Геоекологічна ситуація в Україні

Геоекологія – це наука, що вивчає навколишнє природне середовище і його придатність для існування живих організмів.

У плані геоекології територія України поділяється на: 1) відносно екологічно комфортні території з невеликим перевищенням нормативів забруднення; 2) екологічно некомфортні території з перевищенням нормативів; 3) екологічно дискомфортні території зі значним перевищенням допустимих нормативів; 4) території екологічної біди (15% території країни).

Рекреаційні ресурси поділяються на: природно-рекреаційні ресурси і соціально-економічні рекреаційні ресурси (історичні пам’ятки, пам’ятки архітектури тощо).

Заповідник – це науково-дослідницька установа, які охороняються типові або унікальні для певної території природні комплекси.

Національні природні парки – це установи загальнодержавного значення створені з метою збереження, відтворення та ефективного використання природних ландшафтів.

Генофонд – це сукупність усіх генів однієї популяції чи виду організмів.

Моніторинг – це система спостережень і контролю за станом природних і антропогенних ландшафтів, за процесами та явищами, що в них відбуваються, для раціонального використання природних умов і ресурсів. Розрізняють глобальний і регіональний моніторинги.

Природоохоронні заходи бувають: промислово-технологічними, агромеліоративними та агротехнічними, водогосподарськими, лісогосподарськими, урбаністичними і рекреаційними.

Екологічна мережа – це єдина просторова система, яка охоплює природні ландшафти, що підлягають особливій охороні. Має такі важливі елементи: природні регіони ( природні карїни і області) і природні коридори (широтні і меридіональні смуги).