Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
філософія_6+.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
56 Кб
Скачать
☆

25. Утопічний соціалізм. Т.Мор, Мюнцер, Компанелла

Т.Мор. Термін „утопія” перекладається як „місце, якого немає”. Утопія — це фантастичне місце, острів, де є суспільство, в якому існує суспільна власність на засоби виробництва. В Утопії немає приватної власності та грошей, обов”язковою є шестигодинна фізична праця, немає експлуатації, а виробництво має суспільний характер. Хоча Утопією керує король, усі посади в державі є вибірними, а жінки мають рівні права з чоловіками. Мешканці Утопії можуть сповідувати будь-яку релігію, заборонений лише атеїзм, який призводить до падіння моралі.

Томас Мор став засновником теорії утопічного соціалізму, в якому вільний розвиток одного громадянина залежить від вільного розвитку інших, реалізації інтелектуальних і творчих здібностей особи, а також їх постійного вдосконалення.

Космічний порядок Мюнцер бачив у тому, що всі зокрема повинні визнавати повне переважання і панування загального начала. Він уявляв саме такий ідеальний Небесний світ, де панує божественна гармонія досконалості. На відміну від нього наш земний і плотський світ є світом творінь, які втратили свою єдність з Богом і тому перебувають в ізольованому стані. Виходячи з цього фундаментального положення, Мюнцер уявляв розвиток світу, як поступове торжество моральної ідеї підпорядкування приватних інтересів загальним. "Місто Сонця" - найвидатніший добуток Томмазо Кампанелли. Вона створена, безсумнівно, під впливом "Утопії" Томаса Мора. У ній йдеться про місто, розташоване на горі і яке поділялося на сім поясів, або кіл. У кожному з них були зручні приміщення для житла, роботи, відпочинку. Передбачено й оборонні спорудження: вали, бастіони. Головним правителем серед жителів міста вважався первосвященик - Сонце. Він вирішує всі мирські і духовні питання. У нього є три помічники: Могутність, Мудрість і Любов. Перший займається справами миру і війни, другий - мистецтвом, будівельною справою, науками і відповідними їм установами і навчальними закладами. Любов піклується про продовження роду, виховання немовлят. Медицина, аптечна справа, усе сільське господарство теж у її веденні. Третій помічник також керує тими посадовими особами, яким довірене харчування та одяг. У державі Кампанелли встановлена рівність чоловіка і жінки.

26. Характерні риси Нового часу

У центрі природознавства цього часу знаходилась механіка небесних і земних мас. Вона набуває переважного розвитку і надала всьому природознавству механічного характеру. Найбільш розповсюджений - експериментальний метод: дослідження прагнули роботи аналіз окремих явищ, процесів, фактів. Домінуючою тенденцією у розвитку філософії XVII-XVIII ст. став матеріалізм. Оскільки наукова революція посідала певне місце у світогляді епохи Нового часу, то і у філософії на перший план виходять проблеми теорії пізнання. Основні напрями гносеологічної орієнтації філософів:

- емпіризм визначає чуттєвий досвід джерелом знання і вважає, що зміст знання може бути представлений як опис цього досвіду або зведений до нього;

- раціоналізм визначає розум основного пізнання і поведінки людей;

- сенсуалізм визначає життєвість головною формою достовірного знання.

Методи дослідження:

- індукція - метод дослідження, який забезпечує можливість переходу від поодиноких фактів до загальних положень до узагальнення на основі даних досліду;

- від загального о одиничного, від накопиченого до теоретичного обгрунтованого матеріалу, до його більш послідовного вивчення.

Процес пізнання - діалектичний, суперечливий процес, який містить чуттєве, емпіричне та теоретичне пізнання і тому не можна абсолютизувати індукцію або дедукцію. Зародження новоєвропейської науки зміцнювало позиції розуму і послаблювало роль релігії, що вело до критичного переосмислення релігійних догм, зниження авторитету віри та церкви, посилення процесів секуляризації. Суспільна думка все більше набуває незалежності від релігії. Хоча християнська релігія залишається важливим фактором духовного життя суспільства, але її безроздільному пануванню над усією культурою приходить кінець. Європейська культура стає світською; релігія в ній відтепер існує як одна з царин культури, що не панує над усіма сферами культури, а співіснує поряд з ними.

27. Ф. Бекон – основоположник дослідної науки Нового часу. Проблеми методу та хиб розуму.

Індуктивний метод пізнання. Вважав, що наука має давати практичний результат; підвищувати владу людини над природою; істинні лише знання, що базуються на фактах.

1. Ідоли роду – загальнолюдські риси та вади (відображення дійсності в кривому дзеркалі)

2. Ідоли печер – хиби конкретної особи

3. Ідоли ринку хиби людської мови

4. Ідоли театру – хиби вчення

28. Психофізична проблема в науці 17ст. та дуалізм Декарта. Метод сумніву

Все слід піддавати сумніву. Безсумнівним є лише факт сумніву.

1. Вважати істиною тільки те, що не викликає жодного сумніву.

2. Розкладати кожну складну проблему або завдання на простіші.

3. Методично переходити від відомого і дослідженого до невідомого й недослідженого (від простого евідентного знання до складнішого).

4. Не робити жодних пропусків у логічних ланках дослідження.

