8. Зміцнення абсолютизму за Рішельє
Енергійним продовжувачем справи Генріха IV став перший міністр короля Людовіка XІІІ (1610—1643 рр.) кардинал і герцог Рішельє (1586—1642).
Постать в історії
Рішельє народився в небагатій дворянській родині. Попервах намірявся вступити до війська, але потім вирішив служити церкві. У 23-річному віці став єпископом. Мав неабиякі літературні здібності, дістав добру освіту, був честолюбним та енергійним. Коли йому виповнилося 30 років, став кардиналом. З 1624 р. — член Королівської ради, згодом — перший міністр Франції (голова уряду). Упродовж 18 років фактично правив Францією за нерішучого Людовіка XIII. Як влучно зауважив один із сучасників кардинала, “Людовік XIII лише носив корону, а Рішельє мав скіпетр”.
Мал. Кардинал Рішельє
Одним із головних завдань кардинал уважав посилення авторитету королівської влади. У своєму “Політичному заповіті”, складеному у вигляді листа до короля, Рішельє писав: “Коли Ви, Ваша Величність, вирішили виявити мені велику довіру в управлінні Вашими справами, гугеноти ділили державу з Вами, а вельможі поводилися так, начебто не були Вашими підданими. Моєю першою метою була велич короля, моєю другою метою була могутність держави”. Для досягнення цього Рішельє припинив скликання Генеральних штатів, обмежив права Паризького парламенту. Поступово всі почали звикати до того, що єдиним джерелом влади є король.
Нагальною потребою, без вирішення якої Францію не можна було вважати цільною державою під необмеженою владою короля, була ліквідація гугенотської республіки на півдні країни. Війна проти гугенотів, що розпочалася 1620 р., тривала 8 років і завершилася перемогою королівської армії. Фортеці гугенотів було зруйновано. У 1629 р. було прийнято “Едикт милості”, за яким гугенотам дозволялося сповідувати їхню віру, але заборонялося мати гарнізони і фортеці.
Кардинал розгорнув рішучу боротьбу проти старої родовитої аристократії. Всіх, хто не бажав коритися королівській владі, було відправлено у вигнання або засуджено, їхні замки зруйновано. Під загрозою смертної кари було заборонено дуелі — поєдинки між дворянами. Рішельє навіть наказав стратити дуелянта Бутвіля, хоча захоплювався його хоробрістю і мужністю. Для виконання своїх рішень на місцях кардинал реорганізував систему управління і зробив її залежною від короля. У провінції призначалися інтенданти — королівські урядовці, які повністю відповідали за надходження податків і стан справ у провінціях.
В економічній політиці Рішельє дбав про розвиток торгівлі, сприяв заснуванню торговельних компаній (за роки його правління було створено 22 такі компанії). Сам Рішельє був головним учасником торговельної кампанії “Нова Франція”, яка здійснювала колонізацію французами Канади. За Рішельє Франція розпочала створювати свою колоніальну імперію, вести суперництво і боротьбу проти Англії та Голландії за захоплення нових територій.
У зовнішній політиці перший міністр робив усе, щоб піднести престиж Франції в європейських справах. Своїм головним ворогом у Європі він уважав Іспанію, тому підтримував її ворогів — німецьких протестантських князів, Голландію, Данію, Швецію. У 1635 р. Франція втрутилась у Тридцятилітню війну. Завдяки дипломатичному мистецтву кардинала Франція домоглася послаблення впливу Іспанії в Європі.
Для проведення своєї політики Рішельє потребував багато коштів. Податки зросли в декілька разів, що наприкінці 30 — на початку 40-х рр. призвело до численних селянських виступів.
Великої уваги кардинал надавав розвиткові науки, культури, але вимагав від діячів культури підтримки його політики. За Рішельє у Франції з 1631 р. почала виходити перша газета. Кардинал сам писав до неї статті, а газета вихваляла успіхи його політики.
Рішельє помер 1642 р., а наступного року помер король. Абсолютизм у країні за роки правління Людовіка XIII значно посилився, але свого апогею він досяг під час правління “короля-сонця” – Людовіка XIV.
Документи. Факти. Коментарі