4, Споживачі інформації управлінського обліку і комерційної таємниці

Споживачі фінансової інформації - акціонери, кредитори, податкові органи, позабюджетні фонди, органи влади. Це юридичні і фізичні особи, котрі знаходяться в певних відносинах з підприємством, яке підготувало звіт. Керівники підприємтва несуть відповідальність за підготовку фінансових звітів, але самі цією інформацією користуються в обмеженій степені (мірі). Для порівняння аналітичні звіти, які складаються в бухгалтерії підприємства, використовуються конкретними особами - управлінцями різних рівнів, котрі несуть відповідальність за певну діяльність. До прикладу, інформація про затрати може бути використана для: визначення собівартості продукції, аналізу собівартості виробів; складання кошторисів проведення майбутніх операцій, складання поточних і оперативних звітів центрів відповідальності з наступною оцінкою результатів роботи; прийняття короткострокових рішень і аналізу кошторисів капітальних вкладень; довгострокового планування діяльності підприємтсва. Запити більшості зовнішніх користувачів інформації характеризуються однотипністю. А особи, які користуються даними управлінського обліку, як правило, відомі, і на їх специфічні запити буде орієнтована система цього виду обліку. Принципи обліку. Фінансовий облік будується на основі загальноприйнятих норм і стандартів бухгалтерського обліку. Цей принцип дозволяє зовнішнім користувачам інформації проводити порівняння і співставлення. Крім того, користувачі повинні бути впевнені, що облік ведеться по загальноприйнятому порядку, дякуючи чому він в достатній степені (мірі) достовірний. Безвідносно до норм і юридичних вимог організується управлінський облік. Основний принцип роботи управлінського апарату полягає в виборі тих правил, принципів, прийомів, котрі приносять користь і є корисними при прийнятті рішень. Використовувана практика або техніка обліку повинна давати корисну інформацію.

Комерційна таємниця – це склад і обсяг відомостей, що визначені керівником підприємства відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці".       Власник комерційної таємниці зобов'язаний:

 забезпечити захист такої інформації відповідно до вимог і правил, розроблених ним;

 повідомляти про всі факти порушення цього захисту.       За умови дотримання необхідних заходів безпеки він матиме право на юридичний захист від заподіяння шкоди внаслідок неправомірних дій щодо оволодіння комерційною таємницею.       Оскільки законодавством України не визначено перелік відомостей, які можуть становити комерційну таємницю, посадовим особам підприємства при вирішенні цього питання потрібно виходити з економічної вигоди та безпеки підприємства. Перелік відомостей, які не становлять комерційної таємниці, затверджений Постановою КМУ від 09.08.93 р. №611:

 установчі документи та документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;

 інформація за всіма встановленими формами звітності;

 дані, необхідні для перевірки і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

 відомості про чисельність і склад працюючих, їх заробітну плату в цілому та за професіями і посадами, а також наявність вільних робочих місць;

 документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

 інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

 документи про платоспроможність;

 відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

 відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Основними користувачами інформації є внутрішні і зовнішні користувачі.

До внутрішніх користувачів відносяться: керівники підприємства, фінансові менеджери всіх півнів, власники, акціонери підприємства, інші внутрішні користувачі.

До зовнішніх користувачів відносяться: кредитори підприємства, потенційні інвестори, контрагенти підприємства з операційної діяльності, податкові органи, аудиторські фірми, фондова біржа.

Зовнішні користувачі використовують лише ту частину інформації, яка характеризує результати фінансової діяльності підприємства і його фінансовий стан. Більша частина цієї інформації зосереджена в офіціальній фінансовій звітності, яка надається підприємством.

Внутрішні користувачі крім вищеназваної використовують значний обсяг інформації про фінансову діяльність підприємства, яка є комерційною таємницею.