Розділяв матеріальний і духовний світ (дуаліст). Головний атрибут духовної субстанції – мислення;

29.Поняття «субстанції» в філософії 17-18ст., пантеїзм Спінози. Раціоналістична філософія та етика Спінози

Субстанція - річ яка існує сама по собі, а не лише як видозміна чогось іншого. Природа – причина самої себе.

Пантеїзм - філософська доктрина, яка стверджує, що всесвіт є ідентичним з Богом; редукція Бога до всесвіту або всесвіту до Бога; вірування чи вчення, яке представляє природний світ, включаючи людину, частиною божества.

30. Монадологія Лейбніца

Монада - найпростіша, неподільна єдність, першопочаток, основа явищ. За Лейбніцом їх безліч. Властивість монади – самостійність і саморух; зовнішнім проявом яких є пасивність чи механічний рух матеріальних тіл

31.Теорія пізнання та політичне вчення Локка

Засновник сенсуалізму (джерело всіх знань – чуттєвий досвід). «Табула раса» - свідомість новонародженого – чиста дошка, на якій життєвий досвід записує знання. Ступені пізнання: інтуїтивне, демонстративне, чуттєве.

Договірна теорія походження держави; теорія «природних прав».

32. Суб’єктивний ідеалізм Берклі. Принцип «існувати – значить бути сприйнятим»

Згідно з теорією Берклі, тільки дух існує насправді, весь же матеріальний світ — лише обман наших відчуттів; мимовільність цього обману корениться в первинних уявленнях, збуджених душею всіх душ — самим Богом

33. Характерні риси і особливості німецької класичної філософії. Трансцендентальна логіка Канта. Кант про межі теор. пізнання

Умови: соціально-економічна відсталість; «подолання» недоліків німецької дійсності «у своїй голові».

Повернення уваги до людини; розробка логіко-категоріального апарату філософії; увага на проблеми розвитку та діалектику.

Німецька класична філософія – термін, що об’єднує праці німецьких мислителів кінц. 18 – поч.. 19 ст.; матеріалізм – Л. Фейєрбах; об’єкт. ідеалізм –Гегель, Шеллінг; суб’єкт. ідеалізм – Фіхте; дуалізм – Кант.

Трансцендентальна логіка звертає увагу на те, що надає знанню апріорного характеру, створює можливість виникнення загальних і необхідних істин.

Кант вважав, що можливості пізнання обмежені. Максимально використавши потенціал, людина доходить до певної межі, за якою пізнати неможливо; наштовхується на нерозв’язні суперечки – «антиномії».

1. Світ має початок в часі і просторі. Світ не має початку і в часі, і в просторі.

2. Будь-яка складна річ складається з простих частин. У світі немає нічого простого.

3. Все у світі відбувається за необхідністю. Однак цього не досить для пояснення усіх явищ. Бо у світі є дії, які здійснюються без необхідності, вільно. «Існує свободна причинність. Немає ніякої свободи, все здійснюється у світі тільки за законами природи».

4. У світі є необхідна сутність як його причина. Немає ніякої абсолютно необхідної сутності у світі, ні поза ним.

34. Етичне вчення Канта. Проблеми гуманізму сучасного людства

Свобода здійснюється людиною у двох різнопорядкових актах свідомості: у виборі вчинку згідно розумній підставі і виборі суб’єктом самої підстави, загального принципа дії – моральних принципів категоричного імперативу, який виконує ціннісні функції забезпечення ефективності практичних дій. «Дій лише за тією нормою, яку хочеш бачити універсальним імперативом — нормою для всіх людей і також для тебе… Дій так, щоби завжди ставитися до людей і до себе також — як до мети і ніколи — лише як до засобу».

35. Розробка Гегелем проблем ідеалістичної діалектики

Головна ідея – тотожність матерії і свідомості («абсолютна ідея»).

Гегель висуває ідею, що розвиток всіх предметів, явищ, процесів як у матеріальному, так і в духовному світі відбувається через внутрішню суперечливість всього, що існує. Тобто рух і розвиток – це саморух і саморозвиток; до того ж рух не «по прямій» знизу догори, а рух складний, багатоступеневий, поступальний.

36. Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха, його критика релігії

Антропологізм – філософська концепція, представники якої вбачають в понятті «людина» основну світоглядну категорію і стверджують, що лише виходячи з неї можна розробити систему уявлень про природу, суспільство, мислення.

Людина – продукт природи;

Природна сутність людини – прагнення любові і добра, які вона віддає абстрактній людині – Б-гу; а треба любити людей

37.Основні ідеї діалект. матеріалізму Маркса – Енгельса. Марксизм та історична реальність: за та проти

Дослідження закономірностей природної та соціальної дійсності, людського мислення і пізнання. Людина – продукт природи. Отже, на початку свого існування керувалась біологічними потребами. Тому в основі людської історії лежить боротьба з природою:

- Людина не могла вести цю боротьбу індивідуально

- Людина сама почала виробляти засоби для цієї боротьби

Не свідомість чи Бог створюють матерію, а навпаки матерія у своєму постійному русі та розвитку створила свідомість. Пізнання можливе через органи чуття та розум, а практика є мірилом, яким вимірюється світ та є єдиним критерієм істини;

Не духовний процес, а матеріальні умови є визначальними у розвитку суспільства;

Не свідомість окремих людей визначає їхнє буття, а суспільне буття визначає їхню свідомість.