Практична робота № 2 Зображення рельєфу на топографічних картах

Під рельєфом земної поверхні розуміють сукупність всіх її просторових, об'ємних форм. Для зображення рельєфу на топографічних картах застосовують горизонталі, відмітки висот і умовні знаки (для деяких форм, наприклад, камені, ями, яри, кургани та ін.).

Горизонталями є горизонтальні проекції ліній перетину рельєфу рівневими поверхнями. Всі точки однієї горизонталі мають однакову висоту над основною рівневою поверхнею (рівнем моря).

Абсолютні висоти деяких горизонталей підписані на карті; крім того, так вказані висоти (відмітки) ряду точок - вершин, сідловини, урізань води в річках та озерах і так далі.

Зображення рельєфу горизонталями дозволяє розпізнати по карті форми і елементи рельєфу, виявити їх взаємозв'язки, а також отримати ряд кількісних характеристик рельєфу. Малюнок горизонталей та їх взаємне розташування передають форми рельєфу.

На карті (плані) піднесеність або вігнутість представлена системою замкнутих, концентрично розташованих горизонталей. При цьому лінію падіння біля піднесеності або біля западини можна визначити за допомогою підпису висот горизонталей (основи цифр направлені у бік пониження схилу) або за допомогою бергштрихів - це короткі риски, що відходять від горизонталі по лінії падіння (рис 8.1)

Рисунок 8.1 - Зображення горизонталями горба (а) і котловини (б).

Зображення деяких форм рельєфу

1) Хребет (відріг, увал) зображується системою витягнутих, U-подібних горизонталей. Через точки, де горизонталі мають найбільшу кривизну (тобто найменший радіус), проводять лінію. Вона відокремлює схили протилежних напрямів - це вододільна лінія (мал. 7).

2) Лощину (долину, балку) змальовують системою горизонталей V-подібних, зовні схожих із зображенням хребта. Проте увігнуті форми рельєфу на місцевості зазвичай вже опуклі і тому на карті вони передаються більш зближеним пучком горизонталей. Лінія, що проходить в лощинах через точки їх найбільшої кривизни, є водозбірною лінією або тальвегом (рис. 8.2);

Рисунок 8.2 - Зображення горизонталями хребта (а) і лощини (б)

3) Сідловиною називається ділянка місцевості, від якої в протилежні сторони відходять дві лощини і до якого з двох сторін підходять схили вершин (рис. 8.3);

4) Рівна (плоска) ділянка схилу зображається на карті системою паралельних прямих горизонталей, віддалених одна від одної на рівних відстанях (рис. 8);

5) Ділянки поверхні, близької до горизонтальної, на карті матимуть дуже розріджені горизонталі.

Рисунок 8.3 - Зображення горизонталями сідловини (а) і схилу (б)

Кількісні характеристики рельєфу на карті

Між елементами рельєфу на карті існують математичні залежності (рис. 8.4). До цих елементів відносяться:

1) Висота перетину (h) - це вертикальна відстань між сусідніми січними поверхнями:

2) Закладення (d) - це горизонтальна проекція схилу;

3) Крутість схилу визначається кутом нахилу (α) або ухилом (i):

tgα

Наприклад: на відрізку в 1000 м (d) висота підйому складає 15 м (h), i = 0.015.

Рисунок 8.4 - Елементи схилу на профілі і на карті

До уваги.

а) Висота основного перетину підписується на кожному аркуші карти під графічним масштабом. Наприклад, на карті масштабу 1:50 000 горизонталі проведені через 10 м. Згідно стандартам, в карт масштабом 1:25 000 горизонталей проведені через 5 м; 1:50000 - 10 м; 1:100000 - 20 м.

б) Горизонталі проведені суцільними тонкими коричневими лініями, кожна п'ята горизонталь потовщена. Наприклад, якщо висота перетину 10м, то потовщені горизонталі будуть проведені через кожних 50 м.

По карті з горизонталями може бути вирішена ціла низка важливих практичних запитань.

Завдання 1. Самостійна робота з картою "Шараз" (1:100 000). Ознайомитися з умовними позначеннями рельєфу. Розглянути на картах горизонталі, потовщені горизонталі, бергштрихи, абсолютні висоти, підписи висот. Знайти на картах основні форми рельєфу.

Завдання 2. По зображенню рельєфу на малюнку визначити висоту перетину, масштаби карт, а також форми, характерні точки та лінії рельєфу (мал. 8.5).

Завдання 3. Змалювати схематично горизонталями:

а) горб, відмітка вищої точки якого 184 м, відносна висота горба 24 м, масштаб 1:25000;

б) котловину завглибшки 50 м, відмітка дна 80 м, масштаб 1:50000;

в) хребет з трьома вершинами, витягнутий із заходу на схід;

г) сідловину з відміткою перевалу 810 м, масштаб 1:100000.

д) хребет з двома вершинами, витягнутий з північного заходу на південний схід; у районі перевалу починаються дві річки, що стікають у різних напрямах.

Завдання 4.Використовуючи отриманні знання, визначити відмітки пунктів, указані викладачем за картою «Шараз».

Завдання 5. За картою “Шараз” (1:100 000) визначити перевищення наступних пар точок:

• вершина г. Момуса-Баш (кв. 4264) – вершина г.Парчауш (кв.2490 );

• вершина г. Боборза (кв. 4274) – вершина г.Ашаги-Сол (кв. 2092);

• вершина г. Бордаг(кв.3496)- вершина г.Пейрус (кв. 2458).

На топографічній карті (під південною рамкою) розміщується шкала залягань, котра слугує для вимірювання крутизни скату. На горизонтальній осі шкали підписані кути нахилу, а по вертикалі відкладені відповідні цим кутам закладання при даному перетині та масштабі.

Для визначення крутизни скату за заданим напрямком потрібно циркулем-вимірювачем взяти закладання в тому місці, де відрізок співпадає з закладанням шкали; на горизонтальній вісі прочитати крутизну скату в градусах.

Мал.8.5

Завдання 6. Використовуючи шкалу закладань, визначити по карті “Шараз” (1:100000) крутизну скату в градусах за заданими викладачем напрямками.