2. Зниження рівня шуму

Відповідно до ГОСТ 12.1.003 – 83 зниження шуму до рівнів, не перевищуючих допустимих значень, мають досягатися розробкою шумобезпечної техніки, застосування засобів колективного захисту ГОСТ 12.1.029 – 80.

Як міри по зниженню шуму можна запропонувати наступне:

• облицювання стелі і стін звукопоглинаючим матеріалом (знижують шум на 6-8 дб);

• екранування робочого місця (постановкою перегородок, діафрагм);

• установка в комп'ютерних приміщеннях устаткування, що робить мінімальний шум.

2. Захист від електромагнітного випромінювання

Пропонуємо скоротити час роботи за комп'ютером, робити перерви сумарний час яких повинен складати 50 хвилин при 8-ми годинній зміні і, звичайно ж, застосовувати захисні екрани. Наприклад, захисний екран “ERGON” здатний захистити організм людини від електромагнітних полів, завдяки впровадженню нових ідей, зв'язаних з поляризованими покриттями. Для зняття заряду захисний екран, установлений на моніторі необхідно заземлити.

2. Захист від ураження електричним струмом

Тому що усі струмоведучі частини ЕОМ ізольовані, той випадковий дотик до струмоведучих частин виключено. Для забезпечення захисту від ураження електричним струмом при дотику до металевих неструмоведучих частин, що можуть виявитися під напругою в результаті ушкодження ізоляції, я рекомендую застосовувати захисне заземлення. Заземлення корпуса ЕОМ забезпечено підведенням жили, що заземлює, до живильних розеток. Опір заземлення 4 Ом, згідно (ПУЭ) для електроустановок з напругою до 1000 В.

Основним організаційним заходом є інструктаж і навчання безпечним методам праці, а також перевірка знань правил безпеки й інструкцій відповідно до займаної посади стосовно до виконуваної роботи.

При проведенні незапланованого і планового ремонту обчислювальної техніки виконуються наступні дії:

• відключення комп'ютера від мережі;

• перевірка відсутності напруги.

Після виконання цих дій проводиться ремонт несправного устаткування. Якщо ремонт проводиться на струмоведучих частинах, що знаходяться під напругою, то виконання роботи проводиться не менш чим двома особами з застосуванням електрозахисних засобів.

2. Захист від пожежі

Для захисту від пожежі мають бути передбачені у планах евакуації запасні виходи. Розроблена система датчиків для своєчасного попередження при настанні загорання. Також мають бути встановлені вогнегасники, масу яких потрібно перевіряти 2 рази на рік та раз у 5 років потрібно їх перенаповнювати. Також всі працівники мають пройти інструктаж.

Рекомендується, відповідно до норм збільшити кількість вогнегасників порошкового типу марки ВП – 5В. Площа зали складає 336 м2, згідно [табл. 8.3, 10] таких вогнегасників повинно бути 4 одиниці.

3. Заходи безпеки при виконанні робіт на робочому місці.

І. Загальні положення.

1.1. оператор (користувач) інструктується перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 6 місяців (повторний інструктаж). Результати інструктажу заносяться в «Журнал реєстрації інструктажів із питань охорони праці», в журналі після проходження інструктажу оператор підписується.

1.2. Власник страхує оператора від нещасних випадків та професійних захворювань. У разі пошкодження здоров'я оператора (користувача), із вини власника, він (оператор) вимагає відшкодування заподіяної йому шкоди.

1.4. До роботи на ПЕОМ допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання, пройшли медичне обстеження, вступний інструктаж з охорони праці, інструктаж на робочому місці та інструктаж по пожежній безпеці.

1.5. При виборі приміщення для розміщення робочих місць ПЕОМ (персональні електронні обчислювальні машини) враховують, що вікна можуть давати відблискування на екранах дисплеїв і викликати значне осліплення в тих, хто сидить перед ними, особливо влітку та в сонячні дні.

1.6. У приміщеннях з ПЕОМ застосовують природне і штучне освітлення. При незадовільному освітленні знижується продуктивність праці оператора ПЕОМ, можливі короткозорість, швидка втомленість.

1.7. Розміщення робочих місць оператора (користувача) проводять за ГОСТ 22269-76 «Рабочее место оператора. Взаимное расположение злементов рабочего места.».

1.8. Робочі місця з ВДТ і ПЕОМ при виконанні творчої роботи, яка потребує значної розумової напруги чи великої концентрації уваги, слід ізолювати одне від одного перегородкою висотою 1,5 - 2,0 м.

1.10. Поверхня підлоги обирається рівною, без вибоїн, неслизькою, зручною для очищення та вологого прибирання, мати антистатичні властивості.

1.11. Вимоги до освітлення для візуального сприймання операторами інформації з двох різних носіїв (з екрана ВДТ та паперового носія) різні.

Надто низький рівень освітленості погіршує сприймання інформації при читанні документів, а надто високий призводить до зменшення контрасту зображення знаків на екрані.

