядах де Голля на світ США зайняли місце Великобританії на глобальному рівні.

Універсальною загрозою Франції в XX в. була загроза з боку Німеччини, але до 1960-х рр.., з успіхами розвитку Європейського Співтовариства, з підписанням у 1963 р. договору про дружбу між Францією і Німеччиною, проблема безпеки була вирішена остаточно. Це надало де Голлю можливість сконцентрувати зусилля на вирішенні проблем безпеки на регіональному і глобальному рівнях, тобто на відносинах з США та СРСР.

У 1960р. Франція створила свою атомну бомбу, підтвердивши тим самим статус світової держави, приєднавшись до США, СРСР і Великобританії як ядерних держав. Тим не менше вперше в історії сучасного світу основні центри світової влади перебували за межами Західної Європи. Вибір НАТО, яка пов'язувала країни Західної Європи з однією з наддержав, був неприйнятний для позицій де Голля.

Де Голль вважав, що Франція повинна очолити блок західноєвропейських держав на противагу США. Отже, членство в НАТО було несумісне з цією позицією де Голля. У 1966 р. Франція вийшла з інтегрованої військової структури НАТО. Однак геополітичний кодекс де Голля не отримав подальшого розвитку після його президентства в 1960р не менш зберігається ідея голлістського підходу до незалежного від США європейського розвитку.