23. Натурфілософія та нове «природознавство»:м.Копернік, Дж.Бруно, г.Галілей, й.Кеплер

Прибічники аристотелізму прагнули розвивати його матеріалістичні тенденції, запозичивши багато що у натурфілософів, стихійних діалектів та етичних вчень епікурейської школи і стоїцизму. Та особливий вплив мала східна, зокрема, арабська філософія, для якої характерна сильна матеріалістична тенденція, а також наукові досягнення арабів у галузі природознавства, що поширювались в Зах.Європі в 12-13 ст. Поряд з цим передумовами розвиткові своєрідної філософії Відродження сприяли також і великі відкриття та винаходи, які були зроблені на той час. Потреба розвитку нових галузей промисловості спричиняла якісно новий поступ у природознавстві – астрономії, механіці, географії та ін. науках. Справжній світоглядний переворот епохи Відродження проявився в поглядах на світобудову М.Коперніка та Дж.Бруно. Геліоцентрична теорія створена і обгрунтована Коперніком. Повністю заперечувала середньовічні теологічні уявлення про Всесвіт і місце людини у ньому. Вона відкривала принципово нові шляхи для розвитку природознавства, зокрема фізики та астрономії. Д.Бруно розвиваючи геліоцентричну теорію, висунув ідею безкінечності Всесвіту та множинності в ньому світів, стояв на позиціях пантеїзму, “розсередивши” Бога в усій природі.

Він вважав, що природа і Бог є в речах. Д.Бруно сформував основний принцип природознавства, що переживало період становлення: Всесвіт єдиний, безкінечний, він не породжується і не знищується, не може знищуватися або збільшуватися. В цілому Всесвіт нерухомий, але і його просторі рухаються лише тіла, які є складовими частками Всесвіту. В основі світогляду Галілея лежить визнання ним об'єктивного існування світу, нескінченного та вічного, при цьому Галілей припускав божественну першопричину. Вихідний пункт пізнання природи, за Галілеєм, — спостереження, а основа науки — досвід. Галілей стверджував, що задача вчених не добувати істину із зіставлення текстів визнаних авторитетів та шляхом абстрактних, відсторонених міркувань, а «…вивчати велику книгу природи, що і є справжнім предметом філософії». Кеплер використовує метафору «світ як годинниковий механізм». Спирається на піфагорійськую традицію (сутність світу є число). Бог створив все у відповідності з мірою, числом і вагою.

24.Соціальна філософія Макіавеллі

Політичний напрям філософії Відродження репрезентував Нікколо Макіавеляі, який вивчав проблеми ефективного управління державою, а також поведінку правителів. На думку вченого, філософія соціального життя (історії) по¬винна доповнюватися філософією людини. Він вважав, що дер¬жава в процесі управління суспільством головними об'єктом обирає людину (конкретну особу), яка має низку негативних яко¬стей, які необхідно враховувати будь-якому чиновнику.

Особливості взаємодії державної адміністрації та населення країни визначає «людина натовпу», тому держава спирається на силу й «культ особи» правителя. Головним завданням політики є отримання влади й подальше її збереження від посягань. Релігія й мораль також ста¬ють інструментом політики. Але жити згідно з правилами релігії й моралі держава не зможе. Політичні рішення повинні ух-валюватися лише на підставі аналізу політичних фактів (врахо¬вуючи інтереси релігії та моралі, однак останні не мають домі¬нувати). У політиці є свої закони. Правитель не є приватною особою, яка може переносити свої приватні інтереси, уподобан¬ня (релігійні та моральні) на політику. Насильство також: на¬лежить до інструментів, за допомогою яких влада утримуєть¬ся, оберігається й використовується.