1.12. Штучне освітлення у приміщеннях з ВДТ розробляють у вигляді комбінованої системи освітлення з використанням люмінесцентних джерел світла у світильниках загального освітлення, які слід розташовувати над робочими поверхнями у рівномірно-прямокутному порядку.

1.13. Для запобігання засвітленню екранів ВДТ прямими світловими потоками лінії світильників розташовують з достатнім бічним зміщенням відносно рядів робочих місць або зон, а також паралельно до світлових отворів. Бажане розміщення вікон з одного боку робочих приміщень.

1.14. Використовують штучне освітлення на робочих місцях ПЕОМ з освітленістю 300 – 500 лк.

1.15. При природному освітленні встановлюють сонцезахисних засобів, з цією метою можна використовувати плівки з металізованим покриттям або жалюзі з вертикальними ламелями, що регулюються.

1.16. Розташовувати робоче місце обладнане ВДТ, необхідно таким чином, щоб в поле зору оператора не потрапляли вікна або освітлювальні прилади.

1.18. Для оздоблення приміщень з ВДТ використовують дифузно-відзеркалюючі матеріали з коефіцієнтами відбиття: стелі - 0,7 - 0,8; стін - 0,4 - 0,5; підлоги - 0,2 - 0,3.

1.20. Робочі місця з ВДТ розташовуються на відстані не менше як 1,5 м від стіни з віконними прорізами, від інших стін - на відстані 1м; між собою на відстані не менше як 1,5 м.

1.21. Основним обладнанням робочого місця оператора ВДТ є монітор, клавіатура, робочий стіл, стілець (крісло); допоміжним - пюпітр, підставка для ніг, шафи, полиці та інше.

1.22. При розташуванні елементів робочого місця слід враховувати:

1.22.1. Робочу позу оператора.

1.22.2. Простір для розміщення оператора.

1.22.3. Можливість огляду елементів робочого місця.

1.22.4. Можливість огляду простору за межами робочого місця.

1.22.5. Можливість робити записи, розміщення документації і матеріалів, які використовує оператор (користувач).

1.24. При використанні допоміжних пристосувань під ВДТ, передбачається можливість переміщення останнього відносно вертикальної осі в межах ± 30 градусів (вправо-вліво). Для забезпечення точного і швидкого зчитування інформації поверхню екрана ВДТ слід розташовувати в оптимальній зоні інформаційного поля в площині, перпендикулярній нормальній лінії погляду оператора (користувача), який знаходиться в робочій позі.

1.25. Розташовувати ВДТ на робочому місці необхідно так, щоб поверхня екрана знаходилася на відстані 500 - 600 мм від очей оператора (користувача), в залежності від розміру екрана.

1.26. Необхідно стало розташовувати клавіатуру на робочому столі, не допускаючи її хитання або на окремому столі на відстані 100 - 300 мм від краю ближче до працюючого. Положення клавіатури та кут її нахилу повинен відповідати побажанням операторі (користувача) .

1.27. Принтер треба розташовувати так, щоб доступ до нього оператора (користувача) та його колег був зручним; щоб максимальна відстань до клавіш управління принтером не перевищувала довжину витягнутої руки (по висоті 900 - 1300 мм, по глибині 400 - 500 мм).

1.28. Конструкція робочого столу повинна забезпечувати можливість оптимального розміщення на робочій поверхні обладнання, що використовується, з урахуванням його кількості, розмірів, конструктивних особливостей (розмір ВДТ, клавіатури, принтера, ПЕОМ та інше) та характеру його роботи.

1.29. Висота робочої поверхні столу знаходиться у межах 680 - 800 мм; у середньому вона повинна становити 725 мм.

1.30. Ширина і глибина робочої поверхні повинні забезпечувати можливість виконання трудових операцій в межах моторного поля, межа якого визначається зоною в межах видимості приладів і досяжності органів керування.

Перевагу слід віддавати модульним розмірам столу, на основі яких розраховуються конструктивні розміри; ширину слід вважати: 600, 800, 1000, 1200, 1400; глибину - 800, 1000 мм, при нерегульованій його висоті - 725 мм.

1.31. Поверхня столу обирається матовою з малим відбиттям та теплоізолюючою.

1.32. Робочий стіл проектується з простором для ніг висотою не менше як 600 мм, шириною не менше як 500 мм, глибиною на рівні колін але не менше як 450 мм та на рівні витягнутої ноги - не менше як 650 мм.

1.33. Конструкція робочого крісла повинна задовольняти вимогам ГОСТ 22889-6 «Кресло человека-оператора» із змінами № 2 ИУС 7-28.

1.34. Обирають крісла забезпечуючі підтримання раціональної робочої пози під час виконання основних виробничих операцій, створювати умови для зміни пози. З метою попередження втоми крісло повинно забезпечувати зниження статичного напруження м'язів шийно-плечової ділянки та спини.

1.35. Для нейтралізації зарядів статичної електрики в приміщенні, де виконуються роботи на ПЕОМ, рекомендується збільшувати вологість повітря за допомогою кімнатних зволожувачів.

1.36. Власник забезпечує оператора (користувача) інструкціями з охорони праці.